Гізель і. Твір про всю філософію //Історія філософії України. Хрестоматія: . – к.: 1993.

Трактат про душу загалом

Питання: Про розумну душу Розділ: Про її походження

“Щодо походження душі були різні авторитетні судження. Платон 1 вважав, що Бог сам створив усі розумні душі і навчив їх наукам, але через провину за гріх скинув їх у тіла, неначе у в’язниці.

Наш же перший висновок полягає у тому, що розумні душі не створюються до тіл. Доводиться: по-перше, позаяк те, що відповідає природі, передує тому, що їй суперечить. Але бути у тілі відповідає природі душі, адже вона самоорганізується і призначена для природи. Бути ж поза тілом суперечить її природі. Отже, розумна душа не виникла перше, ніж вона поєдналася з тілом. По-друге, творення [сгеа t іо] завершується чимось викінченим. Але якби душі в результаті творення перебували у незавершеному стані, оскільки мали б тяжіння до своєї матерії, вони були б у стані, так би мовити, вимушеному. По-третє: оскільки форма сама по собі [forma de se] призначається для матерії, вона не повинна створюватися до утворення матерії, в якій вона має знаходитися. А душа створюється для того, щоб сформувати тіло, є ж бо формою органічного тіла. Отже ж, розумна душа не повинна утворюватися до тіла.

Висновок другий: Душа не виникає без провідника, а безпосередньо утворюється і створюється Богом. Доводиться: по-перше, жодна тілесна сила не може утворити силу спіритуальну. А сила людини, яка народжує, – тілесна. Отже, вона не може утворити розумну душу, що є виключно спіритуальною. Справді, не доводиться сумніватися, шо, оскільки тілесному притаманне формування потягу до спіритуального, воно не може піднестися до утворення якоїсь спіритуальної речі. По-друге: характерні дії виявляють природу речі. А властиві їй дії розумної душі незалежні від тіла. Отже, і природа, якою продукуються ці дії.

Оскільки, отже, така природа, тобто розумна душа не залежить від тіла за своєю природою, вона також не буде залежати і за своїм виникненням, і відповідно утворюватиметься якоюсь вищою причиною через творення. Позаяк же творить тільки Бог, вважатиметься, що розумна душа утворюється лише Богом.

Проти такого висновку робиться закид: по-перше, будь-який чинник діє через форму. Але людина є чинником [agens], а саме тим, що народжує людину. Отже, [діє] через душу, яка є її формою. Але чинник утворює подібне до себе. Отже, людська душа породжує подібну до себе душу. Відповідається підтвердженням того, що чинник діє через форму, але запереченням того, що форма мусить продукувати подібну до себе форму засадничо [principaliter]. Достатньо, щоб вона продукувала [її] лише спонукально [dispositive]. Отже, людина, діючи через душу, тобто через добродійність душі, продукує тіло з відповідними органами, щоб згодом у нього проникла і поєдналася з ним розумна душа.

Ти наполягатимеш: вважається, що людина породжує людину. Але вона не породжує ні матерію, ні сполучення [unio] матерії з формою. Адже нічого подібного не випливає з нашої думки, а надто з твердження про породження форми, коли ця форма є розумною душею в людині. Відповідається: людина вважається породжувальним [чинником] не тому, що вона породжує матерію або форму, а через те, що сприяє зв’язку однієї з другою, себто матерії і форми, а також тому, що утворює органи в матерії.

Висновок третій: Розумна душа – це організуюча форма [forma informans]. Цей висновок заперечує Платонові, який вважав, що розумна душа є лише присутньою формою [forma assistens] і користується тілом, як возом. [У цьому] є сенс, позаяк для будь-якої речі основною засадою дії є її форма. Але основною засадою діяльності, найбільш природної для людини, а саме розуміння [intellectio], є розумна душа. Отже, вона є формою людини. По-друге: якщо розумна душа стосовно людини є лише присутньою фор­мою, вона поводить себе щодо людини як рушій [ m оvens ] до рухомого [admobile ] , тобто як моряк стосовно корабля і вершник щодо коня. Таким чином, як дія моряка не приписується кораблеві, а вершника – коневі, так людині не належить дія розумної душі і, отже ж, людина не розумітиме, яким   саме чином вона відрізнятиметься від них.Висновок четвертий: Розумна душа і ангели мають різну видову відмінність [di fferentia specifica]. Доводиться; справді розумні душі мають однакове відношення до формування тіл, а ангели цього позбавлені. Отже, вони розрізняються суттєво. Ангели створені раз і назавжди, душі і тепер творяться.”