3. Метод статистики

Статистична методологія – це комплекс спеціальних, притаманних тільки статистиці методів і способів дослідження. Особливості статистичної методології пов’язані:

1) з точним вимірюванням та якісним описом масових явищ;

2) з аналізом диференціації явищ;

3) з використанням узагальнюючих показників для характеристики статистичних закономірностей.

Метод статистики заснований на поєднанні аналізу та синтезу, тобто статистика вивчає окремі складові явища, які відрізняються умовами та стадіями розвитку, і за допомогою узагальнення даних дає можливість відобразити явище у цілому.

Основним законом статистичної методології є закон великих чисел. Суть полягає у наступному: в масі індивідуальних явищ загальна закономірність виявляється тим точніше і повніше, чим більше вивчено даних. В окремих числах, які визначають окремі явища, існує певна інформація про закономірності явищ, і для виявлення цієї закономірності повинно бути проаналізована достатня кількість даних.

Особливістю статистичного метода є диференційований підхід до об’єктів, що вивчаються, тобто сукупність одиниць і явищ розбивається завжди на однорідні групи, встановлюється структура сукупності, визначаються характеристики основних типів явищ. Для диференціювання висновків проводяться дослідження, які складаються з наступних етапів:

1) статистичне спостереження, тобто організація та збір даних;

2) зведення та групування даних;

3) отримання узагальнюючих статистичних характеристик;

4) розміщення даних в статистичних таблицях.

4. Організація статистики в Україні

Статистичну роботу на Україні забезпечує Міністерство статистики. Міністерство видає накази, інструкції, вказівки з питань організації обліку та звітності, які є обов’язковими для всіх міністерств та відомств. Підприємства всіх форм власності подають в районні, міські відділи та обласні управління статистики бухгалтерську та статистичну звітність. Органи статистики проводять перевірку стану звітності та достовірності даних. Вони мають право відмінять незатверджену у встановленому порядку звітність. Для органів статистики визначені наступні завдання:

1) своєчасне забезпечення господарчих органів та суспільства у цілому інформацією;

2) аналіз даних та оцінка розвитку народного господарства та його галузей;

3) визначення взаємозв’язків та пропорцій у народному господарстві;

4) оцінка резервів росту ефективності суспільного виробництва;

5) складання звітних балансів народного господарства, міжгалузевих балансів, балансів матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, обчислення обсягів суспільного продукту та національного доходу, визначення доходів та витрат населення.

Тема 2. Статистичне спостереження

1. Основні поняття та види спостережень.

2. План спостереження.

3. Контроль даних спостереження.

4. Форми та способи організації статистичного спостереження.

1. Основні поняття та види спостережень

Статистичне спостереження – це перший етап дослідження масових суспільних явищ. Статистичне спостереження – планомірний, науково організований збір даних про явища і процеси громадського життя. Статистичне спостереження формує первинний статистичний матеріал, тобто статистичні дані. Ці дані повинні відповідати наступним вимогам:

1) вірогідність, тобто реально описувати об’єкт спостереження;

2) своєчасність;

3) бути повними по суті і обсягу;

4) бути порівнянними у просторі і часі;

5) бути доступними.

Кожне статистичне спостереження проходить 4 етапи:

1) збір первинного статистичного матеріалу шляхом реєстрації фактів або опитування респондентів;

2) систематизація і групування даних;

3) перехід від характеристик окремих величин до узагальнюючих показників, які представляються у вигляді середніх або відносних величин;

4) аналіз варіації, динаміки і взаємозв’язків.

Після проходження цих етапів формуються висновки, які можуть бути оформлені у вигляді таблиць, графіків і тексту.

Спостереження підрозділяється на первинне і вторинне. Первинне безпосередньо характеризує об’єкт. При вторинному дані вибираються з раніше оброблених і зареєстрованих.

Статистичні спостереження розрізняються за видами і способами проведення. Існує наступна класифікація їх видів:

I) за ступенем охоплення досліджуваної сукупності. Тут виділяють суцільне і несуцільне спостереження. Суцільне охоплює всі одиниці сукупності. Його перевага – повнота інформації, а недолік – на практиці не завжди можливе вивчення всіх одиниць сукупності. Тому використовують несуцільне спостереження, при якому охоплюється частина досліджуваної сукупності. Несуцільне спостереження підрозділяється на:

1) вибіркове – із сукупності випадковим образом вибираються дані, і на їхній основі проводяться дослідження. Цей тип використовується для дослідження попиту населення, зарплати, житлових умов, використання робочого часу і устаткування;

2) спосіб основного масиву – забезпечує дослідження певних найбільш істотних ознак виділених даних. При використанні цього способу вибирають дані, у яких зосереджена значна частина всіх досліджуваних факторів;

3) анкетне – на основі анкет робляться висновки. Основний недолік – проблема вірогідності інформації;

4) монографічні описи – використовуються для докладного вивчення даних. Тут не ставиться мета охарактеризувати всю сукупність даних. Використовується для вивчення розвитку або причин недоліків.

II) за фактором часу. Тут виділяються безперервні (поточні) – реєстрація фактів здійснюється в міру виникнення, перервні – проводяться через певні проміжки часу або однократно в міру необхідності.

III) за джерелами відомостей. Безпосереднє спостереження – дані реєструють у результаті виміру або огляду. Документальне спостереження – ґрунтується на документальному обліку. Цей вид спостереження лежить в основі статистичної звітності. Опитування – використовується якщо інші види неможливі. Існує 3 способи опитування:

1) експедиційне – відповіді фіксуються в спеціальних формулярах;

2) звітне – всіма підприємствами надаються звіти у встановлений термін;

3) самореєстрація – респонденти самостійно заповнюють бланки.

Вибір виду і способу спостереження залежить від мети і завдань спостереження.