Брейкери

У кінці 60-х на початку 70-х років з’явились люди, які почали своєрідно рухатись під музику. Так народився танець, який згодом отримав назву «Good Foot», дякуючи однойменній платівці легендарного Джеймса Брауна. «Good Foot» був єдиним танцем, у якому люди почали поєднувати падіння на землю з елементами обертання.

Перші рухи у стилі «Good Foot» виглядали так: уявіть собі дівчину чи жінку, яка очолює загін барабанщиків на параді, яка твердо чеканить крок, поперемінно згинаючи ноги в колінах на кожен наступний удар барабана.

Насправді уявити дуже важко, потрібно бачити. «B-boing» чи просто «breaking» – це власне танцювальне відгалуження у хіп-хоп культурі.

Його складовими частинами є: «top» чи «up rock» (означають переміщення з ноги на ногу, перед тим як зайти на нижній елемент), «footwork» (так звані забіги), «spining moves» чи «power moves» (кручені елементи і зв’язки між ними) і, нарешті, «freeze» (фіксація положення тіла при виконанні певного елементу) [15].

У той час, як ді-джеї придумували все нові і нові способи «зведення платівок», танцюристи cушили голову» над винаходом все нових і нових танцювальних елементів.

Незабаром з’явився ще один трюк, який згодом став дуже популярним, це коли людина падає на спину і тут же різко вистрибує у вихідне положення. Завдяки цьому елементу перше покоління танцівників почало себе називати «boie-оie-oings».

Саме вони придумали «footwork», одну із складових частин брейкінгу.

«B-boying» зародився у Бронксі, в одному з районів Нью-Йорка. Сам термін «B-boy» чи «B-boying» придумав dj Kool Herc, який часто крутив платівки на різних вуличних тусовках [15].

«Break boys» – хлопці, які танцюють під ламані ритми музики (звідси, до речі, пішла назва «Breakbeat»). Деякі танцівники-початківці, бувало зациклювались на окремих елементах і намага­лись працювати в межах якогось одного напрямку. Більшість вважали, що це не зовсім правильно, оскільки справжній «B-boy» повинен вміти все.

Першим, хто виділився із натовпу і продемонстрував свою індивідуальність, був колектив «Rock Steady Crew», який об’єднав між собою всі напрямки і зумів надати кожному танцювальному елементу свою особливу відмінну рису.

Сьогодні мало хто танцює брейк-данс на професійному рівні. Найчастіше ми можемо впізнавати цей танець з екрану телевізорів, коли дивимось кліпи заокеанських зірок, у нас брек-данс танцюють в основному підлітки на шкільних дискотеках чи влітку в оздоровчих таборах.

Рейвери

В основному, це молоді люди, яких об’єднує пристрасть до сучасної комп’ютеризованої музики і до проведення часу у нічних дискотеках та клубах. Вони заперечують «сіру» дійсність.

Рейвера можна легко відрізнити з-поміж інших. Їхній одяг – це яскраві, кислотного кольору штани, зелені боти, салатові окуляри, сумка, яка теліпається на колінах. Волосся пофарбоване у будь-який колір, якого немає в природі.

Рейвери – прихильники комп’ютеризованої музики, в якій переважає велика кількість ритм-басів, що не відрізняються особливою мелодійністю, мінімум слів. Наприклад, «Rugga Jungle», «Artcore».

У тусовках рейверів часто випивають. В основному пиво та слабоалкогольні коктейлі. Мають місце і наркотики.

Головна функція наркотиків – стимулююча (стимулятори: ХТС, Red Diablo – абсолютно нешкідливі, продаються у клубах, кіосках за доступною ціною): надання енергії для танців, досягнення трансу, демонстрування своєї причетності до сучасної моди [8].

У «продвинутих» рейверів у хід ідуть більш серйозні речовини: нелегальні синтетичні, порівняно дорогі: амфетамін, екстазі, LSD, (LSD + амфетамін), індійська конопля (маріхуана, гашиш).

Сленг:

клубитись – тусуватись у клубі;

вініл – вінілова пластинка, на якій DJ зводить музику на вертушках;

вертушки – два програвачі, на яких зводять пластинки;

дискооксид – магазин, де продається вініл;

кислотник – різновид рейверів;

ультра – дещо особливе, найкраще для рейвера;

«продвинутий» – найкраща похвала тусовки.

РЕПЕРИ

Даний напрямок зародився у США серед афроамериканців та вихідців з Азії. У нашій країні він популярний серед хлопців середнього шкільного віку. Назва походить від одного з музичних напрямків: репу, що означає «озвучений ритм». У Західній Європі дана неформальна організація деформувалась. Її метою став вуличний рекет – варіант «гоп-стоп».

Репівці об’єднуються в групи за різновидами репівської музики. Слухають «Down Low», «Black Rain», «Black attack», Децела, «Дельфін». За спрямованістю музики вони себе поділяють на «добрих» та «агресивних».

Групи реперів, як і скінів, вважають деліквентно-кримінальними, оскільки їм притаманний агресивний характер поведінки, їх структура є регламентованою, вони не бажають йти на контакт.

Сленг: брат – звернення до іншого репера; «обезьяна» – лайка; гангстер – найвища ланка у їхній ієрархії; клан – угрупування, на які розподіляються репери.

Основним об'єднуючим чинником є орієнтація на афроамериканську культуру. Тому для реперів характерним є вживання англійських слів зі словом «Black», згадування батьків і всеможливих частин тіл (але все на English).

За іншою версією ця культура зародилася в Африці. «Сидели негры возле реки Нил, били в там-тамы и рассказывали своим сородичам об охоте. Потом их забрали в рабство, затем освободили, и они стали жить в самой демократической стране мира, но до сих пор поют свои песни и бьют в барабаны. И есть в этом мире белые братья, которые солидарны с чернокожими, и им тоже нравится рассказывать о своей жизни в ритме ударных сэмплов» [9].

Одяг: штани, схожі на мішки з-під картоплі на 2 – 3 розміри більші, футболка до колін (можна дві, найкраще – три) з зображенням Бівіса та Бат-хеда (Beavis & Buut-Head) – персонажів з MTV.

Репери не дуже полюбляють бувати в клубах, їх можна зустріти в лісі, у парку чи просто на вулиці.

Вони ходять з великими магнітофонами, наприклад, «Boombmblaster» фірми JVS, з яких доносяться ненав’язливі ритми і не обтяжений римою, простий, доступний реп.

Структура репівської організації є регламентованою. Вони не бажають йти на контакт. Репери, так само як і рейвери, не надто агресивні. Попивають «Coca Cola», пиво, деякі курять травку.

«BABES»

«Babes» – найбільш миролюбний молодіжний напрямок, що об’єднує молодих людей віком 14-20 років, які слухають «Back street boys», Britney Spears, «Five» та ін.

Це любителі гарненьких хлопчиків та довгоногих дівчаток, які співають сумні пісні під танцювальний мотив – «Ooops, I did it again!» – Ой, я знову це зробила! (Britney Spears), чи наш варіант «Глаза в глаза, а по щеке слеза, как лодка по реке» (Алсу). Від таких пісень хочеться плакати, ридати і … танцювати.

Але чималу небезпеку вони несуть у собі для 15-річних дівчаток та хлопчиків, котрі в усьому наслідують своїх кумирів, закохуються у них настільки, що готові на будь-які жертви, аж до того, що з криком «Ricky Martin, I love you!» кидаються куди завгодно, до тих пір доки в пресі не з’явиться щось на кшталт: «Енріке Іглесіас – наркоман». Тоді слід бути на чеку.

Вони не вживають наркотиків, не п’ють, більшість з них не курить.

Одягаються «Babes» так, щоб бути схожими на ляльку «Barby» чи свого кумира: білі штани, що обтягують тіло, топіки і т.д.; люблять подарунки у вигляді м’яких іграшок.

Сленг:

«Малыш, я так по тебе соскучилась, ты так хорошо выглядишь, на тебе прелестные брючки» – привітання, яке нічого не означає;

«Он та-а-а-кой забавный» – коментарій, який нічого не значить;

«Зайчик, вчера со мной познакомился такой мальчик…» – розповідь про проведений день, в якому важливим є тільки суфікс -чик, що означає, що все було «ужасно мило».