75.Оцініть значення Острозької та Київської академій.

У 2001 році українська громадськість відзначала 425-річчя першого

вищого навчального закладу України – Острозької академії, яка відіграла

непересічну роль не лише в історії нашого народу, а й усього

східнослов'янського світу. Саме з Острозькою академією пов'язується

ренесанс України, збереження її нації, збереження православної віри.

«Перше огнище нової освіти, нового шкільництва, нового духовного життя»,

саме так охарактеризував Острозьку академію ХVІ – ХVІІ століття

великий український історик Михайло Грушевський. Неможливо не погодитись

також з думкою відомого вченого, культурно-релігійного діяча Івана

Огієнка, який писав, що «Острозька академія набула собі правдиво велике

значення в історії української освіти й культури...Це була перша висока

наша школа, школа «вільних наук» в Україні.» Саме заснування академії в

місті Острозі він бачить однією з причин того, що у другій половині XVI

ст. «український національно-культурний рух досяг такої сили й розмірів,

яких не знає наша попередня історія», а XVII ст. стало «золотим віком

української культури».

Саме з Острозькою академією пов'язані імена перших меценатів вищої

освіти в Східній Європі. Заснував Острозьку слов'яно-греко-латинську

академію у 1576 році найславетніший представник могутнього роду князів

Острозьких, перший магнат на руських землях Речі Посполитої, керівник

оборони земель України від татарських набігів, один з найвпливовіших

політичних діячів Польсько-Литовської держави, меценат друкарства та

літератури, опікун православної церкви князь Василь-Костянтин

Острозький. Не вдаючись у подробиці його біографії, зупинимось на

висвітленні найважливішого аспекту його діяльності як мецената освіти,

захисника православної церкви.

76.Проаналізуйте значення Брестського мирного договору для долі України.

Брест-Лито́вський ми́рний договір — мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 у Бересті (Бресті, Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-18. Став наслідком одного з етапів переговорів у Брест-Литовську, загальним підсумком яких був вихід Росії з Першої світової війни. Договір від 9 лютого 1918 р. врятував Україну від поглинення більшовицькою Росією. Неспроможність УЦР виконувати в повному обсязі господарські статті договору призвели до наростання суперечностей між УЦР і австро-німецьким командуванням в Україні, відтак до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду П.Скоропадського.

77.Охарактеризуйте діяльність української Гельсінської групи у 70-80 роках XX століття.

Спершу була створена Московська Гельсінська Група – у травні 1976 року. Вона закликала до створення груп в інших республіках СРСР, де б громадяни збирали інформацію про порушення гуманітарних статей згадуваного Акта та знайомили з нею громадськість і уряди країн – учасниць Наради. Першими відгукнулися українські дисиденти.9 листопада 1976 року на прес-конференції, скликаній на квартирі Андрія Сахарова в Москві (бо в Києві зарубіжні кореспонденти не акредитувалися), письменник Микола Руденко оголосив про створення Української Гельсінської Групи. Пізніше подібні групи були створені в Литві, Грузії, Вірменії, Польщі, Чехословаччини, а в США – спеціальна т.зв. Гельсінська комісія Конгресу. Гельсінський рух став міжнародним [23, с. 29].УГГ діяла цілком незалежно від своїх московських колег, але інтенсивно використовувала їхні контакти з західними журналістами. У першій своїй Декларації група оголосила свою мету: добиватися того, щоб в основу взаємовідносин особи і держави було покладено принципи Загальної Декларації прав людини; щоб на всіх міжнародних нарадах, де мали обговорюватися підсумки Гельсінських угод, Україна була представлена окремою делегацією як суверенна держава – член ООН; домагатися акредитування в Україні представників зарубіжної преси та створення незалежних прес-агентств для вільного обміну інформацією.Влада була впевнена, що після "покосу" шістдесятників 1972 року з "українським буржуазним націоналізмом", як вона йменувала все, що було пов'язане з проявами національної самосвідомості, не матиме ніякого клопоту років 10-15. Але вона помилилася. Життєві сили українського народу ще не були вичерпані, тож з'явилася у концтаборах і в'язницях (на цій новітній Січі Запорозькій, як каже Михайло Горинь) нова когорта – правозахисники.