Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Економічний факультет
Кафедра економіки і управління підприємством
Курсова робота
на тему: «Удосконалення системи прогнозування та планування діяльності підприємства в сучасних умовах»
Виконавець студент групи ЕП-10-м |
|
Майковська М.В. |
|
|
|
Керівник доц., к.е.н. |
|
Яровенко Т.С. |
2012
ЗМІСТ
ВСТУП 3
1 МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ 6
2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 15
2.1 Розрахунок виробничої програми 15
2.2 Розрахунок необхідної кількості обладнання 16
ВСТУП
В умовах ринку ціноутворення є дуже важким процесом і підлягає впливу багатьох факторів. Ще недавно рішення стосовно цін, приймались виходячи з витрат виробництва та рентабельності, але роки економічних реформ в Україні змінили цей процес, бо відбулось зростання цін на електроенергію, сировину та матеріали, загострення конкуренції, зниження споживчої спроможності, інфляція, що зумовило використання нових методів для пошуку шляхів зменшення собівартості продукції.
Актуальність роботи полягає в тому, що із зростанням ринкових тенденцій в економіці з’ясувалось, що далеко не кожне підприємство у змозі правильно визначити перспективні шляхи зменшення собівартості. Виходячи з вищевикладеного, поточне завдання полягає у визначенні цих шляхів, що дасть змогу підприємству підвищити свою конкурентоспроможність.
Одним з найважливіших показників ефективності діяльності підприємства, який комплексно характеризує використання всіх ресурсів, а саме, матеріальних, трудових та фінансових є собівартість продукції. Відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) включає виробничі витрати і складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат [1]. Вона є базою ціни продукції (її нижньою межею для виробника), визначає економічну ефективність впровадження нової техніки, доцільність та вірогідність виробництва різних видів продукції. Для правильного використання та аналізу данного показника необхідно знати його економічну природу, особливості формування, склад виробничих витрат та шляхи їх зниження. На сьогоднішній день існують різні методи формування собівартості продукції в залежності від мети та подальшого використання даного показника. Вагомий внесок у вивчення питання управління собівартістю внесли такі науковці, як: Л.В. Нападовська, І.А. Басманов, В.Б. Івашкевич, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, Н.М. Грабова, В.М. Добровський, Л.В. Гнилицька, М.А. Вахрушина, К. Друрі, Т.П. Карпова, М.С. Пушкар, А.Ю. Соколов, Дж. Фостер, Ч.Т. Хорнгрен, М.Г. Чумаченко, В.В. Сопко, В.Г. Швець. Для формування собівартості продукції, відповідно до поставлених завдань на підприємстві, необхідно систематизувати і узагальнити існуючі підходи щодо складу собівартості та визначення резервів її зниження.
Вихідною основою собівартості є витрати підприємства. Проте, на відміну від витрат, у категорії собівартості відображаються не тільки взаємозв’язки і залежності, які стосуються переважно процесу виробництва, а також обігу споживчих вартостей.Виникає необхідність розробки загальних підходів, економічно обґрунтованих принципів формування собівартості. Суттєвим є і те, що перелік витрат, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), повинно визначати саме підприємство відповідно до економічної сутності понесених витрат і загальних принципів бухгалтерського облік.
Собівартість є основою визначення цін на продукцію. Її зниження приводить до збільшення суми прибутку та рівня рентабельності. В умовах переходу до ринкової економіки роль і значення зниження собівартості продукції на підприємстві різко зростають. Зниження витрат – перший крок до управління собівартістю.
З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості продукції для підприємства є в наступному:
− у збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а, отже, у появі можливості не тільки в простому, але й розширеному виробництві;
− у появі можливості для матеріального стимулювання працівників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;
− у поліпшенні фінансового стану підприємства й зниження ступеня ризику банкрутства;
− у можливості зниження продажної ціни на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоспроможність продукції й збільшити обсяг продажів;
− у зниженні собівартості продукції в акціонерних товариствах,що є гарною передумовою для виплати дивідендів і підвищення їхньої ставки.
Для вирішення проблеми зниження витрат виробництва і реалізації продукції на підприємстві повинна бути розроблена загальна концепція (програма), що повинна щорічно коректуватися з обліком обставин, що змінилися на підприємстві. Ця програма повинна носити комплексний характер, тобто повинна враховувати всі фактори, які впливають на зниження витрат виробництва і реалізацію продукції.
Досвід економічно розвинених країн світу показує, що рівень ефективності та конкурентоспроможності галузі залежить від швидкості запровадження у виробництво новітніх інноваційних технологій, залучення та раціонального використання інвестиційних ресурсів, а також сили та розгалуженості інтеграційних зв’язків сільськогосподарських підприємств з іншими структурними ланками ланцюжка “ресурси – кінцева продукція”.
У період глобалізації світової економіки та загострення конкурентної боротьби об’єднання підприємств і організацій за регіональним і галузевим принципом, що пов’язані процесом виробництва певної продукції, їхня злагоджена робота, а також підтримка з боку держави, буде сприяти створенню інноваційних виробничих кластерів. Як наслідок ми отримаємо продукцію, здатну успішно конкурувати на світовому ринку і надавати економіці України нових імпульсів у розвитку.