16. Визначте рушійні сили національної визвольної війни (1648-1676 р.Р)

Рушійними силами визвольної боротьби були: козацтво яке виконувало роль лідера, селянство яке взяло надзвичайну активну участь у військових подіях, міщанство та духовенство. Боротьба що точилася мала національно-визвольний релігійний та соціальний характер.

Національно-визвольна війна продовжувалася тривалий час, розвивалася поступово і суперечливо. У зв’язку з цим і досі залишається дискусійним питання про її хронологічні межі та періодизації. Зокрема, тривалий час було дискусійним питання про закінчення визвольної війни. Радянська історіографія пов’язувала її закінчення з 1654 р., тобто роком Переяславської угоди з Росією, роком “возз’єднання”, у якому вбачалася основна мета повстання. У сучасній наукові і навчальній літературі переважає думка, що її закінчення слід пов’язувати зі смертю Б.Хмельницького 1657 р. Однак на думку В.Смолія та В.Степанкова визвольні змагання українського народу після цієї події не припинилися, а лише стали менш масштабними, змінили свій характер, перерісши у національну революцію, яка закінчилася після падіння гетьмана П.Дорошенка 1676 р.

17. Обґрунтуйте причини виникнення голодомору 1932-1933 рр.

Причини голоду в Україні 1932-1933рр.

Серед істориків у трактуванні цього питання одностайності немає. Вказуючи на багатоплановість причин цієї жахливої катастрофи, вони, як правило, намагаються виділити групу домінуючих чинників.

Зах. історики вважають. Що основним були національно-політичні чинники. Зокрема, Дж.Мейс підкреслює: «Москва пов’язала укр селянство з українським націоналізмом як загрозою імперським інтересам…Сталін, Каганович, Постишев та інші запланували в Москві знищення українського селянства як свідомої національної верстви і нещодавно здійснили це на Україні в 1932-1933рр. засобом штучного голоду».

Історики, які визнають основними причинами голоду дію нац.-політ. Чинників, акцентують увагу на його штучності та організованості. Так, французький дослідник А.Безансон наголошує: «Саме ретельна організація екзекуції надала укр голодному терору характер геноциду».

Деякі російські, українські і західні історики(В.Данилов, Н.Івницький, В.Марочко та інш.) вважають, що голод 1932-1933рр. в Україні зумовлені дією соц.-економ. чинників, насамперед «насильницькими хлібозаготівлями», «поверненням до економічно обґрунтованої та політично скомпрометованої політики продрозкладки».

Найбільш обґрунтованою є позиція авторського колективу монографії «Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки »(В.Даниленко, Г.Касьянов, С.Кульчицький), які на основі зіставлення різних концепцій та аналізу фактичного матеріалу дійшли висновку, що «конкуруючі гіпотези треба требі об ‘єднати.Тоді факти логічно складатимуться в цілісну картину».На необхідності синтетичного підходу вирішення вказаної проблеми наголошує і В.Савельєв: «…саме економ.-політ. Чинники стали в кінцевому підсумку причиною голоду.

18. Проаналізуйте причини розпаду срср.

Причини розпаду

В даний час серед істориків немає єдиної точки зору на те, що стало основною причиною розпаду СРСР, а також на те, чи можливо було запобігти або хоча б зупинити процес розпаду СРСР. Серед можливих причин називають наступні:

відцентрові націоналістичні тенденції, властиві, на думку деяких авторів [4], кожній багатонаціональній країні і проявляються у вигляді міжнаціональних протиріч і бажання окремих народів самостійно розвивати свою культуру й економіку;

авторитарний характер радянського суспільства, зокрема гоніння на церкву, переслідування КДБ дисидентів, примусовий колективізм, панування однієї ідеології, заборона на спілкування з закордоном, цензура, відсутність вільного обговорення альтернатив (особливо важливо для інтелігенції);

зростаюче невдоволення населення через перебої з продовольством, особливо в епоху застою і Перебудову, і найнеобхіднішими товарами (холодильники, телевізори, туалетний папір і т. д.), заборони та обмеження (на розмір садової ділянки і т. д.), постійне відставання в рівні життя від розвинених країн Заходу;

диспропорції екстенсивної економіки (характерні для всього часу існування СРСР), наслідком яких ставала постійна нестача товарів народного споживання, зростаюче технічне відставання у всіх сферах обробної промисловості (компенсувати яке в умовах екстенсивної економіки можна тільки високозатратними мобілізаційними заходами, комплекс таких заходів під загальною назвою "Прискорення "був прийнятий в 1987 році, але економічних можливостей виконати його вже не було);

криза довіри до економічної системи: в 1960-1970-і рр.. головним способом боротьби з неминучим при плановій економіці дефіцитом товарів народного споживання була обрана ставка на масовість, простоту і дешевизну матеріалів, більшість підприємств працювали в три зміни, виробляли подібну продукцію з матеріалів невисокої якості. Кількісний план був єдиним способом оцінки ефективності підприємств, контроль якості був мінімізований. Результатом цього стало падіння якості вироблених в України товарів народного споживання. Криза довіри до якості товарів ставав кризою довіри до всієї економічної системи в цілому;

ряд техногенних катастроф ( авіакатастрофи, чорнобильська аварія, крах "Адмірала Нахімова", вибухи газу тощо) і приховування інформації про них;

невдалі спроби реформування радянської системи, що призвели до стагнації, а потім розвалу економіки, що спричинило за собою розвал політичної системи ( економічна реформа 1965 року);

ініційоване американським урядом зниження світових цін на нафту, що похитнулося економіку СРСР. Єгор Гайдар вважав цей фактор визначальним: [5]

Дата краху СРСР ... вона добре відома. Це, звичайно, ніякі не Біловезькі угоди, це не серпневі події, це 13 вересня 1985 Це день, коли міністр нафти Саудівської Аравії Ямані сказав, що Саудівська Аравія припиняє політику стримування видобутку нафти, і починає відновлювати свою частку на ринку нафти. Після чого, протягом наступних 6 місяців, видобуток нафти Саудівською Аравією збільшилася в 3,5 рази. Після чого ціни впали. Там можна дивитися по місяцях - в 6,1 рази.

моноцентризм прийняття рішень (тільки в Москві), що призводило до неефективності та втрати часу;

Афганська війна, холодна війна, безперервна фінансова допомога країнам соцтабору, розвиток ВПК на шкоду іншим сферам економіки розоряли бюджет.

Політик і вчений Руслан Хасбулатов пов'язав спробу створення нового Союзного договору з розвалом СРСР:

Найбільша небезпека виникла, коли з'явилася ідея укладання нового Союзного договору. Ідея абсолютно згубна. Перший Союзний договір, який об'єднав Російську Федерацію, Україна, Закавказзя, був укладений в 1922 році. Він послужив основою першої радянської Конституції в 1924 році. У 1936 році була прийнята друга, а в 1978 - третя Конституція. І Союзний договір в них остаточно розчинився, про нього пам'ятали тільки історики. І раптом він виникає знову. Своєю появою він ставив під сумнів всі попередні конституції, як би визнавав СРСР нелегітимним. З цього моменту дезінтеграція почала набирати силу.

- Так розбивали Радянський Союз. Бесіда з Русланом Хасбулатовим

Можливість розпаду СРСР розглядалася в західній політології ( Елен д'Анкосс. "Розкололася імперія", 1978) та публіцистиці радянських дисидентів ( Андрій Амальрік. " Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року? ", 1969). А. Д. Сахаров бачив вихід в оновленні Союзу та розробив Проект Конституції Союзу Радянських Республік Європи та Азії