49) «Руська трійця» (1833-1837 рр.)

галицький літературне угрупування, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-х років почало на західних українських землях національно-культурне відродження.

Народжене в епоху романтизму, воно мало виразний слов'янофільської і будітельсько-демократичний характер. Учасники його вживали прибрані слов'янські імена (Шашкевич - Руслан, Вагилевич - Далібор, Головацький - Ярослав, його брат Іван - Богдан, Ількевич - Мирослав і т. д.). Його девізом були слова, які Шашкевич вписав до спільного альбому: «Світи, зірка, на все поле, поки місяць зійде».

Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували пісні, сказання, приказки й вислови. Цікаву подорож Галичині і Буковині здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І.Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися в Закарпатті.

Навколо «Руської трійці» об'єднувалася молодь, яка прагнула працювати для добра свого народу. Деякі її члени (М. Ількевич, М. Кульчицький та ін.) Були пов'язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи історію рідного народу, перекладаючи твори слов'янських будителів та писав власні літературні та наукові твори, учасники угрупування твердили, що «русини» Галичини, Буковини та Закарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову і культуру.

Діяльність "Руської трійці" викликана як соціально-національним поневоленням український в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів переступила межі вузького культурництва. Особливою пошаною членів літературного угруповання користувалася «Енеїда» І. Котляревського, фольклорні збірники М. Максимовича та І. Срезневського, граматика О. Павловського, а також твори харківських романтиків.

Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українським та перебуваючи під впливом творів передових слов'янських діячів, «трійчани» укладають першу рукописну збірку поезії «Син Русі» (1833).

У 1834 р. «Руська трійця» намагається видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів групи, матеріали, засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українських за своє визволення. Однак цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірника поліція взяла під пильний нагляд.

Істотним заслугою «Руської трійці» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (Будін (зараз Будапешт, 1837 р.), що замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея слов'янської взаємності, якої проникнута «Русалка Дністрова», ріднить її з Колларовою поемою «Slavy dcera» (1824), яка в значній мірі інспірувала діяльність «Руської трійці». Вплив на виникнення «Руської трійці» мав між іншими і чеський славіст Ян Ковбек.

«Русалка Дністровая» австрійський уряд заборонив. Лише 200 з 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.

Гурток «Руська трійця» припинив свою діяльність 1843 після смерті М. Шашкевича.

51 Холодна війна – для українського народу.

глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація між Радянським Союзом і його союзниками, з одного боку, і США і Західною Європою і їх союзниками - з іншого, що тривала з середини 1940-х до початку 1990-х годов.Впервие термін «холодна війна »застосував для опису протистояння Сполучених Штатів і Радянського Союзу Джордж Оруелл у статті« Ти і атомна бомба », яка з'явилася на світ в 1945 році.

Термін «холодна війна» вперше було вжито Кастильська принцом Хуаном Мануелем в XIV в. Він зазначав, що «гарячі» і «холодні» війни відрізняються тим, як вони закінчуються. «Гарячі війни» закінчуються загибеллю держав або миром, а «холодна війна» не приносять ні миру, ні честі, тим, хто їх розв'язав. «Потепління» і кінець протистояння (1985-1991): розпад Радянського Союзу і перемога США

Радянський генсек Михайло Горбачов, розуміючи необхідність демократичних реформ в країні і розрядки міжнародної ситуації, починає в СРСР «перебудову», на Мальтійському саміті 2-3 грудня 1989 року він і Джордж Буш оголосили про початок «нової ери» у відносинах між двома наддержавами. З 1988 року радянські війська починають залишати Афганістан. У наступному році комуністичні режими скинуті в Польщі та Румунії, впала Берлінська стіна. Вимагаючи змін, в столиці Китаю на площі Тяньаньмень зібралися десятки тисяч студентів - влада розігнала виступ, загальна кількість смертельних жертв не визначений досі. Називають цифри від 200 до кількох тисяч осіб.

1 липня 1991 Варшавський договір був розірваний.

52. Проаналізуйте причини поразок козацько-селянських повстань наприкінці XVI століття.

Намагання польської влади взяти під контроль козаків привело до активного протесту проти існуючого режиму. Перша хвиля повстань була короткою (1591-1596 рр.), а друга - тривалою (1625-1638 рр.). Головною рушійною силоюнародних виступів стало козацтво.

Однак ці народні виступи зазнали поразки. Протягом наступних тридцяти років великих повстань не було. Польща не мала сталого відношення до козацтва, тому репресії часто змінювалися на "милість" - збільшення реєстру, надання привілеї тощо. Особисто Польща відчувала потребу у військовій силі, адже часто вела війну з Турречиною, Московською державою. І постійно зверталась за допомогою до козаків. Так, напередодні битви під Хотином, польський уряд погодився з П. Сагайдачним на збільшення реєстру до 3 тис. осіб і виплату їм платні в сумі 40 тис. злотих на рік.

Нова хвиля повстань розпочалась у 1625 р. на Київщині, де населення відмовилося виконувати феодальні повинності і самовільно проголосило себе козаками. Виступи козаків і селян відбулися під керівництвом Жмайла, Тараса Федоровича(Трясило), Павла Бута (Павлюка), Якова Остряниці, Дмитра Гуні. Ці повстання переросли в козацько-селянські війни. Вони зазнали поразки, але підняли гасло боротьби за звільнення України.

Поразка привела до нових репресій і утисків. У січні 1638 р. польським сеймом була прийнята "Ординація (упорядкування) Війська Запорозького реєстрового", яка позбавила реєстрових козаків автономії і збільшила переслідування нереєстрових козаків і біглого селянства. Ці утиски змусили багатьох козаків і селян покидати Україну і тікати на Слобожанщину, яка входила до Московської держави і де козаки отримували пільги. З 1638 по 1648 рік воєнного протистояння між польською владою і козаками майже не було і поляки називали їх "роками золотого спокою".

Отже, козацько–селянські повстання, що відбулися наприкінці XVI - XVII ст. закінчилися поразками. Основними причинами невдач були: стихійність; неорганізованість; недосконале озброєння повстанців; локальний характер дій; малочисельність лав повсталих; тертя між козацтвом; неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва; нечіткість програмних установок; гнучка політикапольського уряду, спрямована на розкол повстанців тощо. Проте, незважаючи на поразки козацько - селянські повстання відіграли значну роль в Історії України, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення українського народу, прискорювали формування національної самосвідомості.