Вживання займенників у ділових паперах

Ділові документи пишуть найчастіше від імені установи, організації, яку представляє особовий займенник першої особи множини ми. Проте його здебільшого опускають і починають ділові листи дієсловом у формі першої особи множини: Просимо, Повідомляємо, Надсилаємо. Крім цієї форми, може вживатися форма третьої особи однини дієслова: Комісія просить, Дирекція повідомляє, Міністерство надсилає.

У розпорядженнях, наказах тощо опускають займенник першої особи однини я і починають їх дієсловом у першій особі однини теперішнього часу: Пропоную, Наказую, Вимагаю. Особовий займенник я вживають лише в автобіографіях, пояснювальних записках, особистих дорученнях і розписках.

Використання особових займенників Вам, Вас залежить від характеру розпорядження: у менш категоричних розпорядженнях вони вживаються (Прошу Вас уточнити…, Рекомендую Вам вивчити), а більш категоричних – ні (Прошу уточнити…, Рекомендую вивчити…). Недоцільним є займенник Вас у заявах, оскільки в їхній верхній частині вказують посадову особу, якій адресоване прохання, і вживання займенника (Прошу Вас надати мені матеріальну допомогу…) знижує офіційність документа. Це доречно в ділових листах, а не в документах кадрово-контрактового характеру.

Особливості вживання форм дієслів у діловому мовленні

З-поміж дієслівних форм, які вживаються в ділових документах, найпоширенішими є форми першої особи множини та третьої особи однини теперішнього часу: Вимагаємо негайно повернути борг… Дирекція звертається до всіх працівників…іноді ці форми вживаються у значенні форм майбутнього часу: Роботу розпочинаємо о 10 годині; Нарада розпочинається о 10 годині.

Для вираження категоричного спонукання до виконання певної дії вживається переважно інфінітив: Негайно підготувати; Перевірити документи; Відіслати листи.

Вживання складених форм наказового способу не нормативне (давай напишемо). Слід використовувати форму першої особи множини наказового способу: напишімо, визначмо, попередьмо.

В інструкціях, статутах, приписах вживаються менш категоричні спонукальні безособові форми типу забороняється, не дозволяється.

У ділових документах інфінітив належить вживати тільки із суфіксом –ти- : відмовити, вивчити, доручити.

Для ділового мовлення характерне широке використання пасивних дієприкметників минулого часу (-ан-, -ен-) й дієприслівників доконаного виду (форми на –ши/-вши): Обговорений на зборах проект закону переданий до комісії; Зазначені недоліки слід усунути; Заслухавши та обговоривши питання про…; збори ухвалюють.

Замість дієприкметників активного стану теперішнього часу (форми на –уч-/-юч-) відповідно до нових рекомендацій слід уживати прикметники із суфіксами –льн-, -н-, -лив-: стимулювальні заходи, коригувальні методи, копіювальні прилади, організаційний центр, провідний спеціаліст, обнадійливий захід, приголомшливий результат. Дієприкметники на –уч, -юч, які визначають посади, слід замінити іменниками із суфіксами –ач, -ник та іншими іменниковими утвореннями: завідувач, командувач, голова, керівник, виконувач обов’язків . Іменниками можна замінити й інші дієприкметники активного стану: юрист-практик, поет-початківець, органи контролю.

Прийменник як засіб стандартизації ділової мови

Високий ступінь стандартизації ділового мовлення забезпечують похідні прийменники. Найбільшу групу становлять похідні прийменники сучасної української мови із причиновими й цільовими функціями, що вжи­ваються з різними відмінковими формами іменників: з родовим відмінком поєднуються прийменники внаслідок, з приводу, з нагоди, з метою, в інтересах; зі знахідним від­мінком — прийменники зважаючи на, з огляду на; з оруд­ним відмінком — прийменники у зв'язку з, порівняно з, напр.: аварія сталася внаслідок технічної несправності ге­лікоптера; відбулися урочистості з нагоди Десятої річниці проголошення Незалежності України; вжито заходів з ме­тою поліпшення роботи; зважаючи на ситуацію, що скла­лася в колективі, пропонуємо провести повторні вибори ди­ректора; з огляду на викладені вище факти рекомендуємо відмовити позивачеві; у зв 'язку з аварійним станом будин­ку наказуємо відселити мешканців.

Велику групу утворюють похідні прийменники зі зна­ченням відповідності: відповідно до, залежно від, згідно з; перші два прийменники вживаються з формою родового відмінка іменників, а третій — з орудним відмінком, напр.: відповідно до указу Президента; залежно від потреб населення; згідно з розпорядженням голови комісії.

В українському діловому мовленні активно викорис­товується похідний прийменник на підставі, що визначає передумову для виконання певної дії чи прийняття відповідної ухвали: на підставі статті 10 Конституції Ук­раїни українській мові надано статус державної.

Поширені в українському діловому мовленні похідні прийменники у відповідності з, у залежності від, по відно­шенню до, в порівнянні з є кальками відповідних похідних прийменників російської мови — в соответствии с, в за-висимости от, по отношению к, в сравнении с.

Запам'ятайте правильний переклад цих та інших по­хідних прийменників:

Російський прийменник	Український нормативний відповідник
В соответствии с	Відповідно до/ згідно з
В зависимости от	Залежно від
По отношению к	Щодо/ стосовно
По сравнению с	Порівняно з
В течении	Упродовж/ протягом
В оиличие от	На відміну від
В противовес	На противагу

Серед непохідних прийменників сучасної української мови, з участю яких утворюються стандартні словосполу­чення та сполуки слів, найактивнішими є прийменники з (із), за, для, у (в), на. Характерно, що вони вживають­ся як еквіваленти прийменника по в російській мові, але не можуть бути взаємозамінними. Запам'ятайте, як по­трібно правильно перекладати деякі конструкції росій­ської мови з прийменником по:

З (ІЗ)

Специалист по рекламе	Спеціаліст з реклами
Проректор но научной работе	Проректор з наукової роботи
По вине	З вини
Інспектор по технике безопасности	Інспектор з техніки безпеки
Екзамен по истории	Екзамен з історії

ЗА

работать по плану / по схеме	працювати за планом / за схемою
по согласию сторон	за згодою сторін
по указанию / договору / контракту	за вказівкою / договором / контрактом
по собственной инициативе	за власною ініціативою
по цене	за ціною
По происхождению/ образованию/ специальности / убеждениям	за походженням освітою / фахом / переконаннями
справка по телефону	довідка за телефоном
работа по совместительству	робота за сумісництвом
по подозрению	за підозрою

ДЛЯ

комитет по борьбе с преступностью	комітет для боротьби зі злочинністю
комиссия по изучению причин аварии	комісія для вивчення причин аварії
мастерская по ремонту обуви	майстерня для ремонту взуття
работы по обеспечению нормального функционирования	роботи для забезпечення повноцінного функціонування
инструкция по составлению сметы	інструкція для складання кошторису

У (В)

ответчик по делу	відповідач у справі
совпадать по времени	збігатися в часі
по праздникам не работает	у святкові дні не працює
прийти по делу	прийти в справі
перейти по наследству	дістатися в спадок
стрелять по врагу	стріляти у ворога
по направленню к городу	у напрямку до міста

НА

по требованию получателя	на вимогу одержувача
ремонтные работы по объектам	ремонтні роботи на об’єктах
по собственному усмотрению	на власний розсуд

ПО

инструктировать по телефону	інструктувати по телефону
виступить по радио / телевидению	виступити по радіо / телебаченню
траур по погибшим	жалоба по загиблих
приказ по институту / армии	наказ по інституту / по армії

ПРО

приказ по личному составу	наказ по особовому складу, щодо особового складу
мнения по докладу	думки про доповідь

ДО

по октябрь 2001 года до жовтня 2001 року

ЧЕРЕЗ

по неосторожности / небрежности	через необережність / недбалість
по причине отсутствия данных	через відсутність відомостей
по непредвиденным обстоятельствам	через непередбачувані обставини

ПІСЛЯ

по получении товара	після одержання товару
по окончании учебы	після закінчення навчання
по истечении срока	після закінчення терміну

У ЗВ'ЯЗКУ 3

отпуск по болезни	відпустка у зв’язку з хворобою
по временной нетрудоспособности	у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю
пособие по безработице	допомога у зв’язку з безробіттям

ЗГІДНО 3

по закону/ инструкции/ контракту	згідно із законом/ інструкцією/ контрактом
по курсу НБУ	згідно з курсом НБУ

ЩОДО

прийнять меры по поиску	вжити заходів щодо розшуку
указания по использованию	вказівки щодо використання
по вопросам приобретения обращаться	щодо питань придбання звертатися

БЕЗ ПРИЙМЕННИКА

Дежурный по части	Черговий частини
По пятницам	Щоп’ятниці
Работы по измерению	Вимірювальні роботи
По неделям отсутствовал	Тижнями був відсутній
Уровень рентабельности по исполнению заказов	Рівень рентабельності виконання замовлень
Переслать по почте	Переслати поштою
Сделать по ошибке	Зробити помилково
Ходить по коридору	Ходити коридором
Расходы по бюджету	Бюджетні витрати

Особливості використання граматичних форм іменників, у професійному мовленні.

Такі основні ознаки офіційно-ділового стилю, як стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту, залежать від правильного вибору граматичної форми слова, зокрема іменників.

Слід запам'ятати і правильно використовувати форми Д.в. однини іменників чоловічого роду, які можуть мати паралельні закінчення -ові (-еві, -єві) та —у (-ю). У діловому стилі перевага надається закінченням -у (-ю): документу, ректору, менеджеру (хоча форма документові, ректорові, менеджерові не є порушенням морфологічної норми), оскільки закінчення -ові, еві, -еві найчастіше вживаються в розмовній мові, у художній літературі. При нанизуванні однакових відмінкових форм допустима варіантність закінчень у іменників: директорові Сименку Богданові Григоровичу. Щоб уникнути двозначності у тексті документа при використанні збірних та абстрактних іменників, які мають однакові закінчення в родовому та давальному відмінках (-у), слід вживати в давальному відмінку закінчення -ові, -еві, -еві: допомога заводу (коли допомагає завод) і допомога заводові (коли допомагають заводу).

Вважається, що в іменниках —власних назвах на —ів, -їв, -ов (-ев, -ев), -ин (-ін, -їн) у формі давального відмінка можливим є тільки закінчення -у (Харкову, Києву, Ільїну).

Двозначності при використанні в одному документі іменників жіночого роду родового і давального відмінків можна уникнути такою побудовою речення, при якій відмінкова форма набуває однозначності: контроль бухгалтерії- бухгалтерський контроль та контроль бухгалтерії— бухгалтерію контролюють.

Паралельні закінчення родового відмінка іменників -а,-я та -у, -ю, як правило, пов'язується із розрізненням смислових відтінків: шс/ш^документа) -акту(щя), апарата(прилад) - апаратуіусгжова), блока(частин& споруди, машини) - блокуіоб^ещіапня держав), елемента(к<ткретне) -елементуі&бстрактш), рахунка(щжуме.т) — рахунку'(дія), терміна(слово) — терміну(строк).

При звертанні до особи вживається кличний відмінок (Григорію, колего). В усному мовленні перевага, як правило, надається кличному відмінку. Цей відмінок надає звертанню теплоти, ласкавості. У випадках спілкування людей, не пов'язаних ні родинними стосунками, ні близькими відносинами, кличний відмінок також вживається.

Іменники-звертання, вжиті в кличному відмінку, сприймаються як вираз поваги. В офіційному листуванні також прийнято вживати форму кличного відмінка: Шановний Вікторе Васильовичу, Шановний Леоніде Васильовичу... \

При звертанні до старшої за віком або офіційної особи її ім'я та по батькові вживається й у формі називного відмінка (Наталія Володимирівна), і в кличному відмінку (Наталіє Володимирівно). Перша з форм несе відтінок офіційності, друга - ознаку приязні. Але в обох випадках треба вживати офіційно визнану форму імені. Суперечать загальноприйнятій нормі такі поєднання Ліда Іванівна чи Лідо Іванівно, Кость Михайлович чи Костю Михайловичу. Треба: Лідія Іванівна чи Лідіє Іванівно, Костянтин Михайлович чи Костянтине Михайловичу.

Найтиповішим порушенням морфологічної норми в офіційно-ділових текстах є заміна множинних іменників такими, що вживаються тільки в однині. (Партію дитячих костюмів було надіслано до магазину -Вибракувано дитячого костюма в кількості 15 штук.)

Слід пам'ятати також, що абстрактні іменники не мають форми множини {рух поїздів), заміна їх множинними формами можлива лише у професійних жаргонах {рухи поїздів відбуваються поза графіком).

Речовинні іменники {нафта, вода) вживаються у множині і в офіційно-діловому стилі, коли позначають вид, сорт, тип речовини (мінеральні солі, машинні масла та ін.).

При використанні назв осіб за професією, посадою, званням та інше, що утворюють паралельні форми жіночого та чоловічого роду (працівник ~ працівниця, студент - студентка) в офіційно-діловому стилі слід орієнтуватися на такі правила:

Офіційними назвами посад, професій, звань є іменники чоловічого роду: директор, дипломат, професор; у діловій мові вони вживаються незалежно від статі особи. Офіційного характеру набуває текст документа, якщо з іменником, що позначає посаду, узгоджуються залежні від нього слова (головний механік дозволив). Проте, якщо в документі зазначене прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем жінки (професор Ружницька блискуче виступила на симпозіумі). Не можна: наша директор дозволила, професор доповідала.

Найменування жіночого роду вживаються в текстах, якщо не можуть бути виражені іншими засобами (виступ відомої співачки).

Не вживаються в офіційно-ділових документах утворені від іменників чоловічого роду форми жіночого роду за допомогою суфіксів -ш(а ),их(а), -к(а) (касирка, ), інженериха, професорша (професорка)) на позначення посад, звань, професій. Вони передають інше значення: називають дружин чоловіків, що мають певну професію, знання або обіймають відповідну посаду.

У ділових паперах назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки за складеними найменуваннями: мешканці міста, заводські робітники. Варіацій сільчаии, заводчани є розмовними.

Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні.

В українській мові якісні, відносні та присвійні прикметники в різних стилях мови вживаються з неоднаковою частотою. Так, в офіційно-діловому та науковому стилях переважає вживання відносних прикметників, які уточнюють, конкретизують поняття, терміни і входять до терміносполук: аудиторський аналіз, звичайний і повноважний посол, ринкова економіка, мінеральна сировина. У цих стилях послуговуються також якісними прикметниками, що термінологізувавшись, втрачають здатність утворювати ступені порівняння: полин гіркий, незвичайна хвиля.

Слід правильно, відповідно до стилістичної норми, вживати форми ступенів порівняння прикметників.

Відомо, що є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста, яка передається одним словом, і складена, яка передається двома словами.

В українській мові надається перевага простій формі. Складена форма вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників має відтінок книжності, вживається переважно в науковому й офіційно-діловому стилях паралельно з простою формою: більш ефективний метод, найбільш пріоритетний напрям.

Велика міра якості може бути передана й без порівняння - за допомогою префіксів пре-, все-, над-, за-, ультра-, архі-: премудрий, надчутливий, завеликий, всесильний, супермодний, архіважливий. Причому прикметники з префіксами ультра-, архі-, гіпер-, над- нейтральні, виконують у науковому та офіційно-діловому стилях функцію уточнення: надлишкова вартість, ультрафіолетовий промінь.

В офіційно-ділових документах не вживаються прикметники, у яких велика або зменшена міра якості передається за допомогою слів дуже, вкрай, особливо, занадто, надзвичайно, трохи, ледь, не дуже та суфіксів -уват-, -ав-: дуже вигідний, надзвичайно популярний, занадто самовпевнений, ледь теплий, трохи вузький, не дуже світлий, золотавий, темнуватий.

Порушенням норми є поєднання обох форм вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: більш точніше (треба; точніше або більш точно), найменш прийнятні ший (треба: найменш прийнятий або найнеприйнятніший). Елементом просторіччя є поєднання слова самий з прикметниковими формами: самий кращий, самий високий (треба: найкращий, найвищий).

Повні прикметники в українській мові загально стильові. Вони єдино можливі в офіційно-діловому стилі. Залежно від стильового призначення такі прикметники увиразнюють, конкретизують висловлене: стислий виклад, крайній випадок. Короткі прикметники застосовуються тільки в художньому стилі.

Класифікація документів

У практичній діяльності установ, організацій і підприємств найчастіше використовують текстові документи, інформація яких фіксується рукописним, машинописним чи друкарським способом.

Види документів визначають за такими ознаками:

найменуванням – заяви, листи, телеграми, довідки, службові записки, інструкції, протоколи та ін.;

походженням – службові (офіційні) й особисті:

службові документи створюються організаціями, підприємствами та службовими особами, які їх представляють. Вони оформляються в установленому порядку;

особисті документи створюють окремі особи поза сферою їх службової діяльності;

місцем виникнення – внутрішні та зовнішні:

внутрішні документи мають чинність лише всередині тієї організації, установи чи підприємства, де їх складено;

зовнішні є результатом спілкування установи з іншими установами чи організаціями;

призначенням – організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, щодо особового складу;

напрямком – вхідні й вихідні;

формою – стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні):

стандартні – це документи, які мають однакову форму та заповнюються в певній послідовності й за суворо визначеними правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення);

індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для розв’язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви);

строками виконання – звичайні безстрокові, термінові й дуже термінові:

звичайні безстрокові – це такі, які виконуються в порядку загальної черги;

термінові – зі встановленим строком виконання. До них належать також документи, які є терміновими за способом відправлення (телеграма, тала фонограма);

дуже термінові документи з позначенням «дуже терміново»;

ступенем гласності – секретні й несекретні (для службового користування). Секретні документи мають угорі праворуч позначення «Секретно». Розголошення змісту такого документа призводить до кримінальної відповідальності;

стадіями створення – оригінали, копії й виписки:

оригінал – це основний вид документа, перший і єдиний його примірник. Він має підпис керівника установи й, у разі потреби, завірений штампом і печаткою;

копія – це точне відтворення оригіналу. На копії документа обов’язково робиться помітка «Копія» вгорі праворуч. Листуючись з підприємствами, організаціями, установами, у справах завжди залишають потрібні для довідок копії. Такі копії звуться відпуском. Оригінал і копія мають однакову юридичну силу;

за потреби відтворити не весь документ, а лише його частину, робиться виписка (витяг);

якщо документ загублено, видається його другий примірник – дублікат. Юридично оригінал і дублікат рівноцінні;

складністю – прості (односкладові) й прості;

строками зберігання – постійного, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років зберігання);

технікою відтворення – рукописні і відтворені механічним способом;

носієм інформації – оформлені на папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічці.

Вимоги до тексту документа

Під час складання текстів документів слід дотримуватися таких вимог:

• Текст викладати від третьої особи: Комісія ухвалила…; Ректорат клопочеться…; Інститут просить…

• Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази.

• Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів, синтаксичних конструкцій.

• Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв’язку з, згідно з , з метою, необхідний для, в порядку.

• Використовувати синтаксичні конструкції типу: Доводимо до вашого відома, що…; Нагадуємо Вам, що…; Підтверджуємо з вдячністю…; У порядку надання матеріальної допомоги…; У порядку обміну досвідом…; У зв’язку з вказівкою…; Відповідно до попередньої домовленості…; Відповідно до Вашого прохання…

• Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: Враховуючи…; Беручи до уваги…; Розглянувши…; Вважаючи…

• Використовувати мовні засоби, що відповідають мовним нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів.

• Уживати прямий порядок слів у реченні ( підмет передує присудкові; означення – перед означуваними словами; додатки – після опорного слова; вставні слова – на початку речення).

• Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, активну форму дієслів варто заміняти на пасивну. Наприклад: Ви не висловили своєї пропозиції – Вами ще не висловлені пропозиції…

• Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму: Університет не гарантує…

• Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію; відкликати працівників…

• У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: Наказую…; Пропоную…

• Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами: р-н, обл.., км, напр.., канд. філол. наук.

• Віддавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний, високошановний, вельмишановний, високоповажний…

Особливості синтаксису ділового мовлення

Синтаксис - це роз­діл граматики, що вивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв'язку слів у словосполученні й реченні.

Основні синтаксичні норми - це прямий порядок слів, правильна побудова однорідних членів речення, точність у поєднанні словосполучень зв'язком керування, правильна координація присудка з підметом, нормативне вживання дієприслів­никових зворотів, непрямої мови.

У діловій документації переважає розповідна форма викладу. Речення вжива­ються і прості, і складні за структурою. Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні - чітко і містко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал.

Для логічно послідовного викладу застосовують вставні слова (по-перше, по-друге, отже, таким чином, як відомо, як зазначалось та ін.), початкові займенникові зв'язки (цей, такий, той), синтаксичні конструкції з початковими "канцелярськими прийменни­ками" (у зв’язку з, відповідно до, незважаючи на), дієприслівникові звороти (Беручи це до уваги..., Взявши до відома..., Відповідаючи на ваш запит...) тощо.

Типова ознака ділового стилю - використання віддієслівних іменни­ків: перевірка, здійснення, підвищення, знецінення, призначення, включення, створення, поліпшення. Віддієслівні іменники забезпечують потрібні діловому стилю однозначність, чіткість.

Вживаючи віддієслівні іменники, потрібно намагатися не створювати однотипних ланцюжків з цих іменників: питання вираження відношення ..., поліпшення використання реінвестування. У таких випадках один із віддієслівних іменників можна замінити дієсловом в неозначеній формі (поліпшити використання) або замінити його підрядним реченням мети (щоб поліп­шити використання.

У ділових документах часто вживають розщеплені присудки. Роз­щеплення присудка - це заміна однослівного присудка двослівним, напр.: подякувати — висловити подяку, погодитись — висловити зго­ду, шукати -здійснювати пошук, перевірити - провести перевірку, сумніватися - виявити сумнів, рекомендувати - надати рекоменда­ції, пояснювати - дати пояснення.

Однак не потрібно зловживати такими присудками, адже деколи вони порожні й беззмістовні, напр.: забезпечити поліпшення, ведуть підготовку, виявити пошану, здійснювати преміювання, відбулося зро­стання та ін.

Дієприслівникові (та дієприкметникові) звороти надають діловим документам стислості. Вони часто допомагають поєднати за змістом сусідні речення, цілі абзаци. Обов'язковою умо­вою вживання дієприслівникових зворотів є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а інша дієприслівником, має здійсню­вати одна особа. Наприклад, правильно: Взявши за основу ці критерії, усі підприємства поділимо на такі групи...; неправильно: Зважаючи на світовий досвід, основою реформування системи оплати праці в Україні мусить бути бюджет прожиткового мінімуму. Отже, при використанні дієприслівникових зворотів можуть виникнути помил­ки: 1) у безособових реченнях, коли діяч - додаток, виражений фор­мою давального відмінка, напр.: Мені треба написати реферат, зі­бравши матеріал якнайшвидше; 2) у пасивних конструкціях, коли су­б'єкт дії присудка і суб'єкт дії дієприслівника не збігаються, напр.: Закінчивши університет, мене призначили на посаду програміста; 3) у ролі однорідних поєднуються дієприслівниковий зворот і підряд­не обставинне речення, напр.: Доводячи ціни на енергоносії до рівня їхньої реальної вартості і для того, щоб стимулювати економію енер­гії, уряд реалізує...

Паралельні конструкції - це функціонально близькі між собою, але різні за граматичною структурою конструкції, що можуть взаємозамінюватися як синонімічні. Паралельними конструкціями є особові й безособові речення, активні й пасивні звороти мови, дієприкметнико­вий зворот і підрядне означальне речення, дієприслівниковий зворот і підрядні обставинні речення та ін. У їх вживанні потрібно зважати на відповідність стилю, контексту чи формі документа. Варто частіше надавати перевагу актив­ним конструкціям, оскільки вони є природними для української мови.