Характеристика діяльності молодіжних неформальних об’єднань

Отже, якщо ви помітили, що ваш вихованець, син чи донька почали по-іншому одягатись, змінили зачіску, а в їх мові з’явився особливий сленг (щось на кшталт «Rave», «Dj + Smile, Ice, Groove», «Black Pain») та ін., вони частіше почали пропускати заняття, у них з’явились нові «хороші» друзі… Не виключено, що вони потрапили до якоїсь компанії – неформального об’єднання.

На сьогоднішній день найбільш поширеними є наступні угрупування неформалів:

хіпі, рейвери, гопники (гопівці, пацани), репівці, металісти, панки, рокери, брейкери, байкери, скіни (скінхеди, бритоголові), сатаністи, анархісти, хакери, бейбіс, спортивні фани, пацифісти, толкієністи, трешери, растамани, ін’єкційні наркомани, гомосексуалісти, графіті та ін.

Проблема «батьків і дітей» вічна як цей далеко не найкращий зі світів. Змінюються лише форми її прояву. Напруга протистояння теж буває різною – від грюкання дверима у власному будинку до тероризму в масштабах планети.

І все-таки те, що відбулося у 60-х роках, виходило за межі звичних пpоявів дитячого непослуху.

Десятки тисяч молодих людей у Старому і Hовому світі одночасно демонстративно порвали з укладом життя своїх батьків, спробували вирватися з клітки повсякденного, монотонного буття.

Була спроба перекинути сформовані цінності, повідомити про настання нової ери – Ери Любові. Молодь хотіла інших взаємин між людьми, відносин, де не було розрахунку; вона жадала миру, де людину приймали б в цілому, з усіма її достоїнствами і недоліками, де її любили б тільки за те, що вона є.

Західний світ був приголомшений масштабами нового руху. Міста і селища наводнили юнаки і дівчата дивного вигляду і поводження: одягнені в старий та порваний одяг, вони тихо сиділи на площах і вулицях, бренькали на гітарах і читали вірші. «Beatles» були їх гімном, Керуак – філософією, а бітловське «All» you need is love» – девізом.

І називали вони себе дивно: хіпі.

ХІПІ

Сьогодні складно знайти людину, яка б свідомо називала себе «хіпі». Натомість молодь, та й старші люди, які зараховують себе до цієї категорії, воліють називати себе «патлатий», «піпл», «системна людина» чи «системний», а то й зовсім просто «людина». При цьому вони усвідомлюють, що оточуючі сприймають їх саме як «хіпі», але самі не бажають потрапляти під це визначення. Це, звичайно, має своє пояснення. Вочевидь, причиною є старомодність самого слова «хіпі» та асоціації, які пов'язують з цим терміном починаючи з моменту його виникнення.

Хіпі – це один із перших неформальних рухів, який виник у США та Великобританії серед людей призовного віку у 1969-1973 роках під час війни у В’єтнамі. Цю неформальну організацію називали «діти-квіти», її виникнення співпало з другою сексуальною революцією, захопленням східними релігіями, особливо дзен-буддизмом. Одним із його напрямків є вживання наркотичних речовин для досягнення стадії медитації. Дана подія сприяла розвитку девіантної поведінки серед молоді на основі вживання наркотиків та спиртних напоїв. Цей факт спричинив деформацію в неформальній організації.

Письменник Василь Аксьонов у своєму творі «Круглые сутки нон-стоп» так описує появу та розвиток хіпі:

«...Восени 1967 року у Лондоні я вперше побачив хіпі. Тоді вони ще тільки «починалися» як найбільш ексцентричне вираження нової молодіжної культури. Культура виникала спонтанно, ніхто, звичайно, її не насаджував, вона народжувалася в пабах Ліверпулю, де вперше ударили в струни Джон Леннон, Джордж Гаррісон, Рінго Стар і Пол Маккартні, у маленьких бутіках Мері Квант уздовж знаменитої Кінгз-роуд у Чеслі.

Мері Квант одним махом ножиців відкрила дівчатам ноги. Хлопці-кравці з Карнебі-стріт, що в двох кроках від лондонського Сіті, заповненого чорними сюртуками, казанками і штанами в дрібну смужку, шили немислимо яскраві сорочки і краватки, неймовірної ширини джинси... Усі танцювали і співали нову поп-рок-музику.

З Каліфорнії приплили перші хіпі, нечесані, кошлаті, у бубонцях, намисті, браслетах. Тоді про них говорили на всіх кутах і у всіх будинках.

…Декілька місяців назад пройшов на екранах фільм Антоніоні «Blow-up», у якому він показав новий молодий Лондон і дав йому кличку «Swinging», що значить приблизно «пританцьовуючий», «підкручуючий». «Бабуся-Лондон» ставав Меккою світової молоді....

Там було весело тоді, у листопаді 1967-го! На маленькій Карнабі-стріт у будь-якому бутіку танцювали і «пекли» під гітару. На Портобелло-роад уздовж нескінчен­них рядів товкучки бродили хлопці і дівчата з усього світу й у пабах і на узбіччі пили темне пиво «Guinnes» і говорили, нескінченно говорили про свою нову новизну...

Стрункий тямущий хлопчик з довжелезним, у дрібні кіски заплетеним волоссям (зачіска afro-hairdo) «штовхав» мені програмну промову:

– Ми ідемо із суспільства не для того, щоб осторонь нехтувати його, а для того, щоб його поліпшити! Ми хочемо змінити суспільство ще за життя нашого покоління! Як змінити? Ну, хоча б зробити його більш терпимим до незнайомих облич, предметів, явищ. Ми хочемо сказати суспільству – ви не свині, а квіти. Flower power! Ксенофобія – ось споконвічний ворог людства. Hетерпимість до чужинців, до неприйнятного спо­лучення квітів, до неприйнятних слів, манер, ідей. «Діти-квіти», з'являючись на вули­цях ваших міст, вже одним своїм виглядом будуть говорити вам: будьте терпимі до нас, як і ми терпимі до вас. Не цурайтесь чужого кольору шкіри, чужого співу ... Слу­хайте те, що вам говорять, говоріть самі – вас вислухають: Make Love not War! Любов – це воля! Усі люди – квіти!

Гілка апельсина дивиться в небо без смутку, гіркоти і гніву. Учіться мужності і любові в апельсинової гілки, запилюйте один одного! Літайте!

...І от через вісім років я був у Каліфорнії, на тім західнім березі, де саме і ви­ник цей «дивний» рух західної молоді.

...Ти бачиш? Ось де в 72-му році яблуку упасти було ніде – усюди сиділи хіпі... Перед нами – залитий вогнем реклам Сансет-стріт. Реклами горілки, сигарет, кока-коли. Одні за одними двері нічних клубів. Порожнеча. Тиша. Лише йде, посвис­туючи, нічний перехожий. Постукують стодоларові черевики. Вітерець відкидає фа­лду від власного блейзера.

...Ти бачиш? Ось де, власне кажучи, і з'явилися перші хіпі. Тут народилося це слово. Раніш тут яблуку ніде було упасти... .

Хіпі – скінчилися!? Їх більше немає!?

Але навіть у нашій мові з'явилися слова, похідні від цього дивного «hippie»: «хіпня», «хіпую», «захіпував», «хіпово», «хіпарі»...

Тим часом у всіх країнах Заходу сформувалося, розвилося, розрослося явище, що тепер називається «hippies style» – «стиль хіпі». Масова культура, розважальна і споживча, перемелює цей стиль на своїх жорнах. Майки з написами і малюнками – гігантський бізнес. Джинси заполонили світ. Куртки, сумки, зачіски, пояси, пряжки, му­зика, навіть автомобілі – у стилі самотнього мореплавця-хіпі, що пливе спокійно й відчужено по морю пристрастей; у стилі самотнього ченця, що бреде по світу під ді­рявою парасолькою.

Я розумію демонстрацію «power people» біля вокзалу «Вікторія» сонячним ли­стопадовим днем 1967-го. Лондон тоді вразив мене достатком сонця і молоді. Як він відрізнявся від стереотипу «мрячного, манірного, чавунного!...» Вони нічого не вима­гали в той день, а просто показували себе сонцю і Лондону, свої величезні руді па­тли, банти, краватки, дзвіночки, намисто, гітари... Квіти, влада квітів – дивіться на нас і змінюйтесь! Гряде революція духу, революція любові!

Місяць за місяцем усе більше і більше оранжерея перетворювалася в багаття. Кабінетні соціологи, розводячи пещеними долонями, пояснювали бунт молоді підви­щенням сонячної активності.

Вони ще довго бунтували, забувши про «владу квітів», перетворюючи кампуси в обложені міста, вимагаючи, вимагаючи, вимагаючи... А де ж нині хіпі?

Фігура хіпі сьогодні стала однією з традиційних фігур американського суспільства поряд з билинними ковбоями і шерифом.

Я бачив колонії хіпі в Лос-Анджелеському районі Венес на березі океану. Вони живуть там у трущобних будинках, сидять на балконах, присмажуючись на со­нці, чи лежать на газонах і пляжах, стукають у тамтами, слухають лекції мандрівних (бродячих) «філософів».

...Хіпі не створили своєї літератури на відміну від своїх попередників – «beat generation», але залишили собі Джека Керуака, Алана Гінсберга, Лоуренса Фірлінгетті і Грегорі Корсо з їх протестом і з їх лірикою, що розхитувало стіни каст ще в 50-і роки. Хіпі створили свою музику, свій ритм, світ своїх рухів.

«Нормальні люди нехай аплодують, а ви, багатії, трясіть коштовностями!» – сказав якось Джон Леннон з естради в зал, і усі задихнулися від сміху. Нова молодь змусила інших багатіїв засумніватися в цінностях доларового світу. Хіпі створили свій одяг, внесли в побут деяку карнавальність, обгризли і виплюнули ґудзики станових жилетів...» [19, с.2]

Хіпі не вмерли. Як і раніше бродять вони по містах і селищах, проповідуючи любов і доброту, дратуючи обивателів своїм зовнішнім виглядом і завзятим неба­жанням працювати. Як і раніше дзенькіт їхніх дзвіночків нагадує про те, що роман­тики, непоправні діти-квіти намагаються достукатися до людських сердець, які на­глухо закриті бронею банкнот і цинізму, що іменується життєвою «мудрістю», вони хочуть розтопити лід людської відчуженості....

Та чи достукаються? Чи вдасться? Бог знає...[19]

Сьогодні чітко виділяються два прошарки цього руху: так звана «стара система» («олдові хіпі» від англійського old, тобто старий, «справжні хіпі», «мамонти») та «нова система». «Стара система» складається з людей старшого віку, для яких «хіпізм» – це все їхнє життя [24]. Найчастіше ці люди не мають ані постійної роботи, ані постійної сім'ї. Більшість із них деґрадували і стали наркоманами, бомжами чи психічно хворими особами. «Нова система» об'єднує в собі молодь віком від 14-ти до 20-ти років, які поєднують свій «хіпізм» із навчанням у престижних закладах і не завжди дотримуються найважливішої заповіді, яку визначили ідеологи руху – незалежність від соціуму. Натомість молодь робить основний акцент на атрибутиці, перебираючи на себе сленг, манеру одягатися, прикраси, певний стиль музики та ін.

Серед інших молодіжних рухів хіпі не користуються великою популярністю.

Сленг: хіпувати – тусуватись; фєнька, фєнєчка – браслет з бісеру та муліне; «people» – люди з тусовки; тєлєга – цікава історія з філософсько-фантастичним по­чатком і розумною мораллю; ксівнік – маленька сумочка на грудях; ксіва – документ.

ПАНКИ

Говорять, панк почався тоді, коли закінчились «the Beatles».

Власне, саме слово «punk» пройшло ряд змін: спочатку так називали осіб легкої поведінки. У цьому значенні слово зустрічається у п’єсі У.Шекспіра «Міра за міру».

На початку ХХ століття у США цим словом називали ув’язнених («шестірок»); пізніше воно увійшло до основного лексикону і сьогодні вживається у значенні «бруд», «гниль», «відходи».

Даний молодіжний рух з’явився в Англії наприкінці 70-х років.

Панки створили свій музичний стиль – панк-долю (панк). Вони заперечують споживчу систему цінностей, відмовляються від суспільної діяльності, негативно відносяться і протестують проти існуючих принципів суспільства. Сенс життя та кінцева його мета – жити в своє задоволення та за законами природи, відкидаючи всі умовності суспільства.

«Punk is not dead!» – це панківський девіз, який зрідка підтверджується «на ділі»: підрахування зубів рейверам, погроми вулиць (Hit the light! – Бий ліхтарі! «Metallica»).

Панків взагалі вважають «найпротивнішими». У їхній культурі модно не митись, лазити по смітниках. Власне кажучи, бруд всюди: вдома, в одязі, на тілі.

Можна виділити два типи панків:

1) люди належать до цього руху тому, що вони слухають відповідну музику (панк-рок музику);

2) люди, які окрім того що слухають цю музику, ще і в житті сповідують панківські принципи [24].

Одяг: шкіряна куртка (косуха), потерті джинси, светри, кеди (кросівки), армійського типу боти (стиль одягу зберігається і у літню пору року), кумедна зачіска – ірокез (ірокез був запозичений у північноамериканських індіанців, у Європу його вперше завезли музиканти панк-груп «Wattie» та «Exploited». Сьогодні ірокез не є обов’язковим атрибутом панка), прикраси з булавок (велика англійська булавка стала символом панківської культури), ланцюжки, хрестики, розірваний одяг…

Філосфія панків проста. Саме їх існування – це

протест суспільному ладу і спосіб боротьби з системою, в якій ми усі живемо.

Панки заперечують розуміння того, що коли-небудь може бути оптимістичне майбутнє, вони не вірять у любов, порядок та мир, у їхньому розумінні землю нічого прекрасного не чекає, у них відсутній будь-який оптимізм. Світ загрузне у війнах, екологічних катастрофах, епідеміях і всьому виною буде людина, її жадоба збагачення… Тому панки проповідують суїцид і анархізм [19, с.3].

Вони вважають, що держава – джерело війн і насилля, вона не об’єднує людське суспільство, а навпаки, руйнує його, розділяє людей на нації та класи, заважає спільними зусиллями досягати мети, яку вони самостійно ставлять перед собою, керувати своїм життям. На їхню думку, краще жити у спільнотах, які б самоуправлялися: самі б регулювали свою працю і обмін її продуктами; краще жити у колективах, які самі могли б вирішувати власні проблеми за безпосередньої участі всіх, кого вони стосуються (демократично чи консенсусом). Мрія простого панка – створити всередині держави державу, в якій жили б такі як він, щоб ніхто не «докопувався» до суті їх існування, не ділив на якісь стани, щоб усе було вільно і доступно і ніхто ними не керував.

Три Вороги справжнього панка:

• «McDonalds» – прояв капіталізму. Є мільйони людей, які їдять м’ясо, «нафаршироване» шкідливими харчови­ми добавками – це обман, а є місця, де усе це відбувається і вони користуються популярністю в цілому світі – ось це і є справжній капіталізм, який панки ненавидять.

• «Я скорее съем свой телевизор, чем переключу на МТV» – співає московський панк-рок гурт «Сміх». Справжні панк-гурти не знімають кліпів, а якщо і знімають, то на МТV їх ні за що не віддають. З’явитись на МТV для справжнього панка – означає продатись.

• Панки ненавидять бритоголових (скінів), називаючи їх фашистами. Адже, анархія, яку проповідують панки – повна протилежність суворому фашистському порядку.

Першими панками у світі вважають «Sex Pistols». Вони першими розбурхали своєю визиваючою творчістю молодь того часу. На їхніх концертах був чад, слем, повний дестрой та анархія, ці концерти постійно закривали, а тиражі платівок з записами конфісковували із продажу. Але панківський рух вже неможливо було зупинити. Сотні гуртів збиралися по підвалах і грали панк-рок. Однак, в кінці 70-х на початку 80-х років панківський рух почав втрачати свою популярність: заборона на панк була знята і вся музична панк-культура почала виплескуватись у радіо та телеефір.

Панківські гурти, самі того не помічаючи, почали відриватись від свого історичного коріння, «продаватись» та наживати собі капітали, згодом вони перестали грати панк-рок і перейшли на більш легкі музичні напрямки. Але «Punx not dead» всім тим командам, яким було боляче дивитись на братів по стилю, які «продали» себе, пішли туди, звідки й прийшли, точніше в підвали, поступившись місцем під сонцем «металу». У цей час, пробившись крізь залізну завісу, панк-рок з’явився у нашій країні. Першопрохідцем став Єгор Лєтов та його гурт «Гр.Об.». Радянська влада не давала хлопцям виступати, розганяла їх, відправляла примусово на лікування в психіатричні клініки. Але це їх не зупинило. Творчість «Гр.Об.» була побудована на протесті і безвиході того часу. У піснях того часу прослідковується багато нецензурних слів, як ніколи відчувається суїцид та депресивні настрої виконавців [19].

Початок 90-х років – друга світова хвиля панк-року, того, який ми чуємо сьогодні, не такого суїцидного, яким він був раніше. Гурти «Green Day», «The Off spring» стали бити всі рекорди по тиражу альбомів, займати в кращих ТОР перші місця. А тим часом СРСР не стало, молодь захлиснула хвиля неформальних організацій і нових для усвідомлення альтернативних стилів у музиці. Панківська ж музика змінилась до невпізнання…

Сленг: помойка – місце зустрічі; вонючий, плешивий, кривий – прикольний; мочалка – легковажна дівчина.

Панки – це оригінальне і широке поняття. В Україні є нечисленна групка людей, яка сповідує цю ідеологію, але серйозного впливу на культурну ситуацію вона не справляє.

Серед музичних гуртів, які працюють з панк-музикою, чи якимось чином використовують її здобутки у свої творчості можна назвати «Воплі Відоплясова» (панк-рок), «Щастя» (панк), дуже ранній «Скрябін» (панк).