Толкієністи

Толкієністи – це група людей, на яких справила великий вплив, який виникає від прочитання хорошої книги, творчість англійського письменника Толкієна. Але цей вплив був настільки сильним, що став частиною життя деяких людей.

Толкієн народився в кінці ХІХ ст. в Оранжевій республіці (Південна Африка). Після смерті батька з матір’ю переїхав до Англії, де і прожив усе своє життя. Його приваблювали лінгвістика та міфологія, у вивченні яких він мав успіхи і навіть випустив кілька робіт з цих тем. Але головною його роботою для всього світу залишається створення казкового «Середзем’я» («MiddleEarth»).

«Легко придумати зелене сонце, складно видумати світ, де воно було б природнім», – писав Толкієн в одному зі своїх листів [18].

У результаті кропіткої роботи йому вдалось створити світ, який для декого є настільки ж реальним, як і той, у якому живемо ми. У трьох казках «Хоббіт, чи туди і назад», трилогії «Повелитель кілець» та збірнику переказів «Сільмарілліон» була описана епічна історія нового світу, де серед траге­дій, зради, підступництва мали місце любов, благо­родство, самопожертва та милосердя. Пророблена

робота була унікальною. Толкієном було придумано кілька мов (словник декількох сьогодні налічує близько 3 тисяч слів), нові алфавіти, міфологія та історія цього світу.

Спочатку книги не були помічені широким загалом, але через кілька років після виходу «Повелителя кілець» настав час хіпі, і саме тоді Середзем’я набуло популярності. Світ, створений англійським професором, завоював серця та розум багатьох.

У нашій країні все відбувалось трохи по-іншому. Толкієна у нас знали дуже погано. Все почалось у кінці 80-х на початку 90-х років. У цей час з’явились офіційно видані переклади професора і колишній СРСР «здригнувся». Толкієністів ставало все більше і більше, і, нарешті, вони почали об’єднуватись. Вплив творів Толкієна був фундаментальним. Люди хотіли потрапити до того світу, який так приваблював їх своєю незвичайністю [18].

Частково феномен популярності Середзем’я полягає у тому, що широка відомість прийшла під час кризи соціалізму та його ідеалів. У людей вибили землю з-під ніг. Почався час хаосу, а, як відомо, у такі періоди історії люди проявляють неабиякий інтерес до всього казкового та містичного. Толкієнізм не можна ставити в один ряд з окультними науками. Він – явище іншого порядку. Хто з нас у дитинстві не хотів помахати мечем, постріляти з лука, відчути себе Робін Гудом, Айвенго чи благородним принцом ельфійської крові чи простим гномом? Людина ніби отримує можливість знову народитись. А на світі мало таких людей, які не хотіли б спробувати жити по-іншому. Людям було дано унікальну можливість стати іншими, не схожими на себе в реальному житі, реалізувати якісь свої дитячі мрії. Звинувачувати толкієністів у втечі від реального світу, мабуть, не треба, оскільки, це аналогічно звинуваченню і комп’ютерних гравців, і людей, які читають художні твори.

Але для того, щоб жити так, потрібно спілкуватись з такими ж людьми, чому сприяє FIDO. Віртуального спілкування було б мало, тому поступово у великих містах почали з’являтись місця, куди толкієністи приходять поспілкуватись, відчути подих Середземномор’я. Однак хотілось більш повного занурення. Так з’явились хоббітські ігрища. На тиждень толкієністи СНД збираються на полігоні, подалі від людей, і перетворюють це місце в частину толкієнівського світу. Будують фортеці, ведуть дипломатичні переговори, «проливають кров та умирають». Підготовка до такої події займає багато часу. Потрібно пошити собі костюми «а-ля середньовіччя», змайструвати зброю (меч, лук, щит, збрую).

Пройшли роки, частина толкієністів повністю порвала з рухом, інша перейшла у військово-історичні клуби (наприклад, «Спадок предків»), на зміну старому поколінню прийшло нове, більш молоде. Толкієнізм ще живе, оскільки бути толкієністом ще не означає мати дерев’яного меча та їздити на ігри. Частина займається кабінетною роботою, вивчає мови, штудіює першоджерела для більш повного розуміння Толкієна. У FIDO існує кілька конференцій, призначених для толкієністів. Більшість переписуються по Інтернету. Існують сайти, присвячені Толкієну (http://www.kulichki.com/tolkien). Але масовий рух переживає занепад. Більшість «бувших» толкієністів починають називати себе толкієнутими. Молодь шкільного віку, яка складає основну масу толкієністів сьогодні, про Толкієна навіть і не чула. Вона приходить на ігрища, щоб побитись на мечах, випити і «потусуватись» у компанії собі подібних. Це викликає негативну реакцію серед толкієністів і дискредитує рух в суспільстві. Лайка стала нормальним явищем, що було немислимо років п’ять тому. Отже, толкієнізм переживає чергову кризу, причини якої знаходяться скоріше не в самому русі, а в суспільстві.

Не можна не сказати і про те, що толкієністи є тією субкультурою, в якій наркотики та сп’яніння має на меті досягнення розслабленості, млявості, спокою, байдужості. Найбільш ходовими наркотиками є конопля, галюциногени. Щодо алкогольних напоїв, то приймають все, починаючи від пива та вина. Звичайно, палять.

Сьогодні швидкими темпами формується нове молодіжне об’єднання «поттеромани» – фанати Гаррі Поттера. В основному, його прихильники згуртовані тільки віртуально завдяки книжкам Джоан Роулінг.