2.52 Вплив вчення о.Конта та г.Спенсера на формування соціологічних поглядів ф.Вовка, і.Лучинського, і.Оршанського та ін. Укр вчених

Соціологічні погляди Федора Вовка (1847-1918) формува­лися цілковито під впливом ідей О.Конта та Г.Спенсера. Пояс­нюючи соціологію як науку про суспільне життя, він стверджу­вав, що соціологія могла виникнути лише після появи геології, палеонтології й біології, і що соціологія разом з етнологією та етнографією становлять одну науку – антропологію.

Ф. Вовк біологічні закони еволюції переносив у соціологію і на цій підставі висновував, що всі суспільні явища з'явилися не через втручання зовнішніх сил, а є результатом поступового роз­витку фізичної природи людини; усі засоби людського життя є наслідком вдосконалення їх первісних форм; наука поступово розвинулася від перших випадкових спостережень первісної лю­дини, релігія – з первісних вірувань тощо.

Соціологічні погляди Івана Лучинського (1845-1918) сфор­мувалися під впливом О.Конта і Дж Мілля. Цей учений уважає, що предметом соціології є закони еволюції суспільства, тобто за­гальні закони соціальних явищ – як один стан явища породжує інший. Іншими словами, за І.Лучинським, соціологія має вивча­ти соціальні явища в їх послідовному розвитку, у співвідношенні різних їх станів. Соціологічні закони, на думку вченого, повинні базуватися на даних історії і біології.

Ісаак Оршанський (1851- ?) оцінюючи вчення О.Конта, ува­жав його недостатньо обґрунтованим. Так, він не погоджувався з тим положенням, що основною одиницею соціологічного вивчення с суспільство. На думку вченого, такою одиницею с людина як інди­від фізіологічний, психологічний і соціальний. Звідси Оршанський робить висновок, що вчення про людський індивід (антропологія) лежить в основі соціології, а остання є галуззю біології.

Оскільки в центрі соціологічного вивчення є індивід, то звідси і твердження про те, що основні етапи розумового розвитку люд­ства збігаються з основними етапами життя людини. Так, теоло­гічний етап, якому притаманний фетишизм, відповідає дитинству, метафізичний – юності, позитивний – зрілості.

Володимир Антонович (1834-1908), вивчаючи українську націю і порівнюючи її з іншими національними типами, дійшов висновку, що національні особливості народу визначають його здатність до розвитку, а також характер відносин у трудових ор­ганізаціях. Для українських професійних асоціацій (чумацтво, рибальство, чабанство) притаманна рівноправність їх членів. Рів­ноправність є одним з політичних ідеалів української нації. Озна­ки нації як зумовлюються природою, так і набуваються у процесі історичного та культурного розвитку.

Сергій Подолинський (1850-1981) вивчав розвиток праці як основного соціального процесу, розвиток соціально-трудових відносин. У дослідженні «Ремесла і фабрики на Україні» він ана­лізує різні типи трудових занять, їх розповсюдженість в Україні, становище певних груп працівників, їх відносини з працедавцями тощо. Одним з вимірів соціальної стратифікації, умов соціальної мобільності Подолинський уважає належність до національності. Основоположну причину соціальної диференціації суспільства, соціальної нерівності вчений убачає в додатковій вартості, у несправедливостях організації праці, у тому, що безпосередній ви­робник працює не на себе, а на свого господаря.