Адаптаційні зміни опорно-рухового апарату людини до фізичних навантажень Гіпертрофія мзів

Якщо гіпертрофія виникає внаслідок силового тренування, то що викликає її? Вважають, що, принаймні частково, її виникнення обумовлює гормон тестостерон, оскільки однією з його функцій є забезпечення м'язового розвитку (росту). У чоловіків спостерігається більш значне збільшення розміру м'язів порівняно з жінками при заняттях за одними й тими ж програмами силової підготовки і навіть на фоні однакового відносного збільшення сили. Тестостерон — андрогенний гормон — речовина, що забезпечує чоловічі статеві ознаки. Анаболічні стероїди також є андрогенними гормонами. Добре відомо, що великі дози анаболічних стероїдів у сполученні з силовими тренуваннями призводять до значного збільшення м'язової маси

Хоча тестостерон відіграє головну роль у гіпертрофії, сам по собі він не визначає ступінь гіпертрофії внаслідок силових тренувань. Зокрема, його концентрація у крові має низький ступінь кореляції з величиною м'язової гіпертрофії, обумовленої тренуваннями. У деяких жінок спостерігається значна гіпертрофія внаслідок силових тренувань, тоді як в інших розмір м'язів практично не змінюється. Існує припущення, що у перших більш високе співвідношення між тестостероном та естрогеном, котре й обумовлює збільшення м'язової маси.

Як збільшується розмір м'язів? Існує два типи гіпертрофії: короткочасна та довгочасна. Перша являє собою «накачування» м'яза під час одного фізичного навантаження. Це відбувається, головним чином, внаслідок накопичення рідини (набряку), що надходить з плазми крові, в інтерстиціальному (проміжному) та внутрішньоклітинному просторі м'яза. Короткочасна гіпертрофія, як видно з назви, триває недовго. Рідина вертається у кров протягом кількох годин після фізичного навантаження.

Довгочасна гіпертрофія являє собою збільшення м'язового розміру внаслідок тривалих силових тренувань. Вона відображає дійсні структурні зміни у м'язі внаслідок збільшення числа м'язових волокон (гіперплазія) або збільшення розміру окремих м'язових волокон (гіпертрофія).

Гіпертрофія та гіперплазія волокон

Перші дослідження показали, що кількість м'язових волокон у кожному м'язі встановлюється при народженні або одразу після нього й залишається незмінною протягом життя. Якщо це дійсно так, то хронічна гіпертрофія може виникнути тільки внаслідок гіпертрофії окремого м'язового волокна. Це може бути пояснено великою кількістю міофібрил; великим числом актинових та міозинових філаментів; великою саркоплазмою; великою кількістю сполучної тканини; будь-яким сполученням наведених чинників. Інтенсивні силові тренування можуть значно збільшити площу поперечного розрізу мязових волокон. У цьому випадку гіпертрофія волокон, очевидно зумовлена підвищеною кількістю міофібрил, а також актинових та міозинових філаментів, котрі забезпечують велике число поперечних містків, продукуючи зусилля при максимальних скороченнях. Відмітимо, що подібне значне збільшення м'язових волокон не спостерігається в усіх випадках м'язової гіпертрофії.