Тестова частина

1. Журналістський матеріал (твір, продукт) повинен мати:

   1. форму (структуру),

   2. форму (структуру) й зміст (тематичне і проблемне наповнення).

   3. зміст (тематичне і проблемне наповнення).

2. Основний категоріальний апарат навчального курсу «Проблематика ЗМІ» становлять такі поняття:

   1. журналістика, журналіст, засоби масової інформації, газети, журнали, телебачення, радіо, інформаційні агентства, Інтернет-видання, принципи журналістики;

   2. журналістика, пропагандист, технології, телебачення, партії, держава, інформаційні інструменти впливу;

   3. балістика, зброя, військова дисципліна, гармати, далекобійна зброя, рація, генералітет, штаб, тактика бою, військовий статут, офіцери, солдати.

3. Структура навчального курсу «Проблематика ЗМІ» має:

   1. лекції, навчально-ознайомча практика, практичні заняття, іспит, залікова контрольна робота;

   2. лекції, семінари, залік, залікова контрольна робота;

   3. лекції, семінари, практичні заняття, іспит, залікова контрольна робота;

4. До структури навчального курсу «Проблематика ЗМІ» входить навчання під час:

   1. 2-х семестрів,

   2. 3-х семестрів,

   3. 4-х семестрів.

5. Специфічними вимірами навчального матеріалу «Проблематики ЗМІ» слід вважати:

   1. рівень соціальної нерівності, протяжність у просторі, приціленість публікацій;

   2. рівень соціальної реальності, протяжність у часі, націленість публікацій;

   3. рівень антисоціальної реальності, протяжність у часі, націленість публікацій;

6. Чотири аспекти аналізу будь-якої проблематики ЗМІ – це:

   1. неформальний, змістовий, функціональний, соціально-оціночний;

   2. формальний, змістовий, фундаційний, соціально-оціночний;

   3. формальний, змістовий, функціональний, соціально-оціночний;

7. Інформаційний стан суспільства – це:

   1. визначальний фактор військового і соціального розвитку та суверенітету країни,

   2. визначальний фактор політичного і соціального розвитку та суверенітету країни,

   3. визначальний фактор політичного і партійного розвитку та суверенітету країни.

8. Концепції політичної журналістики передбачає визначення двох термінів:

   1. «держава» і «журналістика»,

   2. «політика» і «комунікація»,

   3. «політика» і «журналістика».

9. Політика (від "роlitica" - державна діяльність) – це:

   1. особливий вид людської діяльності, пов'язаний зі здійсненням влади в інтересах усієї спільноти (суспільства) або не для неї;

   2. особливий вид людської діяльності, пов'язаний зі здійсненням влади в інтересах усієї спільноти (суспільства) або над нею;

   3. особливий вид людської діяльності, не пов'язаний зі здійсненням влади в інтересах усієї спільноти (суспільства) або над нею.

10. Журналістика (від фр. "leJournal" - щоденник, газета) – це:

    1. вид громадської діяльності щодо збирання і поширення інформації,

    2. вид громадської діяльності щодо виробництва і поліпшення інформації,

    3. вид громадської діяльності щодо виробництва і поширення інформації.

11. Політична журналістика це вид громадської діяльності щодо виробництва і поширення інформації про:

    1. діяльність владних структур, політиків, державне управління і здійснення влади у суспільстві;

    2. діяльність приватних структур, політиків, державне управління і здійснення влади у суспільстві;

    3. діяльність владних структур, акторів, державне управління і здійснення влади у суспільстві.

12. Система політичної журналістики має допомагати громадянам у вивченні державних питань, роз'яснювати альтернативні варіанти державної політики і:

    1. сприяти формуванню обґрунтованої громадської думки,

    2. сприяти формуванню необґрунтованої громадської думки,

    3. сприяти руйнуванню обґрунтованої громадської думки.

13. Журналісти виступають як посередники між:

    1. політиками та суспільством,

    2. політикою та суспільством,

    3. політикою та спільнотою.

14. Журналістика дбає про суспільний інтерес до політичних питань і тому є:

    1. важливим елементом демократії,

    2. неважливим елементом демократії,

    3. важливим елементом партократії.

15. Політична журналістика нині працює тільки:

    1. на новини,

    2. на ток-шоу,

    3. на аналітичні програми.

16. Нині на українських телеканалах спостерігається брак:

    1. сильних політиків, політичних кореспондентів;

    2. сильних політичних оглядачів, політичних коментаторів;

    3. сильних спортивних оглядачів, спортивних коментаторів.

17. Нині найкраще політична журналістика працює під час виборів, коли рівень інформації сягає:

    1. 60% всього ефірного часу,

    2. 70% всього ефірного часу,

    3. 80% всього ефірного часу.

18. Політичний журналіст повинний пам’ятати, що вільні вибори – це:

    1. ключ до свободи слова,

    2. ключ до демократії,

    3. ключ до порядку.

19. "Влада народу" залежить від:

    1. поінформованого вибору,

    2. неінформованого вибору,

    3. поінформованого народу.

20. Щоб результати голосування були дійсними, політична журналістика має працювати належним чином, реалізовуючи власні права на свободу слова, на вільний доступ до інформації та:

    1. права виборців на інформацію,

    2. права журналіста на інформацію,

    3. права редактора на інформацію,

21. Висвітлення виборів має на меті:

    1. вказати на проблеми та забути шляхи їх вирішення, порушити спірні питання, озвучити думки та турботи;

    2. вказати на проблеми та вивчити шляхи їх вирішення, порушити спірні питання, озвучити думки та турботи;

    3. виключити проблеми та вивчити шляхи їх вирішення, порушити спірні питання, озвучити думки та турботи.

22. Вибори – критичний час для політичних журналістів, коли вони мають довести свою:

    1. мобільність,

    2. надійність,

    3. валідність.

23. Щоб бути джерелами інформації, яким довіряють, політичні журналісти мають щодня показувати свою:

    1. лояльність, точність та відкритість для всіх точок зору,

    2. чесність, швидкість та відкритість для всіх точок зору,

    3. чесність, точність та відкритість для всіх точок зору.

24. Нині в Україні ЗМІ про свій авторитет у суспільстві:

    1. не піклуються,

    2. піклуються,

    3. не знаю.

25. Аналізуючи останні вибори, заступник речника Держдепартаменту США, Філіп Рікер зазначив, що незважаючи на прогрес, "значні недоліки" все ще є. Одним таким недоліком Ф. Рікер називає:

    1. велику обережність ЗМІ у висвітленні подій,

    2. велику необмеженість ЗМІ у висвітленні подій,

    3. велику упередженість ЗМІ у висвітленні подій.

26. Говорячи про роль ЗМІ у виборчому процесі, провідні вітчизняні та зарубіжні аналітичні центри й дослідники доходять до думки, що журналістика в Україні:

    1. близька до незалежності,

    2. далека від незалежності,

    3. стоїть посередині на шляху до незалежності.

27. Свобода слова є одним з головних чинників:

    1. занепаду громадянського суспільства,

    2. стагнації громадянського суспільства,

    3. розвитку громадянського суспільства.

28. Саме наявність свободи слова перетворює засоби масової інформації на ефективний інструмент контролю громадян - платників податків – над:

    1. державою,

    2. політикою,

    3. народом.

29. ЗМІ забезпечують зворотний зв'язок між:

    1. підприємництвом і державою,

    2. суспільством і державою,

    3. суспільством і народом.

30. Мас-медіа користуються суспільною підтримкою і сприяють встановленню та:

    1. зміцненню довіри громадян до влади,

    2. послабленню довіри громадян до влади,

    3. зруйнуванню довіри громадян до влади.

31. Маніфест українських журналістів з приводу політичної цензури було проголошено:

    1. у жовтні 2002 року,

    2. у жовтні 2006 року,

    3. у жовтні 2010 року.

32. Переважна більшість фахівців професію журналіста вважають:

    1. безпечною,

    2. небезпечною,

    3. майже небезпечною.

33. На думку журналістів, критика владних структур може мати:

    1. позитивні наслідки,

    2. негативні наслідки,

    3. приємні наслідки.

34. Найімовірнішим наслідком публікації критичних матеріалів вважається:

    1. психічна розправа над журналістом,

    2. фізична розправа над журналістом,

    3. адміністративна розправа над журналістом.

35. Найбільше про світ політичної журналістики знають:

    1. політичні журналісти-практики,

    2. політики,

    3. депутати ВР України.

36. Аналізуючи причини стану свободи слова в Україні, Сергій Рахманін ("Дзеркало тижня") зазначив: "Влада сприймає журналістику як:

    1. «обслуговуючий персонал»,

    2. «червону хустину для вола»,

    3. «п’яту колону».

37. Аналізуючи причини стану свободи слова в Україні, Сергій Рахманін ("Дзеркало тижня") зазначив: "Влада … вважає мас-медіа тільки інструментом:

    1. корегування суспільства,

    2. впливу на громадську думку,

    3. тлумачення політики.

38. По відношенню до сучасної політичної журналістики можна сказати словами

Геракліта: "Той, хто знає, не говорить, той, хто говорить, не знає":

1. так, можна,

2. ні,

3. можливо.

1. Серед сучасних політичних журналістів корупціонери:

   1. є,

   2. відсутні,

   3. як можна про це говорити?

2. Економічний успіх видання, теле-, радіопрограм України внаслідок діючого законодавства, існуючих правових і економічних регламентів ринку ЗМІ майже зовсім від кількості читачів, глядачів, слухачів:

   1. не залежить,

   2. залежить,

   3. не знаю.

3. Нині в Україні випадки дотацій та спонсорських вкладень у ЗМІ за так зване інформаційне забезпечення, ангажованість видань і телерадіопрограм, порушення етичних норм серед журналістів:

   1. ще зустрічаються,

   2. не зустрічаються,

   3. звідки я знаю.

4. Теоретичне дослідження політичної журналістики – принципова умова для:

   1. створення практичної теорії,

   2. занепаду практичної теорії,

   3. розвитку практичної теорії.

5. Невід’ємною ознакою правової демократичної держави є забезпечення свободи слова громадян, свободи інформаційної сфери, право на висловлювання власної думки та позиції, право на:

   1. отримання й поширення інформації з перешкодами,

   2. отримання й звуження інформації без перешкод,

   3. отримання й поширення інформації без перешкод.

6. Свобода слова виступає тим підґрунтям, на якому будується демократія і без якого існувати демократичні інститути:

   1. не можуть,

   2. можуть,

   3. повинні.

7. Автор проекту Декларації незалежності США Т. Джефферсон, окреслюючи роль мас-медіа у розвитку держави, говорив, що якби перед ним стояв вибір: уряд без газет чи газети без уряду, він, безумовно, обрав би газети:

   1. без уряду,

   2. з урядом,

   3. між урядом.

8. Без свободи слова суспільство може прийти до:

   1. партитури,

   2. диктатури,

   3. демократії.

9. У сучасному цивілізованому світі свобода слова виступає однією з:

   1. найістотніших капіталістичних норм конституційного ладу,

   2. найістотніших демократичних норм конституційного ладу,

   3. найістотніших демократичних норм монархічного ладу.

10. Стаття 21 Конституції Італії зазначає: “Преса …. підлягати дозволу або цензурі...”:

    1. може,

    2. не може,

    3. повинна.

11. Стаття 21 Конституції Японії зазначає: “...гарантовано свободу зборів, об’єднань, а також свободу слова, преси і всіх інформаційних форм вираження думок… жодна цензура:

    1. недопустима,

    2. припустима,

    3. дозволена.

12. Свобода слова є визнаною нормою:

    1. міжнародного права,

    2. всесвітнього права,

    3. кубинського права.

13. У статті 10 Європейської Конвенції з прав людини визначено: “... кожен має право на свободу самовираження. Це включає свободу мати свою думку, отримувати та поширювати інформацію та ідеї без втручання з боку влади та:

    1. залежно від кордонів,

    2. незалежно від кордонів,

    3. неналежно від кордонів.

14. У демократичних державах взаємодія влади і суспільства базується на механізмах зв’язку з громадськістю та наданні:

    1. інформаційних послуг політикам,

    2. інформаційних послуг підприємцям,

    3. інформаційних послуг населенню.

15. Обмін інформацією є важливою ланкою в системі державного управління, оскільки повнота, якість і вірогідність інформації, що використовується для прийняття соціально-політичних рішень визначає:

    1. правдивість та дієвість таких рішень,

    2. неправдивість та дієвість таких рішень,

    3. правдивість та недієвість таких рішень.

16. Особливого значення проблема відкритості інформаційних систем набуває в сучасних умовах:

    1. умовах побудови в Україні капіталістичного суспільства,

    2. умовах побудови в Україні демократичного суспільства,

    3. умовах побудови в Україні ліберального суспільства.

17. Розвиток економіки, науки, культури, техніки, сфери соціальних відносин, а також розвиток і вдосконалення політичної системи безпосередньо залежать від:

    1. якості продукції, її повноти, оперативності і форми подання;

    2. якості інформації, її повноти, звуженості і форми подання;

    3. якості інформації, її повноти, оперативності і форми подання.

18. Засоби масової інформації тлумачаться словниками як розгалужена мережа установ, які займаються:

    1. збором, обробкою та поширенням інформації;

    2. збором та поширенням інформації;

    3. обробкою та поширенням інформації.

19. До мережі ЗМІ входять:

    1. газети, журнали, інформаційні агентства, кінодокументалістика;

    2. теле-, радіопрограми, газети, журнали, інформаційні агентства, кінодокументалістика;

    3. теле-, радіопрограми, газети.

20. Сьогодні в політичних процесах багатьох країн світу починає активно використовуватися також:

    1. ланет,

    2. інтернет,

    3. слівнет.

21. Особливістю інтернет є те, що він дозволяє встановити:

    1. зворотний зв'язок політиків із своїми виборцями,

    2. зворотний зв'язок лікарів із своїми виборцями,

    3. зворотний зв'язок викладачів із своїми виборцями.

22. Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення і підтримки постійних зв'язків:

    1. між її об'єктами,

    2. між її суб'єктами,

    3. між її предметами.

23. Політика неможлива без опосередкованих форм спілкування і спеціальних засобів зв'язку між різними носіями влади, а також між:

    1. державою та громадянами,

    2. народом та громадянами,

    3. державою та підприємцями.

24. ЗМІ все більше виступають не лише необхідною ланкою передачі інформації у системі механізмів політики, але й нерідко її:

    1. творцем,

    2. мерцем,

    3. кравцем.

25. ЗМІ є однією із складових частин:

    1. теократичного світобачення,

    2. демократичного світобачення,

    3. соціалістичного світобачення.

26. Свідченням впливу мас-медіа на суспільство, можуть бути численні мовні штампи, якими протягом минулих десятиріч вони характеризувалися:

    1. “четверта влада”, “ланцюговий пес демократії”, “великий арбітр”, “очі та вуха суспільства”;

    2. “третя влада”, “ланцюговий пес демократії”, “маленький арбітр”, “очі та вуха влади”;

    3. “п’ята влада”, “онлайновий пес демократії”, “великий набір”, “голова та ніс суспільства”;

27. За умов демократії особливого значення набуває швидкість, ефективність та якість здійснень повноважень представниками:

    1. державного апарату,

    2. армійського апарату,

    3. суспільного апарату.

28. Політична журналістика виконує функцію нагляду за діяльністю органів державної влади, попереджує розгул:

    1. комунікації та народження демократії,

    2. корупції та виродження демократії,

    3. лімітизації та зародження демократії.

29. Засоби масової інформації є:

    1. “другою владою” ,

    2. “терьою владою” ,

    3. “четвертою владою” .

30. Вживання терміну “четверта влада” відриває журналістів від справжнього покликання - ролі посередників між суспільством у цілому, громадськими організаціями та окремими громадянами і державою:

    1. політичними та владними структурами,

    2. торговельними та владними структурами,

    3. політичними та комерційними структурами.

31. Вживання метафори «четверта влада» щодо мас-медіа:

    1. лише дезінтегрує журналістів,

    2. лише інтегрує журналістів,

    3. лише дезінфікує журналістів.

32. Для більшості громадян ЗМІ є найважливішим джерелом інформації про діяльність органів державної влади, події та процеси, що відбуваються у:

    1. місті та у світі,

    2. державі та у світі,

    3. державі та у метро.

33. Будь-яка інформація, незалежно від того, якої сфери вона стосується, спрямована не тільки на інформування аудиторії, але й на формування ціннісних орієнтацій:

    1. особи і її родичів,

    2. влади і суспільства,

    3. особи і суспільства.

34. ЗМІ виступають одночасно і продуктом громадської думки, і:

    1. силою, що її формує;

    2. силою, що її руйнує;

    3. силою, що її шліфує;

35. Якщо ЗМІ сліпо виконують волю владних структур і підкорюють громадянське суспільство державі – то це:

    1. тоталітарний режим,

    2. демократичний режим,

    3. ліберальний режим.

36. Протягом 90-х років ХХ століття Негативною реальністю національного державотворення в Україні стали:

    1. вбивства журналістів,

    2. преміювання журналістів,

    3. засудження журналістів.

37. Протягом останніх кількох десятиріч екологічні проблеми в усьому світі:

    1. нікого не цікавлять,

    2. виходять на передній план,

    3. вже не актуальні.

38. Екологічні проблеми в ЗМІ висвітлюються як актуальні для українського суспільства, яке зазнало значних негативних впливів (екологічних, соціальних, економічних) унаслідок техногенної катастрофи, яка сталася на:

    1. Чорнобильській АЕС,

    2. Київській ГЕС,

    3. Запорізькій АЕС.

39. На переосмислення людиною ставлення до довкілля насамперед впливають засоби масової комунікації (ЗМК), які можуть ефективно формувати екологічне:

    1. мислення театральної аудиторії,

    2. мислення політичної аудиторії,

    3. мислення масової аудиторії.

40. Доповніть речення: «Актуальність проблеми захисту навколишнього середовища для журналістики зумовлена потребою вироблення ________________ засад висвітлення екологічної тематики в сучасній українській пресі.

    1. методологічних,

    2. академічних,

    3. медичних.

41. Актуальність проблеми захисту навколишнього середовища для журналістики зумовлена зростанням соціально-комунікативного попиту на:

    1. екуменістичну інформацію (що відображає ідеологію і рух за співпрацю та взаєморозуміння між християнами різних конфесій),

    2. економічну інформацію,

    3. екологічну інформацію.

42. ЗМІ повідомляють про те, що за сприятливих економічних умов активно розвиватиметься виробництво, а відтак проблеми екології постануть:

    1. з іще більшою силою,

    2. не такими болісними,

    3. як другорядні.

43. Від представників мас-медіа, які висвітлюють екологічну тематику, нині вимагаються:

    1. концентрація волі, застосування нових методів боротьби з курінням;

    2. концентрація уваги, зусиль, застосування нових методів і знань;

    3. концентрація уваги, зусиль, застосування нових шляхів подорожі.

44. Аналіз і систематизація накопиченого досвіду української екожурналістики, визначення тенденцій у висвітленні проблем довкілля, безперечно, є необхідним для:

    1. подальшого регресу діяльності мас-медіа,

    2. подальшого скасування існуючих методів мас-медіа,

    3. подальшого вдосконалення діяльності мас-медіа.

45. Складні об’єктивні умови, а також специфічна економічна, політична атмосфера, у якій розвиваються вітчизняні ЗМК, значною мірою впливають на:

    1. способи висвітлення екологічної тематики,

    2. способи висвітлення економічної тематики,

    3. способи висвітлення технологічної тематики.

46. Однією з ознак розвитку сучасної української екопреси є:

    1. збільшення кількості видань,

    2. зменшення кількості видань,

    3. збільшення кількості людей.

47. Екотематика належить до:

    1. соціально не значущої тематики,

    2. соціально значущої тематики,

    3. спортивно значущої тематики.

48. Екологічна проблематика – це особливий різновид інформації, який:

    1. має свою специфіку подання,

    2. не має свою специфіку подання,

    3. має свою специфіку споживання.

49. Екологічна журналістика є відгалуженням журналістики:

    1. як фаху,

    2. як ремесла,

    3. як аматорства.

50. Теоретичний фундамент екожурналістики створювали відомі вітчизняні науковці:

    1. Гоян О. Я., Лизанчук В. В.;

    2. Прилюк Д., Москаленко А.;

    3. Партико З., Серажим К.

51. Нині успішно продовжують розвивати напрямок масовоінформаційної екодіяльності такі дослідники:

    1. Іванов В., Різун В.;

    2. Бєляков О., Беневоленська Т.;

    3. Горевалов С. І., Холод О. М.

52. Аналіз наукових праць засвідчив, що проблемам висвітлення екологічної тематики сьогодні приділяється:

    1. недостатня увага,

    2. достатня увага,

    3. мінімальна увага.

53. Нині щодо нової спеціалізації – екологічна журналістика – можна говорити, стихійне самоформування:

    1. продовжується,

    2. завершене,

    3. не завершене.

54. Нині слід вважати, що заснування напряму діяльності екологічної журналістики, її методико-теоретичної базу:

    1. тільки починається,

    2. вже завершується,

    3. активно розвивається.

55. Чи не єдиним підручником з екожурналістики нині вважається той, який написали і видали дослідники:

    1. Московського державного університету,

    2. Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

    3. Київського міжнародного університету.

56. Нині існує перекладений та адаптований до наших умов посібник з екожурналістики, який містить не лише теоретичну частину, а й систематизований аналіз практичного досвіду висвітлення екотематики і підготовлений:

    1. американськими екожурналістами-теоретиками,

    2. китайськими екожурналістами-теоретиками,

    3. радянськими екожурналістами-теоретиками.

57. В Україні проблематиці довкілля у ЗМІ присвятив свої дослідження відомий український еколог і громадський діяч:

    1. В. Борейко,

    2. В. Корейко,

    3. В. Дорейко.

58. Значним авторитетом у галузі вітчизняної екожурналістики користуються праці кандидата філологічних наук, доцента Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка:

    1. О. Сєлякова,

    2. О. Бєлякова,

    3. О. Тєлякова.

59. Автором підручника “Екологічна проблематика в засобах масової інформації” є:

    1. О. Бєляков,

    2. О. Сєляков,

    3. О. Тєляков.

60. Коли в мас-медіа екологічні повідомлення подаються стисло, на передній план виходить саме факт і обставини, що могли б надати йому певної сенсаційності – це є:

    1. нормальною тенденцією,

    2. незадовільною тенденцією,

    3. задовільною тенденцією.

61. Екологічна преса є:

    1. пересічним різновидом друкованих мас-медіа,

    2. особливим різновидом телевізійних мас-медіа,

    3. особливим різновидом мас-медіа.

62. Екологічна журналістика як особливий різновид суспільної діяльності у представленні проблематики довкілля має:

    1. власні специфічні комунікативні можливості,

    2. запозичені специфічні комунікативні можливості,

    3. власні специфічні синтаксичні можливості.

63. Кількість і склад спеціалізованої екологічної преси є:

    1. нестабільним і таким, що постійно змінюється;

    2. стабільним і таким, що постійно змінюється;

    3. нестабільним і таким, що не змінюється.

64. У вітчизняній екожурналістиці є важливим розвиток конкретно-місцевого, локального підходу до висвітлення проблематики довкілля, звернення до:

    1. державних проблем,

    2. регіональних проблем,

    3. всесвітніх проблем.

65. Якісна преса розглядається як така, що найбільше пристосована завдяки жанровій спрямованості до висвітлення:

    1. політичної тематики,

    2. екологічної тематики,

    3. релігійної тематики.

66. Існує позитивний досвід української аналітичної журналістики, яка має на меті уважне, ретельне вивчення й систематизацію фактів у межах:

    1. екожурналістики,

    2. екожурналістики,

    3. євро журналістики.

67. Екожурналістика має специфіку подання екологічних публікацій в:

    1. офіційній пресі,

    2. неофіційній пресі,

    3. партійній пресі.

68. Функціональна багатогранність висвітлення екологічної тематики в українських мас-медіа подається у зв’язку з конкретними:

    1. міськими рішеннями,

    2. обласними рішеннями,

    3. державними рішеннями.

69. На якість висвітлення екологічної проблематики впливають прямий доступ до офіційних джерел інформації, можливість отримувати її безпосередньо від фахівців державних структур із:

    1. найменшою втратою достовірності,

    2. найбільшою втратою достовірності,

    3. найменшою втратою договірності.

70. Доповніть речення: «В українській екожурналістиці нині фіксуються негативні тенденції, серед яких – _______________, який витісняє зі сторінок газети екологічні та інші соціально важливі повідомлення».

    1. домінування офіціозу,

    2. нівелювання офіціозу,

    3. мінімізування офіціозу.

71. Нині екотематика в офіційній пресі висвітлюється:

    1. несистематично,

    2. систематично,

    3. як коли.

72. Екологічна тематика, окрім друкованих, висвітлюється також і в українських:

    1. журналах,

    2. Інтернет-виданнях,

    3. газетах.

73. Антропогенні фактори, про які повідомляють екожурналісти, це:

    1. різноманітність форм людської діяльності, які не змінюють біотичні й абіотичні елементи природи;

    2. різноманітність форм нелюдської діяльності, які змінюють біотичні й абіотичні елементи природи;

    3. різноманітність форм людської діяльності, які змінюють біотичні й абіотичні елементи природи.

74. Прізвище дослідника, який розглядає антропогенні фактори як породжені соціальним обміном речовин і енергії тіла, речовин, процеси і явища, які впливають на природу одночасно з природними факторами,

    1. О.О. Каптєв,

    2. О.О. Ваптєв,

    3. О.О. Лаптєв.

75. Екожурналісти повідомляють про те, що більшість ботаніків вважають вплив людини на рослинність такими ж зовнішніми причинами, що можна розцінювати як суму:

    1. своєрідних економічних факторів,

    2. своєрідних екологічних факторів,

    3. несвоєрідних екологічних факторів.

76. До антропогенних факторів належать усі види створюваних технікою і безпосередньо людиною впливів, які пригнічують природу:

    1. очищення, технічні перетворення й утворення природних систем ландшафтів, насичення природних ресурсів, глобальні кліматичні впливи й естетичні впливи;

    2. технічний прогрес і руйнування природних систем ландшафтів, вичерпання природних ресурсів, глобальні кліматичні впливи й естетичні впливи;

    3. забруднення, технічні перетворення й руйнування природних систем ландшафтів, вичерпання природних ресурсів, глобальні кліматичні впливи й естетичні впливи.

77. Антропогенні фактори – це:

    1. впливи людини на екосистему, що зумовлюють у її компонентів (абіотичних і біотичних) суттєві відгуки;

    2. впливи людини на екосистему, що зумовлюють у її компонентів (абіотичних і біотичних) позитивні відгуки;

    3. впливи тварин на екосистему, що зумовлюють у її компонентів (абіотичних і біотичних) суттєві відгуки.

78. Екожурналісти розрізнюють такі антропогенні фактори:

    1. фізичні, хімічні, кліматичні, біотичні;

    2. фізичні, хімічні;

    3. хімічні, кліматичні.

79. Екожурналісти за характером зв’язків розрізнюють такі антропогенні фактори:

    1. питомі й орієнтальні,

    2. вітальні й сигнальні,

    3. смертельні й життєві.

80. Екожурналісти за часом дії розрізнюють такі антропогенні фактори:

    1. постійні й періодичні, ледве помітні й катастрофічні;

    2. непостійні й періодичні, ледве помітні й катастрофічні;

    3. постійні й періодичні, не помітні й катастрофічні.

81. Екожурналісти повідомляють, що за характером впливу антропогенні фактори є:

    1. ендогенними,

    2. екзогенними,

    3. інтрагенними.

82. Додайте потрібне слово, щоб речення набуло смислу: «Екожурналісти повідомляють, що антропогенні фактори, будучи за характером впливу екзогенними, діють на ___________ фактори і завдяки їм „з середини” – на екосистеми або на її компоненти».

    1. екзогенні,

    2. ендогенні,

    3. ендогенні.

83. Екологічна журналістика розповідає про те, що вплив людини на природу може бути як свідомим, так і:

    1. стихійним, випадковим;

    2. нестихійним, невипадковим;

    3. стихійним, невипадковим.

84. На думку екожурналістів, користуючись знанням законів розвитку природи, людина свідомо виводить нові високопродуктивні сорти рослин і породи тварин, усуває шкідливі види, творить нові:

    1. біоценози,

    2. геоценози,

    3. лептоценози.

85. На думку українських екожурналістів, не рідко вплив людини на природу має:

    1. бажаний характер,

    2. небажаний характер,

    3. не негативний характер.

86. Екожурналіст знає, що непродумане розселення рослин і тварин у нові райони, хижацьке винищення окремих видів, а також перелогових земель, тягне за собою:

    1. зникнення стійких високоорганізованих біоценозів,

    2. збільшення видового складу рослин і тварин,

    3. появу нових видів рослин і тварин.

87. За даними екожурналістів, фактори, які витісняють природну рослинність, ведуть до збіднення тваринного світу, називаються:

    1. кліматичні,

    2. антропогенні едафічні (ґрунтові умови, що впливають на життя організмів: родючість ґрунту, його зволоженість, реакція розчину, вміст солей, фізичний стан тощо);

    3. кліматичні й антропогенні едафічні (ґрунтові умови, що впливають на життя організмів: родючість ґрунту, його зволоженість, реакція розчину, вміст солей, фізичний стан тощо).

88. За даними екологічної журналістики, екосистеми великих міст та індустріальних центрів є енергетично субсидовані, їх діяльність часто залежить від:

    1. втручання птахів (скопичення у зграї, викльовування врожаїв злакових, фруктів, засмічення ексрементацією скверів);

    2. втручання тварин (їхнє скопичення на вулицях, ексрементація, паразитивні мікроорганізми, перенесення інфекційних захворювань);

    3. втручання людини (газони, квітники, сади, сквери, захисні смуги, агрокультури).

89. Як свідчать екологічні видання, теплові, хімічні, радіаційні, електромагнітні, світлові, звукові, вібраційні фактори є:

    1. урбогенними позитивними факторами,

    2. урбогенними негативними факторами,

    3. урбогенними нейтральними факторами.

90. На сторінках екологічних видань повідомляється інформаці про те, що впливи, які оптимізують екосистеми є:

    1. позитивними,

    2. негативними,

    3. нейтральними.

91. Інтродукція, фітомеліорація, біологічні методи боротьби зі шкідниками рослин і тварин – це діяльність, яка в умовах ноосферного управління повинна переважати. Вона називається:

    1. позитивна ноогенна,

    2. позитивна антропогенна,

    3. позитивна ноосферна.

92. Про деградаційний антропогенний вплив на природу сучасні журналісти пишуть:

    1. не часто,

    2. так часто,

    3. не так часто.

93. Під час висвітлення екологічної проблематики поміж великої кількості екологічних проблем України, особливу увагу журналісту потрібно акцентувати на:

    1. чорнобильській аварії,

    2. землетрусах на Тайвані,

    3. буревіях Гаїті.

94. Наслідки якої найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, вийшли далеко за межі проблем довкілля і переросли у ланцюг соціально-економічних, медико-біологічних, психологічних, морально-етичних, світоглядних, культурних, технічних, демографічних та політичних проблем?

    1. вибух Тунгуського метеориту в районі басейну річки Тунгузька Кам'янка (Росія, Сибір) 30.06.1908 року,

    2. вибух на Чорнобильській АЕС біля м. Прип’ять (Україна) 26.04.1986 року,

    3. вибух на станції метро «Луб’янка» у м. Москва (Росія) 29.03.2010 року.

95. Екожурналісти заявляють впевнено, що нині доведено: твердження про "дешевизну" атомної енергії – це:

    1. навмисна фальсифікація,

    2. гола правда,

    3. не зовсім правда.

96. Журналісти, які пишуть на тему антропогенного впливу на природу, повідомляють, що проектувальники Чорнобильської АЕС не вносили у вартість "атомного" кіловата такі затрати, як переробка й поховання радіоактивних відходів, а за оцінками спеціалістів, вони становлять :

    1. понад 25 % вартості всього паливного циклу АЕС,

    2. понад 55 % вартості всього паливного циклу АЕС,

    3. понад 75 % вартості всього паливного циклу АЕС.

97. За оцінками видатного публіциста Г. О. Медведєва, Чорнобильська катастрофа продемонструвала людську (-е):

    1. всемогутність,

    2. всемогутність і безсилля,

    3. безсилля.

98. Журналісти, що пишуть на екотеми, стверджують, що нині винятково гострою проблемою для України є:

    1. збереження та якість питної води,

    2. збереження та якість газованої води,

    3. збереження та якість негазованої промислової води.

99. За твердженнями екожурналістів, нині вода – один з основних природних ресурсів, що споживається людством в тисячі разів більше, ніж:

    1. нафти чи вугілля,

    2. молока чи масла,

    3. бавовни чи хутра.

100. В екологічній пресі повідомляють, про те, що головним джерелом води для України є:

     1. річка Дніпро,

     2. Чорне море,

     3. Азовське море.

101. За даними екожурналістів, потреби українців у воді забезпечують річки:

     1. Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін.,

     2. Дунай, Дністер, Ефрат, Ніл, Амазонка та ін.,

     3. Дунай, Дністер, Волга, Амур та ін.

102. Журналісти, які досліджують екологічні проблеми, пишуть про те, що 90 % користувачів води нашої країни мешкають у населених пунктах, розташованих у долинах:

     1. малих річок,

     2. великих річок,

     3. там, де немає річок.

103. Журналісти повідомляють про те, що, за даними Держводгоспу, протягом другої половини ХХ ст. у Україні зникло близько:

     1. 3 тис. малих водостоків,

     2. 4 тис. малих водостоків,

     3. 5 тис. малих водостоків.

104. Журналісти повідомляють, що в умовах непорушених ландшафтів поверхневий стік практично не несе в річки:

     1. забруднень,

     2. очищень,

     3. отрутних хімікатів із полів.

105. Слід довіряти екологам, як повідомляють екожурналісти, у тому, що природні ландшафти, завдяки фільтраційним здатностям природних біоценозів, раніше були:

     1. ненадійним фільтром,

     2. ідеальними фільтром,

     3. поганим фільтром.

106. За зауваженнями фахівців, які дописують в газети, нині в Україні природні ландшафти або знищені, або перебувають:

     1. на різних стадіях ротації,

     2. на різних стадіях деградації,

     3. на різних стадіях сегрегації.

107. Екожурналісти зауважують, що внаслідок інтенсивного забруднення вод промисловими стоками, щорічно хворіє майже:

     1. третина населення України,

     2. половина населення України,

     3. кожний мешканець України.

108. Як повідомляють екожурналісти, найбільші в світі запаси чорноземів зосереджені на території:

     1. України,

     2. Росії,

     3. Білорусії.

109. Від екологічних журналістів відомо, що в роки Другої світової війни німецькі окупанти вивози до Німеччини залізничним ешелоном чорнозем, який мав походження:

     1. українське,

     2. російське,

     3. білоруське.

110. За повідомленнями екологів, запаси та якість чорнозему в Україні істотно:

     1. підвищились,

     2. знизились,

     3. не змінилися.

111. Екожурналісти вбачають основні причини зниження якості чорнозему в Україні у:

     1. варварській, продуманій експлуатації, ерозії, засоленню, відчуженню земель під кар'єри та промислові споруди;

     2. господарьській, непродуманій експлуатації, ерозії, засоленню, відчуженню земель під кар'єри та промислові споруди;

     3. варварській, непродуманій експлуатації, ерозії, засоленню, відчуженню земель під кар'єри та промислові споруди.

112. Журналісти зазивають пам’ятати про те, що ґрунти України становлять величезну цінність не лише тому, що це основне джерело отримання продуктів харчування, а й тому, що вони беруть активну участь в очищенні природних і стічних вод, регулюють водний баланс суші та слугують нейтралізатором багатьох видів:

     1. антропогенних забруднень,

     2. флорогенних забруднень,

     3. фауногенних забруднень.

113. Попередженням екожурналістики є твердження про те, що в Україні у гонитві за врожаєм ґрунти розорюються дедалі глибше й частіше, в них у неймовірних кількостях вносяться:

     1. немінеральні добрива й пестициди,

     2. мінеральні добрива й пестициди,

     3. мінеральні добрива й пластиди.

114. Екологічні видання нашої країни повідомляють про те, що за останні 35–40 років вміст гумусу в ґрунтах України зменшився на:

     1. 0,1–0,2 %;

     2. 0,2–0,3 %;

     3. 0,3–0,4 %.

115. Як стверджують екожурналісти, за розрахунками Української академії аграрних наук, щорічні втрати гумусу становлять:

     1. від 0,3 до 1т/га,

     2. від 0,6 до 1т/га,

     3. від 0,9 до 1т/га.

116. За оцінками журналістів, що досліджують екологічну проблематику, не менш важливою проблемою є:

     1. зменшення лісових насаджень України,

     2. збільшення лісових насаджень України,

     3. незмінення лісових насаджень України.

117. В екологічній пресі часто зустрічається крилатий вислів лісоводів:

     1. "З’їв зайця – вирости два нових"!

     2. "Зрубав дерево – посади два нових"!

     3. "Спіймав рибку – випусти дві нових"!

118. Журналісти, що пишуть на екологічну тематику, стурбовані надзвичайно важливою проблемою для України – проблемою:

     1. утилізації відходів,

     2. зменшення відходів,

     3. вивезення відходів за межі країни.

119. За даними екологів, на підприємствах гірничопромислового, хіміко-металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичного, будівельного, целюлозно-паперового та агропромислового комплексів утворюється:

     1. основна маса відходів в Україні,

     2. неосновна маса відходів в Україні,

     3. основна маса заробітків в Україні.

120. Екожурналісти повідомляють, що нині в Україні умови зберігання та утилізації відходів, як правило, санітарно-гігієнічним вимогам:

     1. не відповідають,

     2. відповідають,

     3. не знаю.

121. Як вважають журналісти, що досліджують екологічну проблематику, у більшості областей України полігонів для централізованого зберігання та утилізації відходів:

     1. немає,

     2. є,

     3. не знаю.

122. Екологічні дослідження в пресі свідчать про те, що раніше в Україні більша частина відходів спалювалася. Тепер це заборонено, оскільки під час спалювання виділяється багато:

     1. небезпечних для здоров'я людини речовин,

     2. безпечних для здоров'я людини речовин,

     3. важливих для здоров'я людини речовин.

123. Італійські фахівці-екологи в 2010 році надали таку інформацію для телевізійних новин: скляна пляшка розкладатиметься:

     1. 1000 років,

     2. 100 років,

     3. 10 років.

124. Італійські фахівці-екологи в 2010 році надали таку інформацію для телевізійних новин: папір розкладатиметься:

     1. 3 місяці,

     2. 3 роки,

     3. 3 століття.

125. Італійські фахівці-екологи в 2010 році надали таку інформацію для телевізійних новин: сигаретні недопалки розкладатимуться:

     1. 3 роки,

     2. 5 років,

     3. 9 років.

126. Італійські фахівці-екологи в 2010 році надали таку інформацію для телевізійних новин: поліетиленові пакети розкладатимуться:

     1. 10-20 років,

     2. 100-200 років,

     3. 1000-2000 років.

127. Італійські фахівці-екологи в 2010 році надали таку інформацію для телевізійних новин: нейлонові вироби розкладатимуться:

     1. 10-20 років,

     2. 20-30 років,

     3. 30-40 років.

128. Італійські фахівці-екологи в 2010 році надали таку інформацію для телевізійних новин: металеві банки розкладатимуться:

     1. 500 років,

     2. 1 500 років,

     3. 15 000 років.

129. Італійські фахівці-екологи в 2010 році надали таку інформацію для телевізійних новин: полістирол розкладатиметься:

     1. 1 000 років,

     2. 2 000 років,

     3. 3 000 років.

130. Російські мас-медіа повідомили про те, що звалища України щороку поглинають близько 1500 га землі, яка внаслідок цього стає:

     1. безпечним джерелом насичення довкілля,

     2. небезпечним джерелом отруєння довкілля,

     3. безпечним джерелом отруєння довкілля.

131. Інтернет-видання України висловлюють дедалі більше занепокоєння тим, що у вчених-екологів нагальною проблемою вважається скорочення:

     1. геологічного різноманіття,

     2. біологічного різноманіття,

     3. фізіологічного різноманіття.

132. За результатами власних досліджень журналісти-екологи констатують факт того, що стрімкий розвиток цивілізації не прискорив процесів видоутворення, але інтенсифікував процеси:

     1. вимирання видів,

     2. появи видів,

     3. руйнації видів.

133. Екожурналістика звинувачує сучасну людину, яка через руйнування місць проживання видів, надмірну їх економічну експлуатацію (масовий відстріл тварин, хижацьке рибальство, вирубування цінних видів дерев тощо) привела фауну і фауну до:

     1. занепаду,

     2. поновлення,

     3. збільшення чисельності видів.

134. Урбаніза́ція – це:

     1. процес зростання ролі міст у розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення;

     2. процес зниження ролі міст у розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення;

     3. процес зростання ролі політиків у розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.

135. За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від:

     1. будівництва стадіону «Донбас-арена»,

     2. страйків,

     3. російських воєн у Чечні.

136. За даними екожурналістів 1900 року в містах проживало:

     1. 14 % населення світу,

     2. 14 % населення світу,

     3. 14 % населення світу.

137. За даними екожурналістів 1950 року в містах проживало:

     1. 19 % населення світу,

     2. 29 % населення світу,

     3. 39 % населення світу.

138. За даними екожурналістів 1990 року в містах проживало:

     1. 36 % населення світу,

     2. 46 % населення світу,

     3. 56 % населення світу,

139. Як вважають журналісти-демографи, які пропонують свої результати досліджень і прогнози, у середньому міське населення щороку збільшується приблизно на:

1. на 70 млн. чоловік,

2. на 50 млн. чоловік,

3. на 30 млн. чоловік.

178. У пресі з екологічним ухилом постійно з’являються повідомлення про те, що однією з важливих рис урбанізації як антропогенного фактору псування природних ресрусів, є:

     1. деконцентрація населення і господарства в основному у великих містах,

     2. концентрація населення і господарства в основному у великих містах,

     3. концентрація населення і господарства в основному у маленьких містах.

179. На початку XX ст. у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки:

     1. 15 % усього населення,

     2. 5 % усього населення,

     3. 0,5 % усього населення.

180. За результатами досліджень екожурналістів, міст-"мільйонерів" з населенням понад 1 млн. мешканців на початку XX ст. було всього:

     1. 10,

     2. 100,

     3. 1 000.

181. За результатами досліджень екожурналістів, міст-"мільйонерів" з населенням понад 1 млн. мешканців на початку 80-х років XX ст. було:

     1. понад 20,

     2. понад 200,

     3. понад 2 000.

182. В електронних ЗМІ, які опікуються екологічною тематикою, з’являються повідомлення про те, що однією з важливих рис урбанізації як антропогенного фактору псування природних ресурсів, є:

     1. «розповзання» міст, розширення їхньої території;

     2. «розклеювання» міст, розширення їхньої території;

     3. «розпирізання» міст, розширення їхньої території.

183. За даними екожурналістики, для сучасної урбанізації особливо характерний перехід від простих до групових форм міського розселення – від звичайного «точкового» міста до міських:

     1. аглютинацій,

     2. агломерацій,

     3. аглумінацій.

184. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно:

     1. не столиці, не важливі промислові і портові центри,

     2. столиці, найважливіші культурні й портові центри,

     3. столиці, найважливіші промислові і портові центри.

185. У публікаціях на економічну тематику журналісти повідомляють про те, що на сучасному етапі економічний потенціал будь-якої держави усе більше залежить від рівня використання інформаційних ресурсів у господарському обігу, від їх надійності, структурованості, уніфікованості, а також від ступеня розвитку:

     1. інформаційної структури,

     2. інформаційної інфраструктури,

     3. дезінформаційної інфраструктури.

186. Економжурналісти вважають, що слабке інформаційне забезпечення органів державної влади і керування неповною, недостовірною і несвоєчасною інформацією унеможливлює:

     1. прийняття оптимальних рішень,

     2. забуття оптимальних рішень,

     3. прийняття неоптимальних рішень.

187. За даними економічної журналістики, нерозвиненість механізмів регламентації діяльності в інформаційній сфері дозволяє маніпулювати інформацією:

     1. на догану зацікавленим структурам,

     2. на догоду незацікавленим структурам,

     3. на догоду зацікавленим структурам.

188. Журналісти, які вивчають економічну проблематику, вважають, що відсутність механізму включення інформаційного ресурсу в господарський обіг дезорієнтує суб’єктів господарської діяльності, призводить до:

     1. економічних втрат,

     2. економічних страт,

     3. економічних витрат.

189. Доцільність вивчення ринку економічної інформації в журналістиці і пов'язаної з ним системи преси зумовлюється переходом України до ринкової форми господарювання в 90-х роках ХХ століття і внаслідок цього різким дефіцитом насамперед:

     1. економічної інформації,

     2. політичної інформації,

     3. соціалістичної інформації.

190. Економічна інформація в пресі – це необхідний для людей продукт, що існує в друкарській або електронній формі, і так чи інакше пов'язаний із:

     1. діловим життям особистості,

     2. неділовим життям країни,

     3. діловим життям країни.

191. Усе зростаючий попит на економічну інформацію – це результат нової політичної, соціально-економічної обстановки в державі, суть якої полягає в:

     1. переході до ринкових відносин,

     2. поверненні до соціалізму,

     3. реставрації кучмізму.

192. Нині економічна тематика в суспільстві:

     1. ключова,

     2. неактуальна,

     3. ніяка.

193. Економічні та економічно-політичні рішення уряду життя кожного читача, глядача або слухача чи то в робочій, чи то домашній сферах так чи інакше:

     1. нівелюють,

     2. коригують,

     3. обманюють.

194. За аналізом публікацій сьогодення, дискусії щодо світової економіки й Євросоюзу, питання про майбутнє ринку праці, роздуми про розташування країни й актуальні реформи – уся інформація зі сфери економіки і фінансів у критичному розгляді набуває:

     1. центрального значення для політичних й суспільних маргіналів (неосновних суспільних діячів),

     2. периферійного значення для політичної й суспільної еліти,

     3. центрального значення для політичної й суспільної еліти.

195. Поява та розвиток економічної журналістики зумовила і появу:

     1. вимог до неї,

     2. претензій до неї,

     3. нехтування нею.

196. Як повідомляє В. Мальцева – фахівець з економічної журналістики – у минулому становлення економічних періодичних видань більшості країн Західної Європи й Америки в умовах розвитку ринкових структур проходило дуже:

     1. легко,

     2. болісно,

     3. активно.

197. Прохоров Є. П., вважаючи журналістику поліфункціональною системою, розрізняє шість функцій журналістики, серед яких економічна функція:

     1. є,

     2. відсутня,

     3. не знаю.

198. Корконосенко С. Г. – дослідник функцій журналістики – вважає, що економічна функція в журналістиці:

     1. є,

     2. відсутня,

     3. не знаю.

199. В економічній області журналістика стає елементом:

     1. системи виробництва,

     2. відсутності виробництва,

     3. системи продажу.

200. Вважати, що бути товаром є функція журналістики – це:

     1. перебільшення,

     2. знецінення,

     3. зменшення.

201. Корконосенко С. Г. визначаючи сутність економічної функції журналістики, повідомляє, що структура функцій журналістики:

     1. завузька й обмежена,

     2. багатогранна і багатошарова,

     3. визначається запитом редактора.

202. На думку О. Д. Школьної, спеціалізована економічна преса – цікаве явище суспільного життя, що перебуває на перетині інтересів і впливів власне журналістики як одного з самодостатніх інститутів будь-якого суспільства та найрізноманітніших галузей:

     1. людської діяльності,

     2. фахової діяльності,

     3. особистої діяльності.

203. Дослідження економічного пласта періодики дає чимало фактів, необхідних для розуміння процесів, що відбуваються як у медіапросторі, так і в різних:

     1. політичних сферах,

     2. професійних сферах,

     3. мистецьких сферах.

204. В історичному контексті картину функціонування спеціалізованих економічних видань із погляду розвитку журналістики намагався докладно відтворити російський дослідник:

     1. О. Акопов,

     2. В. Ворошилов,

     3. В. Цвік.

205. Неодноразово до питання про функції економічної журналістики зверталася українська медіазнавець:

     1. Н. М. Сидоренко,

     2. Ю. І. Шмига,

     3. В. В. Мальцева.

206. Визначте один з пунктів, який містить назву економічно орієнтованого журналу:

     1. «Генеральний директор»,

     2. «Esquire»,

     3. “Фокус».

207. Який економічний журнал України має таку характеристику: «Щомісячний діловий професійний журнал, якому, на сьогоднішній день, в Україні не існує аналогів. Видання пропонує практичний досвід управління фінансами компанії, надаючи інформацію для роздуму і аналізу діяльності безпосередньо на своєму підприємстві, що робить його цікавим і, що особливо важливе, корисним для читача»?

     1. «Будівельний облік»,

     2. «Ріелтор»,

     3. «Фінансист».

208. У якому українському економічному журналі є такі основні рубрики: «Тренди» (підрубрики «В Україні», «В світі»), «Індикатори» (опит), «Професіонал» (інтерв′ю), «Управління» (фінансовий і корпоративний менеджмент), «Ситуація» (міні-кейс), «VS» (експертні думки), «Можливості» (кар’єрне зростання), «Ідеї» (нові знання, свіжі книги)?

     1. «Управління компанією»,

     2. «Бібліотека Головбуха»,

     3. «Споживач. Ринок»,

     4. «Фінансист».

209. Читачі якого економічного журналу України – власники, топ-менеджери, а також висококваліфіковані фахівці національних компаній – ті, хто професійно ухвалює ключові рішення, розробляє бізнес-стратегії і упроваджує їх на практиці?

     1. «The capitalist»,

     2. «Укррудпром»,

     3. «Стратегії».

210. Додайте слово, щоб речення набуло смислу: «Діловий освітній журнал, бізнес-видання ______________ видається в Україні з 2003 року. Періодичність видання - щомісячний.

     1. «Капіталіст»,

     2. «Фінансист»,

     3. «Бізнес».

211. Який економічний журнал виходить у двох форматах «ХХХХХХХХ» і «ХХХХХХХХХ Review»?

     1. «The capitalist»,

     2. «Маркетинг і реклама»,

     3. «Marketing Media Review».

212. Наклад якого економічного журналу дорівнює 130 000 примірників?

     1. «The capitalist»,

     2. «Управління магазином»,

     3. «Офісні рішення».

213. Який економічний журнал України підтримує автопарк Daewoo (таксі Волга-Волга)?

     1. «Корпоративні системи»,

     2. «The CAPITALIST / Crimea»,

     3. «Гроші».

214. Одне з основних завдань ЗМІ, інформувати суспільство про події України:

     1. економічні,

     2. культурні,

     3. медичні.

215. Чи не найбільшою особливістю в роботі районних газет є те, що будь-які соціальні, політичні й економічні проблеми сприймаються виключно через призму того, як може та чи інша подія вплинути на життя:

     1. даного району,

     2. області,

     3. країни.

216. Якщо в районній газеті «Вісті Роменщини» висвітлюються економічні питання, то вони окремо виділяються під рубриками:

     1. Економіка, Фінанси, Соцзахист, Бюджет, Комуналка;

     2. Політика, Культура, Музеї міста, Спадщина, Історія;

     3. Сільське господарство, Фермерство, Підприємництво, Справи ниви.

217. Економічні питання в міськрайонній газеті «Життя Лебединщини», висвітлюються під рубриками:

     1. Культура, Мистецтво, Галереї міста, Виставки, Історія;

     2. Підприємництво, Справи ниви, Сільське господарство, Фермерство;

     3. Офіційне, Чим живе село?, Районне фінансове управління повідомляє, Статистика, На тему дня.

218. У районних газетах Роменщини переважно економічні матеріали пишуть у жанрі:

     1. статті або замітки,

     2. інтерв’ю або огляду,

     3. статистичного звіту або інформаційного повідомлення.

219. У газеті «Сільські горізонти», часописі Конотопщини, переважно друкують під рубриками «Поточний момент», «Проблеми енергозбереження», «Податкова», «Фінанси», «Офіційно», «Хоч і є проблеми», «Пульс життя» питання:

     1. економіки,

     2. культури,

     3. політики.

220. Шосткінська міськрайонна газета «Полісся» економічні питання друкує під рубриками:

     1. «Подія», «Офіційно», «Консультації», «Гаряча лінія»;

     2. «Офіційне», «Чим живе село?», «Районне фінансове управління повідомляє», «Статистика», «На тему дня»;

     3. «Економіка», «Фінанси», «Соцзахист», «Бюджет», «Комуналка».

221. Великою проблемою більшості районних газет залишається брак:

     1. кваліфікованих кадрів,

     2. кваліфікованих економічних кадрів,

     3. кваліфікованих політичних кадрів.

222. Існує проблема того, що переважно співзасновниками ЗМІ районів, наприклад, Сумської області є:

     1. районні та міські ради,

     2. обласні та міські ради,

     3. державні та обласні ради.

223. Районні та міські ради диктують редакціям:

     1. кому і для кого писати,

     2. що і як писати,

     3. для чого і де писати.

224. Населення маленьких міст і районів не отримує об'єктивної інформації про:

     1. місцеві органи влади,

     2. обласні органи влади,

     3. державні органи влади.

225. Реальні економічні проблеми області або району в міських і районних ЗМІ можуть:

     1. пильно приховуватися,

     2. активно обговорюватися,

     3. суб’єктивно критикуватися.

226. Районні газети висвітлюють питання економіки:

     1. недостатньо,

     2. достатньо,

     3. не знаю.

227. Районні газети України висвітлюють питання економіки:

     1. у кожному номері газети,

     2. не в кожному номері газети,

     3. не в кожному десятому номері газети.

228. Районні газети України висвітлюють питання економіки у жанрі:

     1. замітки або невеликої статті,

     2. репортажу або коментаря,

     3. есе або фельєтону.

229. «Основні напрями економічної політики держави» за Конституцією України визначено державою статтею:

     1. 10,

     2. 20,

     3. 30.

230. Знайдіть помилку у визначенні основних напрямків економічної політики України:

     1. структурно-галузева політика,

     2. інвестиційна політика,

     3. амортизаційна політика,

     4. політика інституційних перетворень,

     5. мас-медійна політика,

     6. цінова політика,

     7. антимонопольно-конкурентна політика,

     8. бюджетна політика,

     9. податкова політика,

     10. грошово-кредитна політика,

     11. валютна політика,

     12. зовнішньоекономічна політика,

     13. екологічну політику,

     14. політика в соціально-економічній сфері.

231. За даними економічних журналістів, ефективність організації проведення економічного аналізу багато в чому залежить від наявності інформації, її обсягів, можливостей її оперативного отримання, її:

     1. достовірності,

     2. благодійності,

     3. варіативності.

232. Журналісти, які досліджують економічну проблематику, стверджують, що в перші роки існування економічного аналізу як сфери наукових знань, його головною інформаційною базою був:

     1. екологічний баланс,

     2. бухгалтерський баланс,

     3. кулінарний баланс.

233. За повідомленнями економічної журналістики, аналіз балансу трансформувався в:

     1. економічний аналіз,

     2. політичний,

     3. екуміністичний аналіз.

234. На думку економжурналістів, економічний аналіз став активно використовуватися з:

     1. 30-х років ХХ століття,

     2. 50-х років ХХ століття,

     3. 90-х років ХХ століття.

235. Економічна журналістика підкреслює: для ефективного управління та прийняття відповідних рішень використовується передовсім економічна інформація як частина:

     1. сакральної,

     2. суїцидальної,

     3. соціальної інформації.

236. За повідомленнями економічних журналістів, сучасний стан обліку в достатній мірі забезпечує потреби:

     1. економічного аналізу,

     2. політичного аналізу,

     3. геодезичного аналізу.

237. За зауваженнями медіаекологів, не тільки атмосферне, але й акустичне забруднення наших міст відбувається під впливом:

     1. співу птахів,

     2. транспорту чи надто голосної музики в громадських місцях;

     3. вітру в полі та в громадських місцях.

238. За інформацією проф. Б. Потятиника, у США дітей вчать критично сприймати медіа, бачити комерційні мотиви позаду насильницьких чи порнографічних сюжетів, аналізувати і подумки деконструювати:

     1. екранний чи друкований продукт,

     2. газетний чи радіопродукт,

     3. кіно- чи телепродукт.

239. Термін «інформаційні протигази» в медіа екологічних публікаціях запропонував (-ла):

     1. М. Веклик,

     2. Н. Габор,

     3. Б. Потятиник.

240. За даними вчених, порнографія на екрані:

     1. провокує агресивних суб’єктів,

     2. умиротворює агресивних суб’єктів,

     3. навчає агресивних суб’єктів.

241. Медіаекологи впевнені: інтерес до насильства має глибоке психологічне коріння, що засвідчено:

     1. найдавнішими міфами і казками,

     2. найсучаснішими відеофільмами і відеороликами,

     3. найстарішими художніми фільмами і документальними кадрами карної хронічки.

242. Ініціатором медіа-екології був:

     1. Маршал Маклюен

     2. Борис Потятиник,

     3. Томаш Гобан-Клас.

243. «Людина електронної епохи, електронна людина втрачає своє тіло і разом з ним відчуття ідентичності», - сказав у інтерв’ю батько медіаекології:

     1. Борис Потятиник,

     2. Маршал Маклюен,

     3. Томаш Гобан-Клас.

244. Проблема медіанасильства в Україні проходить фазу:

     1. первинного усвідомлення,

     2. вторинного реагування,

     3. останнього лікування.

245. Патогенним текстом називають:

     1. нормальні, правильні, девіантні тексти;

     2. ненормальні, неправильні, зразкові тексти;

     3. ненормальні, неправильні, девіантні тексти.

246. Патогенність тексту виявляється у:

     1. негативному обов’язковому впливі на адресата,

     2. позитивному обов’язковому впливі на адресата,

     3. нейтральному обов’язковому впливі на адресата.

247. На думку Б. Потятиника, домінуючий погляд щодо екранного насильства і порнографії полягає у тому, що ці віртуальні потоки ніби наелектризовують нашу психіку, невротизують її, тобто віртуальність наче перетікає у:

     1. реальність,

     2. нереальність,

     3. віртуальність.

248. За зауваженням Б. Потятиника, «соціологічні і психологічні дослідження дають підстави говорити про ефект катарсису у деяких людей, які дивляться насильницькі чи еро­тичні сцени, про зменшення реальної агресії. У цьому випадку реальність наче витікає у:

     1. віртуальний простір,

     2. реальний простір,

     3. підсвідомий простір.

249. Патогенний текст – це текст (інформація), який усвідомлено чи неусвідомлено, накладаючись на вже існуючі в свідомості тексти (інформацію), стають загрозою психологічній безпеці особистості за певних умов:

     1. демографічних особливостей, статусу, місця проживання, одягу тощо,

     2. психологічних особливостей, віку, настрою, місця, часу тощо,

     3. соціальних особливостей, смаків, статку, місця відпочинку, майна тощо.

250. У заголовках журналістських текстів семантика зла розгортається насамперед іменниками, що називають його різновияви, наприклад:

     1. розбій, вбивство, епідемія, вибух, інтервенція, ворожба тощо;

     2. щастя, поцілунок, добро, квіти, сонце, блакитне небо тощо;

     3. команда, батальйон, рота, автомат, протигаз, ракета тощо.