Буковинський ДЕРЖАВНий МЕДИЧНий університет

Кафедра догляду за хворими та вищої медсестринської освіти

" ЗАТВЕРДЖЕНО "

на методичній нараді

кафедри догляду за хворими та вищої медсестринської освіти

"______"___________________200___ р.

протокол №___

Зав. кафедри, доцент. Плеш І.А.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №5.2

Тема: «Основні принципи дотримання санітарно-гігієнічного режиму хірургічного відділення. Правила прибирання основних підрозділів хірургічного стаціонару. Особливості дотримання лікувально-охоронного режиму хірургічного відділення».

Навчальний предмет - “Догляд за хворими (практика)”.

2 курс медичних факультетів №1, №2, №3

Спеціальність – 7.110101 “Лікувальна справа”.

Спеціальність – 7.110104 “Педіатрія”.

Освітньо-кваліфікаційний рівень - “Спеціаліст”.

Тривалість - 2 години.

Методичну розробку склав

Доцент, к.м.н. Хомко О.Й.

ЧЕРНІВЦІ - 2007 рік.

Тема: «Основні принципи дотримання санітарно-гігієнічного режиму хірургічного відділення. Правила прибирання основних підрозділів хірургічного стаціонару. Особливості дотримання лікувально-охоронного режиму хірургічного відділення».

Актуальність теми

Ефективна робота загальнохірургічного стаціонару, залежить від раціонального планування функціональних приміщень в ньому, матеріально-технічного забезпечення підрозділів стаціонару, та організації праці медичного персоналу. Дотримання нормативних вимог щодо санітарно-гігієнічного режиму, є головною складовою попередження госпітальної інфекції у хірургічному відділенні. Шляхи розповсюдження інфекції та її джерела досить різноманітні, тому особливу увагу слід звертати на сукупність організаційних заходів, що дозволяють попередити її виникнення.

Навчальна мета

Навчальна мета полягає в необхідності ознайомлення студентів 2-го курсу медичного факультету з структурою, обладнанням, та режимом роботи хірургічного відділення, а також з основами асептики та антисептики.

2.1. Студент повинен знати:

• шляхи виникнення екзогенної та ендогенної інфекції у хірургічних хворих;

• визначення поняття асептика та антисептика;

• основні нормативні вимоги до санітарно-гігієнічних норм хірургічного відділення;

• структуру хірургічного стаціонару;

• обладнання хірургічного стаціонару.

2.2. Студент повинен вміти:

• правильно та вміло прибирати і проводити дезинфекцію медичних приміщень і палат;

• проводити дезинфекція меблів, палат та медичного обладнання;

• правильно носити повсякденний медичний одяг, маску;

• дотримуватись гігієни власних рук;

• готувати та використовувати основні види антисептиків, для дезинфекції, та стерилізації предметів догляду за хворими та медичного обладнання в хірургічному стаціонарі.

2.3. Студент повинен опанувати практичні навички:

• прибирання і дезинфекція медичних приміщень і палат;

• дезинфекція меблів, та медичного обладнання;

• правильне використання повсякденного медичного одягу, маски.

• дотримання гігієни власних рук.

• засвоїти для практичного використання перелік основних видів антисептиків, для дезинфекції, стерилізації предметів догляду та медичного обладнання при лікуванні хворих.

Поради студенту Історична довідка

До середини ХІХ сторіччя більш ніж 80% оперованих помирали від гнійних, гнилісних та гангренозних ускладнень. Чому? Це питання було відкритим.

1. Середньовіччя (ХV – ХVІІ ст.):

А. Левенгук (1632 – 1723р.) сконструював перший мікроскоп, що давав змогу збільшити об’єкт дослідження в 270 раз. За допомогою цього пристрою Бішо (1771 – 1802р.) вивчив та описав більш ніж 20 різновидів тканин тіла людини.

2. Епоха капіталізму (ХVІІІ – ХІХст.)

Л. Пастер (1822 – 1895р.) відмітив, що температура та деякі хімічні речовини вбивають бактерії, що в свою чергу попереджує розвиток процесів гниття та бродіння. Це створило поштовху для розвитку нової науки – мікробіології.

М.І. Пірогов ще до відкриття Л. Пастера, висунув твердження, що гній з ран містить “прилипчивую заразу”. І з метою попередження гнійних ускладнень використовував антисептичні розчини. Для дезинфекцій він використовував спирт, ляпіс, йод.

В 1847р. Земельвейс довів, що причиною ускладнень після пологів, є занесення “трупного яду” руками лікаря. У в 1861 р. ним була опублікована робота, що підтвердила це твердження. Таким чином, запропонований метод миття рук розчином хлорної води на багато зменшив кількість ускладнень.

Англіський хірург Д. Лістер (1827 – 1912 р.) остаточно підтвердив факт, що причиною ускладнень гнійного характеру є бактерії. Ним були закладені пронципи асептики та антисептики:

1. Він виявив що мікроби попадають урану в основному з повітря.

2. Він вважав, що якщо герметизувати рану, то таким чином можна уникнути гнійних ускладнень. Для цього ним була використана 3 - 5 % карболова кислота.

В 1867р. Д. Лістер запропонував комплекс заходів, що мав назву “антисептика” і включав:

- перед операцією в операційній розпиляли карболову кислоту;

- руки хірурга, інструментарій та перев’язочний матеріал обробляли розчином карболовлї кислоти;

- проведення обробки операційного поля 2 – 3% р-ном карболової кислоти;

- після операції рану накривали спец. пов’язкою, що складалася з декількох шарів:

1-й - тонкий шовк просочений карболовою кислотою;

2-й - марля в 8 шарив просочена каніфолем;

3-й - прорезинена тканина;

4-й - бинт з карболовою кислотою.

В 1885 р. російський хірург М.С.Субботін обладнав операційну для якої проводив стерилізацію перев’язочного матеріалу кип’ятінням. Вважається, що на підставі запропонованих ним заходів, була започаткована друга складова боротьби з госпітальною інфекцією - асептика. Цей напрямок в подальшому був розвинутий розробками Бергмана (1919 р.), та Шимельбуша, що проводили обробку матеріалу для операції кип’ятінням та паром.

Антисептика – це система, або комплекс заходів спрямованих на зменшення кількості мікробів у рані, знищення можливостей їх проникнення в рану та розвиток в ній.

Асептика – це комплекс заходів по запобіганню попадання мікробів в операційну рану (організаційні заходи, фізичні фактори, хімічні препарати).

Види антисептики

Фізична антисептика – використання фізичних методів, що запобігають розвиток мікробів:

- капілярні властивості бинту (вперше описані 1894р. М.Я. Преображенским);

- позитивні наслідки для загоєння рани при використанні дренажу;

- УФО випромінювання;

- використання гіпертонічного розчину;

• відкрите лікування ран, без пов’язки (висихання);

Механічна антисептика – видалення некротичних тканин.

Ефективність методу вперше відмічена в 1836 році. російським військовим хірургом А. Чаруковським, який вже на той час сформулював основні принципи механічної антисептики. Він писав … “Ушибленую рану надо превратить в порезанную и сею лечить скоросоединительно”. В 1892р. цю точку зору підтримав Фридрих в своїй роботі - ” Иссечение краёв рани и её освежение ”.

Хімічна антисептика – використання різних хімічних речовин.

До основних груп цих речовин відносяться:

1.Галоїди:

а) розчин хлораміну Б ( 0,5 – 2% ):

- для промивання ран 1 – 2% р-н;

- для дезінфекції рук 0,5% р-н;

- для дезінфекції неметалевого інструментарію 2% р-н;

б) 3 – 5% спиртовий р-н йоду;

в) Йодонат 1%, йодопірон.

2.Окисники:

а) 3% р-н Н₂О₂;

б)Калія перманганат:

- для ран 0,1 – 0,05% р-н;

- для полоскання порожнини рота 0,01 – 0,1% р-н;

- для спринцювань 2 – 5% р-н.

3.Солі важких металів:

а) Дихлорид ртуті (сулема) р-н 1:1000, 1: 2000:

- для стерилізації шовку, деінфекції рукавичок, засобів догляду;

б) Оксиціанід ртуті (окисна цианіста ртуть) р-н 1: 10000 – 1: 50000:

- для промивання сечового міхура.

в) Діоцид:

- для миття рук р-н 1: 300 – 1: 5000;

- для інструментів 1: 1000.

г) Препарати срібла (срібла нітрат):

- протизапальна дія 1 – 2% р-н;

- припалююча дія 5 – 10% р-н.

4. Спирти:

- 70% р-н спирту – дезінфекуюча дія;

- 90% р-н спирту – дубляча дія.

5.Альдегіди:

а) Формалін (36 –37,5% р-н формльдегіда):

- для дезінфекції рукавичок, інструментарію, дренажів;

- для фіксації тканин 10% р-н.

б) Лізоформ (мильний р-н формальдегіду: 40% формаліна, 40% калійного мила, 20% спитрту)

- для миття перев’язочних, операційних;

- для дезинфекіції рук.

6. Феноли:

а) Карболова кислота 2 – 3% р-н (сильна отрута!):

- для дезінфекції інструментів, рукавичок.

7. Барвники:

а) Р-н метиленовий синій:

- 1 – 3% спиртовий р-н – при опіках, піодермії;

- 1: 5000 водний р-н - для промивання сечового міхура.

б) Р-н бріліантового зеленого 0,1% - 2%:

- для обробки раньової поверхні.

в) Етакридіна лактат (ріванол):

- для лікування ран водний р-н 1:500;

- для промивання порожнин 1: 2000 р-н (нетоксичний).

4.Біологічна антисептика – використання:

• - бактеріофагів;

• - антитоксинів(сироватки);

• - протеолітичних ферментів;

• - сульфаніламідних препаратів;

• - похідних нітрофурану: фурацелін (1: 5000 р-н); фурагін (розчинний) 0,3 – 0,5 гр. per os, 300 – 500 мл. ; фуразолідон (уросептик).

• антибіотиків;

• антибіотики.

Основні групи антибіотиків

1. Пеніціліни (пеніцілін, оксцелін, ампіцілін, ампіокс);

2. Цефалоспорини (цефазелін, цефатоксин, цефалотин);

3. Макроліди (ерітроміцин, розаміцин, олеандоміцин,

4. Тетрациклини (тетраціклин, морфоциклин, доксаціклин);

5. Аміноглікозиди (стрептоміцин, казаміцин, гентаміцін);

6. Поліміксини (полімиксин

7. Резервні /протитуберкльозні/ (флоріміцин, циклосерин);

8. Протигрибкові (ністатін, леворин, грізіофульвін);

9. Протипухлинні (актиноміцин, мітозани, антрацикліни).

Змішана антисептика – поєднане використання всіх цих видів.

Стерилізація операційної білизни та перев’язочного матеріалу.

Марля – бавовняно-паперова тканина, що після обробки робиться м’якою, гігроскопічною, обезжиреною, білого кольору . З неї готують:

- тампони – довгі смуги марлі з звернутими у нутр краями. Використовують для зупинки кровотеч, дренування, гнійних порожнин;

- серветки – для висушування ран під час операцій, накладання пов’язок.

• марлеві шарики – для висушування ран під час операції.

а) Стерилізація текучим паром. Автоклав для такої стерилізації складається з двох циліндрів різного діаметру вставлених один в один. Перев’язочний матеріал стерилізують при температурі 100ºС, 1 - 1,5години. Білизну стерилізують при тій же температурі не меньш ніж 2 годин. Недолік цього методу той, що не вбиваються спороносна інфекція (правець, сибірка).

б) Стерилізація під тиском (Автоклав).

Режим роботи автоклаву:

tºC	Тиск (Р)	Час(хв.)
t - 132ºC	Р – 2 атм.	20 хв.
t - 126ºC	Р – 1,5 атм.	30 хв.
t - 120ºC	Р – 1,1 атм.	45 хв.

Основні принципи будови хірургічного стаціонару.

Хірургічний стаціонар складається з декількох відділень: чистого, та гнійного ( кожний окремо). Відділення повинні бути ізольовані один від одного, мати свій інвентар, обладнання та персонал. Хірургічне відділення повинно бути забезпеченим, центральним опаленням, холодним та гарячим водопостачанням, каналізацією та приточно-витяжною вентиляцією, кондиціонерами. Коридори хірургічного відділення повинні бути просторі і зручні для транспортування пацієнтів. Прибирання приміщення повинно проводиться вологим способом, не менш 2 разів на день. До складу типового хірургічного відділення входять: палати для хворих, операційний блок, перев’язочні, та підсобні приміщень (санвузол, їдальня, буфет, кімната для білизни, кімната для медперсоналу та ін.).

Організація хірургічних відділень та їх планування

1. площа палат становить 6,5-7,5 м² на штатне ліжко.

2. доцільно комплектувати палати 2-4 койками.

3. для особливо важких хворих повинні виділятися палати на 1-го хворого (ізолятор).

Підсобні приміщення (підрозділи хірургічного відділення):

• Перев’язочна.

• Маніпуляційна.

• Санітарний вузол.

• Ванна.

• Кабінет завідуючого відділенням.

• Ординаторська.

• Столова.

• Санітарні кімнати.

Звичайне відділення розраховане на 60 ліжок:

30 – чистих

30 – гнійно-септичних

Палати та їх облаштування:

1. Кількість ліжок в палаті до 6.

2. Меблі повинні відповідати наступним вимогам:

• бути зручними для хворого;

• полегшити персоналу обслуговування хворих;

• легко переміщуватися;

• бути зручними для утримання їх в чистому стані;

• не псуватись від миття та дезінфікації;

• розміри меблів повинні відповідати віковим особливостям хворих.

Склад меблів:

1). Металеве ліжко з пристроєм для зміни положення тіла (функціональне ліжко)

2). Стіл-тумбочка

3). Табурет.

Для важких хворих: на кожні 5 ліжок повинен бути 1 надлішковий столик, носилки-каталки (1 на 5-10 ліжок), крісло-каталка (1 на 10-15 ліжок).

Забезпечення санітарно-гігієнічних умов у палатах хірургічного відділення.

З хірургічної точки зору: все, що контактує з раною, повинне бути вільним від бактерій, тобто – стерильним.

Джерела інфікування

1. Екзогенне – попадання інфекції із зовнішнього середовища - повітря, слина (повітряно-крапельна інфекція), з предметів, що контактують з раною (контактна), з матеріалу, що залишається у рані (шви, дренажі ) - (інплантаційна інфекція)).

2. Ендогенне – інфекція, що знаходиться всередині організму (шкіра, шлунково-кишковий тракт, дихальні шляхи). Вона розповсюджується : гематогенним, або лімфогенним шляхом.

Знаючи той факт, що повітряно-краплинна інфекція є одною з основних у розвитку післяопераційних ускладнень, перш за все звертають увагу на її попередження завдяки проведенню організаційних заходів, а саме: знайомимось з основними питаннями облаштування, особливостей обладнання та порядку роботи хірургічних відділень – спрямованих на зменшення забрудненості повітря у хірургучних підрозділах інфекцією. Для цього ознайомимось з основними принципами планування та санітарно-гігієнічного режиму функціональних приміщень типового ( на 60 ліжок) хірургічного стаціонару.

Палати хірургічного відділення - мають бути просторими, світлими, розрахованими на 4–6 хворих. Для окремих тяжкохворих з гнійною інфекцією виділяють окремі палати. Обов'язково у палатах установлюють сигналізацію від кожного ліжка на сестринський пост. Сигналізація може бути світова або звукова. Потрібно надавати перевагу світової сигналізації перед звуковою. Стіни покривають олійною фарбою світлих тонів, підлогу – лінолеумом. На одне ліжко має виділятися в палаті 6,5–7,5 м² площі, висота палат має бути не меншою ніж 3,5 м. Вікна повинні бути великих розмірів і виходити на південь або південний схід, щоб якомога більше світла потрапляло в палату. Природне освітлення повинно бути таким, щоб площа вікон відносилась до площі підлоги, як 1: 6. Штучне освітлення матові плафони в люстрах і настільної лампи у важкохворих. Крім загального освітлення, мають бути індивідуальні настільні лампи та чергове нічне освітлення. У палаті повинна бути тиша, гучномовці не допускаються, хворі слухають радіо, користуючись навушниками. Пацієнтам виділяють індивідуальні предмети гігієнічного догляду. Температура повітря повинна бути 18–20 °С і забезпечуватися паровим, або водяним опаленням. Вентиляція припливно-витяжна, краще за допомогою кондиціонерів. Додатково провітрюють, відкриваючи фрамуги та кватирки вікон. Ліжка для хворих мають бути металеві, або дерев'яні з гладенькою поверхнею, для тяжкохворих – функціональні ліжка. У палаті крім ліжок повинен бути один загальний стіл, шафа для лікарняного одягу, холодильник для зберігання продуктів, умивальник, тумбочки, табуретки. Меблі які використовується у палатах повинні бути витривалими до частого миття, та до дії антисептичних засобів, також вони повинні легко переміщуватись.