66. Дайте характеристику розселенню та заняттям східних слов'ян.

Історія виховання у східних слов’ян сягає глибокої давнини у час відокремлення слов’янської мовної сім’ї від загальноєвропейського масиву.

У V –VІст. н.е. завершилось розселення слов’ян і поділу їх на: східних, західних, південних.

Східні слов’яни, як їх називали роси, анти, склавіни були як і всі слов’яни, тубільним населенням… Вони жили на землях що охоплювали територію від Карпат до Дону, між Дніпром і Дністром…Тут жили поляни, древляни, уличі, тиверці, дуліби, в’ятичі, сіверяни, кривичі.

З давніх давен в давні часи східні слов’яни жили родовим племінним ладом, який уже в VIII-ІХст. був уже в стані розпаду, на зміну йому уже приходив і утверджувався новий феодальний лад. Отож східні слов’яни минувши рабовласницький лад, формацію перейшли до феодального. Для східних слов’ян було характерно те, що вони в силу своєрідних умов, поступово перейшли до феодальної формації, минувши рабовласницький лад…Цей перехід тривав і охоплював протягом усієї другої половини І тисячоліття, тобто з VI по Хст. Це період характеризувався зародженням земельної феодальної власності і формування класових відносин…

У VIст. – у східних слов’ян виникають племені союзи, об’єднання – князівства. Ці князівства в процесі воєн, а не рідко і шляхом переговорів, договорів об’єднуються, консолідуються навколо сильних князівств. Так у VІІІ-ІХст. утворюються ранньо (порівняно) феодальні слов’янські держави: Київська земля, Новгородська земля, Приазов’я, Причорномор’я…

Однак найбільшою ранньофеодальною східнослов’янською державою – Київська Русь.

Консолідація (об’єднання) навколо Києва племінних союзів – князівств привело до створення східнослов’янської держави – Київська Русь з давньоруською народністю, єдиною мовою, культурою та територією.

Основним заняттям східних слов’ян було землеробство, скотарство, риболовство, мисливство, бортництво (збір меду диких бджіл) тощо.

В умовах боротьби з суворою природою та войовничими кочовими племенами потрібно було виховати сильних і спритних мисливців, вмілих землеробів – сіячів та орачів, скотарів та риболовів, - людей, які б відзначались військовою доблестю і в разі потреби могли би захищати рідні селища від ворогів.

Так от в процесі праці передавався досвід старшого покоління молодшому і одночасно невід’ємно від трудової діяльності здійснювалося виховання. Воно було невід’ємною складовою частиною від трудової діяльності східних слов’ян.

Праця розпочиналась з виготовлення знарядь праці та користування ними, а для цього необхідні були певні навички та вміння.

Праця, оволодіння навичками і уміннями мали вирішальний вплив на виховання. Саме з цього погляду основна роль у вихованні людини, її розвитку належало матеріальному виробництву…

Як же здійснювалось виховання у східних слов’ян починаючи з раннього періоду їх існування?

Отож, в котрий раз ми повторяємо, що виховання у східних слов’ян, як і в людства в загалі, здійснювалось в процесі залучення дітей до посильної праці, яка сама по собі була примітивна і проста, тому до неї можна було залучати дітей з раннього віку. Виховання на першій ступені розвитку слов’ян здійснювалось усім родом.

При матріархаті та екзогамії (звичай уникати шлюбу між однокровними чоловіком і жінкою, родичами, одного і того ж роду). Діти до 5-6 років виховувались матір’ю, дитина була весь час з матір’ю. Пізніше хлопчиків передавали у спільні чоловічі житла, а дівчаток – в жіночі житла, де їх наставниками ставали брати і сестри по матері. Батька діти не знали.

Після матріархату і безладних шлюбів, які характерні були для нього, моногамії, настає час переходу поступово до патріархату і моногамії, тобто до парної сім’ї.

Такий перехід був можливий тому, що в зв’язку з удосконаленням знарядь праці полегшилось добування засобів для існування. Тобто добути їжу можна було при меншій кількості людей, для цього не рідко вистачало однієї сім’ї. Таким удосконаленням знарядь праці було винайдення лука і стріл, застосування вогню, удосконалення знарядь обробітку землі. Ото ж все давало здобути їжу меншою кількістю людей, скажімо, сім’єю, хоча сама по собі праця була важка…

Такий стан справ у добуванні засобів існування зумовив переходу до моногамної сім’ї, до парної сім’ї. Безладні шлюби засуджувались і вважались аморальними.

При утвердженні парної сім’ї у східних слов’ян оті спільні чоловічі житла, в яких зосереджувались хлопчики і аналогічні спільні житла для дівчаток – поступово перетворюються в будинки молоді.

Завершальним етапом у східних слов’ян була система випробувань, показ що вміють молоді люди – ініціації. Це була система випробувань, своєрідні екзамени на фізичну та трудову зрілість, готовність стати в ранг дорослих (перед старійшинами та старшими людьми).

З удосконаленням знарядь праці удосконалюється землеробство східними слов’янами здійснюється перехід до підсічного землеробства, яке полягало у вирубуванні лісів під площі посіву. Перехід східних слов’ян до осілого способу проживання, освоєння під посів нових земель вимагало робочої сили, скажімо, для розчищення лісу, корчування його під оранку і вирощування відповідних рослин, вимагало об’єднання сил багатьох людей, які жили по сусідству тощо. Тому у V-VІст. у східних слов’ян поширюється велика патріархальна сім’я, яка складалася з кількох поколінь родичів. Виховання дітей у цій сім’ї ґрунтувалось на принципі родового колективізму.

У VІІІ-ІХст. у східних слов’ян з’являється територіальна община. На рівні територіальної сусідської общини виникають такі молодіжні об’єднання, які мали відповідний виховний вплив: 1) союзи ровесників; 2) дитяче побратимство; 3) молодіжні товариства; 4) загони воїнів-отроків; 5) місцевих князів та ін.

Ідеологічною основою у східних слов’ян у дохристиянський період була язичеська релігія. Діти разом з дорослими брали участь у народних святах, хоровому співу, ритуальних танцях, церемоніях, які певним чином формували їхню свідомість.

Великого значення у вихованні дітей у східних слов’ян мали традиції, які включали в себе звичаї, обряди, ритуали, моральні норми.

Особливу увагу у вихованні дітей мало посильне, як уже говорилось, залучення їх до посильної праці: збирання грибів, ягід, плодів, випасання свійської птиці – гусей, тварин – корів, коней та ін.

Приділялась увага вихованню у молоді любові до землі та хліба. З розвитком продуктивних сил, появою більш досконалих знарядь праці від землеробства відділяється скотарство, а згодом ремесло.

Так у східних слов’ян в кінці VІІІст. на початку ІХст. утверджується остаточно феодальний лад, феодальний спосіб виробництва. Феодальні відносини стають пануючими.

На сонові об’єднання племінних союзів створюються князівства. В наслідок об’єднання консолідації земель князівств створюється східнослов’янська держава Киівська Русь, на чолі з Києвом – матерью городов русских. Як і на ранньому ступені розвитку східних слов’ян виховання здійснювалось в праці, в процесі передачі досвіду, традицій, релігійних вірувань та народної педагогіки.