Тема: Участь медичної сестри в лабораторних та інструментальних дослідженнях

План:

1. Характеристика основних методів досліджень.

2. Підготовка пацієнта, взяття і направлення матеріалу на лабораторне дослідження:

• харкотиння;

• сечі;

• калу.

3. Підготовка пацієнтів до рентгенологічного обстеження.

4. Підготовка пацієнтів до ендоскопічного обстеження.

5. Підготовка пацієнтів до ультразвукового обстеження.

6. Підготовка пацієнтів до проведення пункцій

Вимоги до досліджувального матеріалу:

1. Зібрати достатню кількість матеріалу

2. Матеріал повинен відповідати інфекційному процесу (наприклад: харкотиння, а не слина; гній з вогнища ураження, а не з фістули; виділення з глибини рани, а не з її поверхні).

3. При заборі матеріалу використовують стерильні інструменти та посуд і суворо дотримуються правил асептики.

4. Зібраний матеріал доставляють у лабораторію і досліджують в максимально короткі терміни.

5. Матеріал до дослідження беруть до початку лікування хворого протимікробними препаратами.

При відсутності вогнищевих симптомів захворювання спочатку беруть кров, а пізніше збирають матеріал з різних доступних ділянок з урахуванням клініки захворювання.

Для взяття мазка із зіва і порожнини носа користуються спеціальними стерильними ватними тампонами, які закріплені на конусі дерев’яної палички або дротяної петлі і вставленні в стерильну пробірку.

Харкотиння – патологічні виділення органів дихання, що виділяються під час кашлю.

Показання – підозра на туберкульоз легень, рак легень.

Збирають харкотиння для загального клінічного аналізу – зранку натще. Попередньо хворий має почистити щіткою зуби, прополоскати рот водою(2% р-ном соди, р-ом фурациліну або перманганату калію)

Для аналізу треба брати 3-5 мл свіжого харкотиння, яке виділяється при ранковому відкашлюванні

Харкотиння для бактеріологічного дослідження – збирають у стерильну чашку Петрі.

Визначення чутливості харкотиння до антибіотиків – проводять збираючи в ч. Петрі до початку лікування антибіотиками.

Для виявлення мікобактерій туберкульозу харкотиння – збирають протягом доби , а при виділенні малої кількості харкотиння – протягом 3 днів. Зберігають в прохолодному місці.

Загальний клінічний аналіз – збирають першу, середню порцію сечі після сну. Клеять направлення і через 30 – 60 хв. відправляють в лабораторію. Сечі потрібно 200 – 300 мл. Досліджують фізичні властивості: колір (норма: жовтий і світло – жовтий), прозорість, осад, питому вагу (1003 – 1030), якісну і кількісну реакцію на наявність деяких хімічних речовин (білок, цукор, ацетон, пігменти), та мікроскопію осаду (в нормі осад з поодинокими клітинами епітелію сечових шляхів, поодинокими лейкоцитами та малою кількістю солей). Добова норма сечі 1500 мл.

Добове виділення цукру з сечею (у хворих на цукровий діабет) – протягом доби збирають в одну посудину, потім перемішують, визначають кількість, відливають в окрему посудину 200 мл і відправляють з наклеєною етикеткою у лабораторію.

Дослідження сечі на діастазу – 50 мл свіжовипущеної теплої сечі.

Бактеріологічне дослідження – 10 мл сечі зібраної в стерильну пробірку ( в окремих випадках беруть стерильним катетером середню порцію сечі – використовують рідко). Хворому поясняють, як це потрібно зробити.

Для визначення кількості формених елементів в осаді сечі (еритроцитів, лейкоцитів, циліндрів) користуватися методами Адіса – Каковського, Амбурже, Нечипоренко.

Метод Адіса – Каковського – в одну посудину збирають сечу, виділену потягом 10 нічних годин (в 22⁰⁰ спорожніть сечовий міхур, в 8⁰⁰ зібрати накоплену сечу за ніч, як що вночі мочитися то в сечу добавляють 4 –5 капель формальдегіду, щоб не було розпаду формених елементів). Цим методом підраховують виділену кількість формених елементів у добовій сечі. Норма: еритроцити до 1х10⁶; лейкоцити до 2х10⁶; циліндри до 2х10⁴.

Метод Амбруже – сеча, зібрана за 3 години (180 хв.). Вранці о 6 год. хворий звільнюяє сечовий міхур, збирає сечу, що виділилась за наступні 3 години і відправляють в лабораторію. В нормі за одну хвилину виділяється лейкоцитів 2000, еритроцитів 1000. (хвилинна лейкоцитурія)

Метод Нечипоренка – середня порція сечі. Достатньо 2 –3 мл сечі. Визначають кількість формених елементів в1 мл осаду сечі. В нормі лейкоцитів 2000, еритроцитів 1000.

Проба Зимницького – відмінити сечогінні препарати, прийом рідини до1,5 л на добу. Збирають протягом 24 годин починаючи на пустий сечовий міхур о 6 годині ранку до 6 години наступного ранку. У 8 слоїків. Протягом кожних 3 годин хворий мочиться у відповідний підписаний слоїк. Потім відправляють у лабораторію. В кожному слоїку визначають об’єм сечі, та питому вагу за допомогою урометра. Пробу використовують для визначення функціональної здатності нирок. Чим нижча, монотонніша і рівномірніше питома вага сечі, тим важче уражена паренхіма нирок.

Норма: добовий діурез – 65 – 75% від кількості виділеної рідини;

денний діурез (з 6 до 18 год.) – 2/3 – 3/4 від добового;

нічний діурез – 1/3 – 1/4 від добового;

питома вага – 1003 – 1030.

Збирання калу для лабораторних досліджень.

Копрологічне дослідження – проводять для визначення моторної функції кишок і їх перетравлюючих властивостей, якості та кількості мікробної флори і наявності в кишках патологічних процесів. Проби беруть з його внутрішньої і зовнішньої поверхні. Для копрологічного дослідження калу за 4 – 5 днів до дослідження хворого переводять на сувору дієту. Хворий не вживає препаратів заліза, вісмуту, таніну, барію, пілокарпіну, атропіну, беладони, карболену, касторової та вазелінової олії, йому не ставлять ректальних свічок та клізм, не застосовують грілку та інші теплові процедури. У лабораторію відправляють ранковий свіжовиділенний (в теплому вигляді) кал у кількості 5-10г, зібраний шпателем з кількох місць у суху чисту скляну посудину, підписують.

Кал на яйця глистів – беруть шпателем відразу після випорожнення в кількості 30 – 50 г у теплому вигляді з трьох різних місць.

Кал на наявність захворювання крові – хворому три дні призначають безгемоглобінову дієту (не можна їсти м’яса, рибу, печінку, ікру, гречану кашу, яєчні стави, всі зелені овочі, помідори, яблука гранати; виключити препарати заліза, йоду, брому). При кровоточивості ясен хворий не повинен чистити зуби щіткою (полоскати рот 2% гідрокарбонатом натрію). На предметному склі роблять мазки з випорожнення і на нього по краплям капають реактив Грегерсена. При позитивній реакції мазок синіє (протягом 1 хв.).

Для бактеріального дослідження – кал беруть з прямої кишки стерильною дротяною петлею в стерильну пробірку з консервантом. В направлені зазначають мету дослідження, щоб в лабораторії могли застосувати необхідні живильні середовища і метод обробки матеріалу.

6)Бронхографія – дослідження бронхів та трахеї після попереднього заповнення їхнього просвіту контрастною речовиною (потягом 2 – 3 днів дають по 1 ст. л. 3% розчин йодиду калію) для визначення індивідуальної переносності йодистих препаратів. При наявності гнійного мокротиння за 3 – 4 дні до бронхографії проводять санацію бронхів.

Рентгенологічне дослідження шлунку – якщо у пацієнта закреп за 2 – 3 дні вилучають продукти, що спричиняють метеоризм (чорний хліб, молоко, капусту, картоплю, бобові, яблука, виноград, та ін.). Напередодні хворий вечеряє о 18 годині, далі не їсть і не п’є. О 20 годині роблять очисну клізму, ранком за 2 –3год, до дослідження повторно ставлять клізму і направляють в рентгенкабінет.

Мета: визначення форми, величини і рухомості шлунка, виявленні патологічних змін (виразки, пухлини, тощо).

Іригоскопія – рентгенологічне дослідження товстої кишки за допомогою рентгенконтрастної клізми. Використовують для виявлення органічних захворювань.

Мета: визначення форми, розташування, розмірів товстої кишки і рельєфу слизової оболонки, наявність виразки та пухлини.

Пункції:

Плевральна пункція (плевроцентез) – проколювання грудної стінки та плеври за допомогою голки з діагностичною та лікувальною метою.

Показання: накопичення у плевральний порожнині рідини запального або набрякового характеру. Шляхом пунктування відсмоктують рідину, кров, гній, здійснюють промивання плевральної порожнини і введення лікарських засобів у неї (антибіотиків, антисептиків, ферментів, гормонів, протипухлинних засобів).

Догляд за пацієнтом: 1) асептична пов’язка на місце проколювання; 2) постільний режим; 3) контроль артеріального тиску і пульсу;

4) оброблення місця проколу дезінфекційним розчином.

Абдомінальна пункція (лапароцентез) – це проколювання черевної стінки за допомогою троакару для видалення вільної рідини з черевної порожнини та її дослідження. Проводиться з діагностичною та лікувальною метою.

Догляд за пацієнтом: 1) накладання швів і фіксованої асептичної пов’язки на місце пунктування, щільної пов’язки на живіт; 2) пацієнта транспортують в палату на каталці; 3) пацієнта кладуть на правий бік на кілька годин, до живота кладуть міхур із льодом.

Люмбальна пункція – введення голки в спинномозковий канал із діагностичною або лікувальною метою.

Догляд за пацієнтом: 1) накладання асептичної пов’язки; 2) після пункції пацієнт лежить 1,5 – 2 години на животі, а потім 2 – 3 дні дотримуються постільного режиму; 3) контроль артеріального тиску, пульсу, вимірювання температури; 4) після пункції може бути головний біль, запаморочення, біль у ділянці хребта, явища менінгізму ( м’язовий біль, суглобний біль, температура), про що необхідно повідомити лікаря.