МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
Реферат
на тему: «Патон Євген Оскарович»
Виконав:
Студент 1 курсу
групи ЕП-21
Рандюк А.А.
Перевірив:
ас. В.С. Бовкунович
Київ – 2012
Зміст
Вступ |
3 |
|
3 |
|
5 |
|
5 |
|
8 |
|
9 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
Список використаної літератури |
14 |
Вступ
Зварювання – один із провідних технологічних процесів, який широко застосовується в різних галузях господарства[2]. Ефективність машин, енергетичних установок, багатьох інших виробів значною мірою визначають конструкційні матеріали, що постійно вдосконалюються та створюються їх нові марки і класи. У судно- та машинобудуванні розширюється застосування високоміцних та високолегованих сталей, сплавів алюмінію, титану, міді тощо як в однорідних, так і в різнорідних сполученнях. Успішне використання цих матеріалів забезпечується розвитком зварювального виробництва. Подальше підвищення ефективності зварювального виробництва може бути досягнуте як за рахунок удосконалення існуючих способів зварювання, так і застосування нових.
Біографія Патона Євгена Оскаровича
Н
ародився
4 березня 1870 р. в м. Ніцца (Франція) в
родині російського консула Оскара
Патона. В 1894 р. закінчив Політехнічний
інститут у Дрездені. В Росію повернувся
уже відомим інженером-будівельником,
автором проекту Дрезденського вокзалу.
Оскільки в Російській
імперії диплом
дрезденського інституту не був визнаний,
Є. Патон закінчив ще й російський
вищий навчальний заклад. Він отримав
диплом Петербурзького інституту
інженерів шляхів сполучення. Проектував
і зводив мости для російської залізниці,
викладав у Московському інженерному
училищі шляхів сполучення (1896-1904), потім
завідував кафедрами в Київському
політехнічному інституті (1904-1939, з
перерв.). 1904 молодий вчений прийняв
пропозицію створити в Києві
третю
в Росії конструкцію мостів. У 1929
організував у системі АН УРСР кафедру
інженерних споруд, зварювальну лабораторію
при Київському заводі «Більшовик» та
Електрозварювальний комітет, на базі
яких у 1934 створив Інститут електрозварювання
АН УРСР, що його очолював до кінця життя.
В 1935 організував кафедру електрозварювання
в складі механічного факультету
Київського політехнічного інституту.
Створив методи розрахунку раціональних
конструктивних схем металічних прогонних
споруд мостів, досліджував умови їх
роботи, запропоновував способи відновлення
зруйнованих мостів. Здійснив дослідження
в галузі розрахунку і міцності зварних
конструкцій, механізації зварювальних
процесів, наукових основ електричного
зварювання плавленням, керував розробкою
способу автоматичного зварювання під
флюсом. В роки Великої Вітчизняної війни
під його керівництвом та за безпосередньою
участю були впроваджені в оборонну
промисловість технологія й устаткування
для зварювання спецсталей. В повоєнні
роки очолив роботи зі створення наукових
основ автоматичних та напівавтоматичних
потокових складально-зварювальних
ліній. Керував проектуванням зварних
мостів. Засновник вітчизняної школи
зварювання металів. Був
редактором журналу »Автоматическая
сварка»[8].
Має нагороди: Євгеній Оскарович Патон
– лауреат
Сталінської премії СРСР (1941). Доктор
технічних наук. Нагороджений 2 орденами
Леніна (1942, 1943), орденами Трудового
Червоного Прапора (1940), Вітчизняної
війни 1-й ступеня (1945), Червоної Зірки
(1942), медалями. Автор
понад 190 наукових праць, в тому числі
багатьох підручників[7]. Основні них:
«Листові шарніри урівноважених мостових
ферм» (1899), «Залізні мости» (1902-1907),
«Відновлення зруйнованих мостів»
(1918), «Розрахунок і проектування
електрозварних конструкцій в промисловому
будівництві» (1933), «Автоматичне зварювання
голим електродом під шаром флюсу»
(1940), «Автоматичне дугове електрозварювання»
(1947), «Про зварні мости» (1948), «Вибрані
праці» (1959-1961).
Помер 12 серпня 1953 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі [1,5].