5. Проаналізуйте діяльність українців і та II Державних думах.

17 жовтня 1905 р.Микола 2 проголосив маніфест в якому(дарував населенню свободу особи,слова,сумління зібрань та спілок). Права законодавчого органу надавалися новоствореній Державній Думі яка розпочала свою діяльність 27 квітня 1906 р. Українці в думі для відстоювання своїх інтересів організувала українську парламентську громаду(42 особи).Очолив Ілля Шраг. Для надання практичної допомоги і налагодив видання журналу «Український вісник» де друкувалися виступи думських депутатів про засідання парламенту. Укр.громада збиралася проголосити перед думою вимоги автономії України але 8 липня 1906 р. Микола 2- Першу думу розпустив.

Українька громада 2 Думи дісталася в спадщину від попередниці кілька вже розроблених законопроектів.Українські делегати видали спеціальну відозву де пропонували практичні аходи для перетворення російської імперії на конституційну державу.Вони вимагали:автономію України,судочинства і церкви. Але 3 червня 1907 р. 2 думу теж достроково розпустив цар.

6. Обґрунтуйте прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.).

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла документ великої історичної ваги — Декларацію про державний суверенітет України. Він має 10 розділів:-

-самовизначення Укр.нації;

-поділ державної влади на законодавчу,виконавчу,судову,територіальне верховенств,економічна самостійність,економічна безпека,культурний розвиток,самостійна зовнішня політика.

Значення – суверенітет офіційно визнано необхідною мовою подальшого розвитку укр..нації.

-Закладення основи майбутньої незалежності,зроблено перший крок до неї.

Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території України. Відтепер Україна проголошувалася незалежною державою в зовнішніх відносинах. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль над виконанням законів.

Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчування Декларація визнавала невід'ємні права і свободи людини. Вона складається з 10 розділів. У розділі про економічну самостійність проголошувалося, що «земля, її надра, повітряний простір, водні й інші природні ресурси є власністю українського народу, тобто громадян усіх національностей України».

Декларація повинна була забезпечувати національно-культурне відродження українського народу і задовольняти національно-культурні, духовні й мовні потреби українців, що проживають за межами України.

Передбачалося створення власних збройних сил. Україна брала зобов'язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю. Одним із ключових пунктів — «Екологічна безпека» — передбачалося створення національної комісії для радіаційного захисту населення, що було необхідно у зв'язку з аварією на ЧАЕС.

Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна, першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України.

Декларація про державний суверенітет не мала статусу конституційного акту й тому залишилася планом на майбутнє.

Історичне значення Декларації про державний суверенітет

Суверенітет офіційно визнано необхідною умовою подальшого розвитку української нації.

Закладено основи майбутньої незалежності держави, зроблено перший крок на шляху до неї.

Верховна Рада розглянула заяву В. Івашка і задовольнила його прохання про відставку. 18 липня 1990 р. Головою ВР УРСР було обрано Л. Кравчука.