Гомосексуалісти

Гомосексуалісти були, є і, мабуть, будуть, незалежно від нашого ставлення до цього явища. І, мабуть, людям не під силу відмінити це. У нашій країні гомосексуалізм не визнаний, на відміну від Нідерландів, які фактично стали центром вільного виявлення гомосексуалізму. На це явище вже досить звично дивляться в Англії, Німеччині, США.

Але для психології гомосексуалізм – до цих пір загадка, яку ми не можемо до кінця пояснити.

Гомосексуалізм (одностатева любов) був у дрeвніх культурах, грецькій та римській, хоча сам термін у науковий обіг був введений у 1869 році угорським лікарем К.М.Бенкертом. Під гомосексуалізмом (і чоловічим – уранізм, геїзм, і жіночим – лесбіянство, сафізм) прийнято розуміти сексуальний потяг до осіб своєї статі [4].

Ще до недавнього часу дослідники вважали, що гомосексуалізм – це наслідок психологічної травми чоловіка, його страху перед жінкою взагалі і неправильного ставлення до нього матері.

Тридцять років тому з’явилась інша гіпотеза, згідно з якою гомосексуалізм – внутрішньоутробне порушення розвитку плода, що проявляється між третім та четвертим місяцями вагітності, якщо мати перенесла яке-небудь захворювання, найчастіше краснуху. В результаті з’являється дитина, у якої не сформований центр потягу до протилежної статі. Ця гіпотеза була підтверджена на лабораторних тваринах. Можна сказати, що 90% гомосексуалістів є «вродженими», а 10% – «набутими».

Дослідження показують що гомосексуалісти є майже у всіх приматів. У деяких навіть більше, ніж у людей – до 10% (гібони, шимпанзе, орангутанги) [4, с.84].

Ставлення суспільства до гомосексуалістів здебільшого агресивне. Гомосексуалісти частіше зустрічаються серед людей, робота яких пов’язана зі спілкуванням – журналістів, вчителів, артистів.

У 1932 році З.Фрейд запропонував гомосексуальне спрямування статевого потягу назвати інверсією, але даний термін не отримав поширення.

Існує багато теорій, які пояснюють гомосексуалізм:

• генетична теорія – витікає з генетичної обумовленості гомосексуальної спрямованості. Але достовірно встановлених хромосомних відхилень у гомосексуалістів не виявлено;

• ендокринна теорія – ґрунтується на порушенні функції кори наднирників. Це стосується як вироблення у жінки чоловічих статевих гормонів, так і перевищення вмісту естрадіолу у гомосексуалістів-чоловіків. Але жодних репрезентативних даних, що свідчать про гормональні відмінності осіб з гомо- та гетеросексуальними потягами немає;

• існують концепції, що розглядають гомосексуалізм, як набуте явище під впливом соціально-психологічних та соціальних факторів: випадкові враження, спокуса, спокушання, відсутність доступу до осіб протилежної статі, культурний вплив, материнська гіперопіка, страх сексуальної невдачі…

І.С.Кон вважає, що «якими б причинами не детермінувалась сексуальна орієнтація, вона не є справою вільного вибору, і не може бути змінена мимовільно», тобто при наявності бажання у людини. Якщо така зміна і можлива, то вона вимагає інтенсивної психотерапії та психокорекції у поєднанні з гормонотерапією при незмінному сильному бажанні самої людини. Але і при цьому успіх лікування не гарантований [4, с.86].

Статева приналежність зовсім не така вже й очевидна і безумовна. Не випадково розрізняють стать генетичну (хромосомну), гормональну, генітальну і громадянську (паспортну, акушерську), «суб’єктивну» як статеву аутоідентифікацію суб’єкта. Між цими «статями» можливі неузгодження в силу якихось порушень на якійсь ступені формування індивіда. Наприклад, гермафродитизм – двостатевість, вроджена двоякість репродуктивних органів, коли стать індивіда неможливо визначити ні як чоловічу, ні як жіночу. А у випадках транссексуалізму людина не тільки відчуває свою приналежність до протилежної статі, а й прагне до відповідної зміни, в тому числі за допомогою хірургічного втручання. Нездійсненні бажання змінити стать можуть привести транссексуала до самогубства.

Спрямованість статевого потягу може бути не тільки гетеросексуальною чи гоосексуальною, але і бісексуальною (статевий потяг до осіб обох статей).

Гомосексуалізм і біосексуалізм – «нормальні» в тому значенні, що вони представляють собою результат деякого розкиду, поліваріантності сексуального потягу, що сформувався в процесі еволюції людського роду. Якщо б усі інші форми, крім гетеросексуальності, були абсолютно патологічні, вони б давно елімінувались в результаті природного відбору. Про «нормальність» (у цьому значенні) гомосексуалізму свідчить і його відносно постійна величина в популяціях [4, с.84 – 87].

Гомосексуалісти об’єднуються у невеликі групи, мають свої місця для зустрічей (клуби, бари). Багато з них вживають алкоголь, наркотики, палять.