Тема 2.1 фізіологічні основи розвитку рухових здібностей

Обов'язковою умовою повноцінного життя людини є її нормальний фізичний і розумовий розвиток. Проте здоров'я саме по собі не приходить. Його належить формувати, спрямовано розвиваючи окремі рухові здібності, прищеплюючи дітям навички особистої гігієни і загартування, режиму рухової активності та відпочинку.

Рухова активність школярів сьогодні на дуже низькому рівні, нижча від гігієнічних норм в середньому на 60-75%. За даними ВООЗ для підтримання здоров'я школярі повинні виконувати протягом тижня не менше 6-ти годин організованих занять фізичними вправами. Отже, два уроки фізкультури на тиждень компенсує всього 33% необхідної рухової активності учнів.

Хронічний дефіцит рухів є передумовою зменшення обсягу функціональних резервів учнів, порушення їхнього фізичного та розумового розвитку, неуспішності в навчанні.

Недостатній рівень рухової активності, висококалорійне, перевантажене вуглеводами, часто неповноцінне харчування зумовлюють ожиріння школярів.

У дітей з надмірною масою тіла погіршуються адаптивні процеси пристосування до змінних умов життя, сповільнюється відновлення функцій після виконання фізичних навантажень, знижується імунна реактивність організму. Діти з низьким рівнем рухової активності частіше хворіють простудними захворюваннями, швидше втомлюються і мають низький рівень фізичної та розумової працездатності, майже половина таких дітей страждають близькозорістю, а у 25% -підвищений кров'яний тиск. Створюючи додаткове навантаження на руховий апарат, ожиріння сприяє формуванню Х-подібної форми ніг (70% дітей), плоскостопості (20% дітей), викривленню хребта тощо.

Здібність людини - це комплекс переданих за спадковістю і набутих властивостей, які обумовлюють можливість високопродуктивної діяльності. Вона проявляється у швидкозростаючому вмінні людини опановувати даним видом діяльності, удосконаленому володінні навичками, оптимальному зростанні спортивної майстерності.

Ефективність будь-якої різновидності людської діяльності визначається поєднанням двох видів здібностей - психічних (розумових) і фізичних (біологічних та рухових). При цьому обов'язковим є врахування індивідуальних особливостей людини. Адже здібності людини індивідуальні. Якби кожна людини з народження була наділена однаковими потенційними здібностями для розвитку їх в усіх напрямках, то проблеми здібностей, як такої, взагалі б не існувало. Кожен з нас міг би стати рекордсменом, великим музикантом, композитором і т.д.

Поняття рухових здібностей, їх специфічність і згасання при відсутності тренувань

Оволодіння руховою дією включає в себе формування відповідних рухових навичок і розвиток якісних особливостей, які дозволяють виконує фізичні вправи з необхідною силою, швидкістю, витривалістю, спритністю і гнучкістю. Знання закономірностей формування рухових навичок і розвитку рухових здібностей - обов'язкова умова науково-обгрунтованої побудови тренувальних програм, раціонального вирішення проблеми оптимального співвідношення витрат часу на тактичну, технічну, фізичну, функціональну і вольову підготовку.

В спортивній фізіології поряд з терміном «рухові здібності використовують також терміни «фізичні» і «психомоторні» здібності.

Термін «рухові здібності» вживають тоді, коли є потреба підкреслити роль центрально-нервових механізмів в управлінні рухами.

Якщо ж необхідно виділити біомеханічну природу рухів, використовують термін «фізичні здібності».

При вивченні особливостей рухової дії з позицій психологічного регулювання (вольового регулювання) використовують термін «психомоторні здібності».

Фізіологічну основу розвитку рухових здібностей як і рухових навичок складають нервово-гуморальні впливи на органи і тканини з наступними прогресуючими структурними і функціональними змінами в них. В розвитку рухових здібностей важлива роль належить і вдосконаленню умовнорефлекторних механізмів регуляції функцій організму (формування відповідних рухових і вегетативних умовних рефлексів).

Специфічність рухових здібностей. При систематичних фізичних тренуваннях одночасно розвиваються усі рухові здібності, проте вираженість розвитку окремих з них не однакова. Це обумовлено як специфічністю впливу окремих вправ на функціональний стан м'язів і вегетативних органів, так і рівнем досконалості механізмів нервово-гуморальної регуляції функцій. Сила м'язів, перш за все. визначається їх сктурними особливостями і хімічним складом, швидікість - досконалістю механізмів нервової регулюції функцій, витривалість - функціональним станом вегетативних систем енергозабезпечення.

Отже, в основі специфічності рухових здібностей лежать особливості реакції-відповіді різних груп м’язів на різні режими роботи, - специфічні зміни хімічних і фізіологічних механізмів енергозабезпечення, а також особливості механізмів нейрогуморальної регуляції функцій. Так, швидкість спринтера істотно відрізняється від швидкості боксера, а сила гімнаста - від сили штангіста. Тому набутий рівень рухових здібностей в даному виді спорту не може бути механічно перенесеним в інші види спорту.

Втрати рухових здібностей при відсутності тренувань. Тривала перерва в тренуванні призводить до згасання тимчасових зв'язків в рухових центрах кори головного мозку. Як наслідок, виникають регресивні структурні і біохімічні зміни в м'язах, погіршується координаційна діяльність нервової системи. Згодом усе це зумовлює зниження прояву рухових здібностей. Найшвидше втрачається швидкість, дещо повільніше - сила, ще повільніше - витривалість. Так набутий внаслідок систематичного п'ятимісячного тренування темп рухів повертається до початкового рівня через 5 місяців, м'язова сила - через 18 місяців, витривалість малої кількості м'язів - через 2-3 роки. Проте витривалість великої кількості м'язів, активність яких пов'язана з значною активізацією вегетативних функцій (біг, лижні гонки та ін.) зберігається менш тривалий проміжок часу. Це пояснюється більш швидкою втратою функціональних резервів вегетативних систем в порівнянні з руховим апаратом. Тримісячна перерва в тренуванні сили призводить до зниження даної здібності на 20-25% від вихідної величини сили, перерва в 6 місяців - на 40-50%, а через рік після припинення тренувань спостерігається майже повне повернення рівня розвитку даної здібності до початкового.

Добові і сезонні коливання прояву рухових здібностей. Добові коливання прояву рухових здібностей обумовлені добовою періодичністю функцій центральної нервової системи, вегетативних систем і залоз внутрішньої секреції, а також режимом життя людини. Зменшені показники рухових здібностей в період пасивного відпочинку (сну), безпосередньо після сну і в кінці робочого дня. Добові коливання м'язової сили знаходяться в межах від 15 до 30%. Зниження м'язової сили спостерігається при погіршенні самопочуття, порушені звичного добового режиму, емоційному пригніченні тощо. Прогресивно знижується м'язова сила після 40-50 років, особливо у осіб розумової праці, які не займаються фізкультурою.

Наявність добових коливань прояву рухових здібностей необхідно враховувати при плануванні тренувальних занять і змагань (підбираючи час, коли прояв рухових здібностей найбільш високий). Своєчасне проведення виробничої гімнастики і фізкультпауз сприяє більш тривалому підтриманню високої працездатності робітників, підвищенню продуктивності їх праці.

При оцінці сезонних коливань прояву рухових здібностей належить враховувати період річного тренувального циклу, в якому знаходяться обстежувані, повноцінність харчових раціонів, вплив інших факторів. Одним з екзогенних факторів, які впливають на перебіг сезонного ритму фізичної працездатності людини є рівень її рухової активності.