Лекція Тема. Економічна географія Південно-Східної Європи
План
ЕГП Південно-Східної Європи.
Природні умови і ресурси.
Демографічні процеси і трудові ресурси.
Загальна характеристика господарства.
Географія промисловості.
Географія сільського господарства.
Географія транспорту.
Зовнішньоекономічні зв’язки регіону.
Рекреаційні ресурси.
1. Егп Південно-Східної Європи.
Охоплює 9 країн колишнього соціалістичного табору, розташованих у південно-східній частині Європи, які не ввійшли до регіону Східної (Центральної) Європи.
Регіон має досить вигідне економіко-географічне положення, зумовлене розташуванням на шляхах із Південно-Західної Азії до Центральної Європи. Держави регіону межують із країнами Східної, Південної та Західної Європи, а також Південно-Західної Азії.
Омиваються морями Атлантики (Чорним, Адріатичним), а через Середземне море мають вихід до транспортних шляхів в Атлантичному океані. Ускладнює економіко-географічне положення регіону високий рівень гористості території (Карпатські та Балканські гори) і розташування її в зоні молодої альпійської складчастості. Це є передумовами високої сейсмічності території.
На особливості політико-географічного положення району негативно впливають непоодинокі релігійно-етнічні конфлікти (Югославія, Македонія, Молдова).
Всі країни регіону мають перехідну економіку. Входять до ООН, Молдова є членом СНД.
2. Природні умови і ресурси.
Природні умови. Країни регіону багаті на найрізноманітніші ландшафти помірного і субтропічного поясів, характерні для гірських, горбкуватих і рівнинних зон. Розташовані вони в безпосередній близькості один від одного й утворюють мозаїку ґрунтів, гідрологічних умов і рослинності. Найважливіші особливості природних умов пов'язані з будовою земної поверхні, де майже 70 % території зайнято горами.
Гори альпійської складчастості в регіоні представлені найбільш високою і складною за будовою частиною Карпат, які в Румунії утворюють велике, неправильної форми кільце, що охоплює половину Східних Карпат, Південні Карпати і Західні Румунські гори. Вони складаються на заході з вулканічних порід, на сході — з флішових і вапнякових відкладів. Найпотужніша система півдня — Динарське нагір'я, якому властиві карстові форми рельєфу. У регіоні розташовані Трансільванське плато. Македонські гори, Родопи, Стара Планіна тощо.
Це сейсмічний регіон із частими землетрусами. Рівнинні території займають незначні площі, представлені Нижньодунайською і східними окраїнами Середньодунайської низовин.
Своєрідності регіону надає Адріатичне узбережжя. Внаслідок опускання суші море затопило долини поміж хребтами, утворивши берег класичного далматинського типу. Тут багато витягнутих уздовж берега островів і півостровів, розділених глибокими і зручними для судноплавства затоками і протоками.
Клімат на більшості території помірний континентальний, лише на півдні та південному заході субтропічний середземноморський.
Густа мережа річок належить до басейну Дунаю —другої за довжиною ріки Європи (2850 км). Площа басейну — 817 тис. км2. Вище Відня Дунай є переважно гірською рікою, потім (до ущелини «Залізні Ворота») тече Середньодунайською низовиною, далі — Нижньодунайською. Впадає у Чорне море, утворюючи дельту, де поділяється на 3 головних рукави (гирла). Між гирлами величезні площі зайняті плавнями, заболоченими та порослими очеретом ділянками: островами, вербняком, дібровами. Дунай має понад 300 приток, головні —Драва, Тиса, Сава, Морава, Олт, Сірет, Прут та ін.
Багато в регіоні озер. Найбільші з них розташовані у тектонічних западинах Дінарського нагір'я: Скадарське, Охрідське, Шкодер, Преспа тощо. Вони придатні для місцевого судноплавства, рибальства та водопостачання. Болгарська земля славиться своїми цілющими водами (майже 500 джерел).
Природні ресурси. Гідроенергетичні ресурси регіону є одними з найпотужніших в Європі. Особливо великі вони у Боснії і Герцеговині, Словенії, Румунії, Болгарії, Албанії. Судноплавні лише значні ріки (Дунай та його головні притоки —Тиса, Сава, Драва).
Найбільші запаси кам'яного вугілля — у Трансільванії (Румунія), незначні — на захід від Софії у Болгарії. Буре вугілля залягає у Румунії, Югославії, Болгарії, Албанії, Словенії. Єдина країна регіону, яка цілком забезпечена власними нафтою й газом, — Румунія. Всі інші залежать від їх імпорту. Незначні запаси залізної руди є в Румунії, Болгарії, Македонії, Боснії і Герцеговині, марганцю — у Боснії і Герцеговині, Болгарії. Багаті на хром Албанія та Македонія, на мідь — Болгарія. В регіоні є також поліметали (Румунія, Болгарія, Югославія), боксити (Хорватія, Боснія і Герцеговина, Югославія), ртуть (Словенія), золото (Румунські Карпати). Із нерудної сировини великими є запаси кам'яної солі (значні запаси — у Румунії, Болгарії), морських солей і соди (на морському узбережжі Болгарії знаходяться Поморійські озера, на основі мінералів яких виготовляють ліки та зубні пасти).
Найродючіші ґрунти — чорноземи займають великі території Румунії, Болгарії, Молдови. У дельті та заплаві Дунаю домінують болотно-торф'яні ґрунти.
Ліси, що вкрили понад 35 % території, є національним багатством країн регіону. Багаті на ліси Румунські Карпати і Балканські гори. Лісові ресурси регіону є основою для розвитку деревообробної, особливо меблевої промисловості в Румунії, Югославії, Словенії, Хорватії.
На вершинах гір розташовані альпійські й субальпійські луки. Внаслідок багатовікової вирубки і випасання худоби в лісовій зоні утворилося багато лук вторинного походження, які використовують як пасовища і сіножаті.
Є в регіоні значні рекреаційні ресурси: узбережжя Адріатики (Ядран, як його називають хорвати) з його історичними пам'ятками (Дубровнік, Котор), теплим блакитним морем і середземноморською рослинністю, альпійські та карпатські гірські краєвиди з мальовничими озерами (Блед, Бохинське), а також знаменитими карстовими печерами і цілющими мінеральними джерелами. Розташований тут 31 національний парк.
Сприятливі агрокліматичні ресурси зумовили розвиток досить значного аграрного сектору більшості країн регіону.