Наркомани

Багато представників усіх перерахованих вище субкультур, експериментуючи з наркотиками, зустрічаються з ін'єкційними препаратами опіумної групи. Якщо ці препарати займають важливе місце в житті людини і виникає наркотична залежність, то досить швидко ця людина випадає зі своєї «вихідної» субкультури і переходить у субкультуру ін'єкційних наркоманів, де розходження між різними її представниками поступово нівелюються і виникають нові, схожі для всіх наркоманів, риси.

Наркоманія – це загальна назва хвороб, які полягають у непереборному потязі до постійного вживання зі збільшенням дози наркотичних речовин, появі психічної і фізичної залежності людини від них, а при припиненні їх вживання – розвитку абстиненцій (синдром відміни).

Не можна не згадати і про токсикоманію – хвороба, яка полягає у непереборному потязі до постійного вживання токсичних речовин, внаслідок чого розвивається хронічна інтоксикація з явищами психічної та фізичної залежності, порушення психічної діяльності, розвитку патології всіх органів і систем організму людини.

Формування наркоманії та токсикоманії характеризується розвитком наступних ознак:

• абстиненції;

• психічної залежності;

• фізичної залежності;

• толерантності (переносимості);

• зростання толерантності [4, с.75].

Наркотизм – це різновид ретритичної поведінки (за класифікацією Р.Мертона). Очевидно, що наркотики, як і алкоголь, виконують цілком визначені соціальні та психологічні функції:

• знімають чи ослаблюють фізичний біль (анестезуюча дія);

• долають чи послаблюють душевні переживання та тривогу (седативний ефект), втому (психостимулятори) та ін.;

• демонструють протест людини і т.д.

Більшість людей, із задоволенням приймаючи каву чи чай, не замислюються над тим, що вони приймають наркотичні засоби (теїн чи кофеїн). Колективний, сумісний прийом наркотичних засобів допомагає зближенню, спілкуванню, виробляє почуття причетності. Це і знаменита «трубка миру», і звичні «перекури» (вживання нікотину), і східні курильні, і навіть китайські «чайні церемонії». Спільний прийом наркомістких засобів, включаючи алкоголь, може носити ритуальний характер [4,с.75].

У деяких субкультурах вживання наркотиків (алкоголю) служить показником певного соціального статусу (статусне, престижне вживання).

Психологія пояснює наркотизм як форму «відходу» від життєвих негараздів та конфліктів. У наркоманії вбачають втечу не тільки від жорстоких умов існування, але і від всезагальної стандартизації, регламентації, запрограмованості життя в сучасному суспільстві.

У генезисі індивідуального прилучення до наркотиків можуть лежати різні причини: соціальна невлаштованість, неблагополуччя, відчуження у бездушному суспільстві, втрата чи відсутність смислу життя – «екзистенційний вакуум» (В.Франкл) [4, с.76].

Сказане не виправдовує вживання людьми наркотиків. Адже, наслідки їх вживання не найкращі. Наркотики наносять шкоду фізичному, психічному та соціальному здоров’ю людини, стають справжнім горем для близьких, несуть більш чи менш прямі чи побічні збитки для суспільства.

Факторами, що сприяють цим тенденціям є:

• соціальна криза;

• нестача соціокультурної сфери;

• недоліки у виховній роботі серед молоді;

• вплив гірших зразків західної молодіжної субкультури;

• вплив окремих осіб, фінансово зацікавлених у реалізації наркотичних речовин;

• доступність наркотиків та токсичних речовин;

• прозорість сучасних кордонів;

• середовище, в якому нейтрально чи прихильно ставляться до вживання, наркотик найчастіше вперше пробують не з цікавості, а тільки тому, що так роблять усі;

• некритичне сприймання зарубіжної та вітчизняної відео- та кіноінформації про вживання наркотиків;

• відсутність об’єктивної вільно доступної інформації про наркоманію та токсикоманію та ін.