Сатаністи

Сатаністи – найчастіше граючі, але іноді сповідуючі релігію поклоніння Сатані. Відрізняються за «ідеологією» та зовнішнім виглядом, але способом життя вони досить схожі один на одного і повторюють традиції молодших «неформалів». Ці субкультури порівняно нечисленні.

Сатанізм – джерело темряви.

У сатаністів немає заповідей, подібних до християнських, але є правила, яких повинен дотримуватись той, хто вважає себе сатаністом.

Сатанізм не має поняття «гріх». «Гріх», у розумінні сатаністів – це необдуманий вчинок, усвідомивши який ти вже більше його не повториш. Основне правило сатаністів: все те, що робиш за своїм бажанням та на свій розсуд, не повинно заважати іншим, оскільки ти відповідаєш за кожен вчинок [3].

Послідовників сатаністського культу можна поділити на кілька типів:

• Любителі, які вивчають все, що пов’язане з сатанізмом, самостійно – як правило ті, кого сатанізм захопив через популярні книги та фільми з даного предмету, рок-групи, атрибутику станізму.

• Психопатичні сатаністи – це морально покалічені індивіди, що мають потяг до насильства, садизму, некрофілії, яких сатанізм приваблює тому, що він чітко виражає і зовнішньо «облагороджує» їх патологічні схильності і надає їм ідейне ритуальне забарвлення.

• Релігійні сатаністи – це вже групи, які склались: «Південний хрест», «Чорний ангел», «Російська церква сатани» та ін. Це таємні нечисленні угрупування, які складаються переважно із нащадків адептів сатани, які серйозно займаються найбільш відштовхуючими формами окультизму і поклоняються сатані. Вони не афішують своєї діяльності [17].

У Європі пік захоплення сатанізмом припав на середину XVIIст., причому у достатньо знатних світських кругах. У якості жертв чорні маси сатаністів у той час використовували новонароджених. Тоді ж і були детально розроблені основні сатаністські обряди.

Ідейним натхненником сучасних сатаністів вважається випускник Кембріджу, окультист, автор ряду магічних книг Алістер Кроулі (1875-1947), який вважав, що «Не Сатана – ворог людини, а Життя, Світло та Любов». Він іменував себе звіром Апокаліпсису, мав багато учнів.

Із найбільш відомих об’єднань сатаністів нашого часу можна назвати «Церкву сатани», «Міжнародну асоціацію люциферистів кельтсько-східного обряду», «Зелений орден», культ Афіни Паллади, культ Ізіди та ін [11].

Трохи відгороджено від культів сатаністської спрямованості, але тісно з ними пов’язані, стоять церква сайєнтології Рона Хаббарда, Центр «Юнівер» та ряд окультних сект і так званих цілителів та чаклунів, які працюють під прикриттям різних назв [16].

Кожен союз сатаністів побудований за принципом суворої п’ятиступеневої ієрархії. Вищий орган – рада. Часто на верхні рівні вибирають жінок.

Перші сатаністські групи з’явились у колишньому СРСР на початку 1980-х років. Сплеск захоплення сатанізмом у певних колах неформального молодіжного середовища починається після початку перебудови.

«Мораль» сатаністів базується не тільки на запереченні, але й на повному перекрученні християнських життєвих цінностей.

Основа культу сатаністів – принесення жертви. Справжня жертва для них – не вбивство як таке, а смертні муки живої істоти. Вибір жертви простий. Замість справжньої жертви іноді може бути використаний її образ: лялька, фотографія, малюнок, письмовий чи словесний опис, над яким здійснюються магічні дії. Жертвами часто є тварини. Під час обряду активно застосовуються наркотичні та психотропні речовини.

У США тільки у штаті Огайо сатаністи щорічно приносять у жертву п’ять немовлят. Усього ж за даними Інтерполу у країнах Заходу щорічно розслідується до 100 подібних випадків [16].

Переважно людям важко повірити, що сатаністські секти – реалії наших днів. Але це – факт, який необхідно приймати до уваги співробітникам державних органів, правоохоронних відомств, службам у справах сім’ї та молоді, вчителям, психологам, соціальним педагогам.