УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК ІНСТИТУТ СВИНАРСТВА ім. О. В. КВАСНИЦЬКОГО УААН

СВИНАРСТВО

В ЗАПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯХ

Полтава – 2005

_ВСТУП

Назріла необхідність відродження та розвитку вітчизняного свинарства базується в значній мірі на цінних біологічних властивостях організму свиней, а саме: -багатоплідності, ін­тенсивності росту, високому засвоєнню корму, доброму забій­ному виходу м ясної продукції та високій її якості.

Виконання планових виробничих завдань по неухильному нарощуванню обсягів виробництва свинини вимагає від усіх працівників галузі свинарства високої професійної підготовки, тань особливостей фізіології, основ селекції, технології підготовки і годівлі, а також оптимальних умов утримання різних пікових і виробничих груп свиней, без чого неможливо досягти високої продуктивності тварин.

Керівники і спеціалісти господарств різних форм власності, фермери та індивідуальні господарі повинні чітко знати су­часні досягнення науки і передової практики, впровадження яких дасть можливість з меншими виробничими витратами одержати продукції більше і кращої якості.

V даному виданні висвітлено конкретні матеріали з основних питань, спрямованих на одержання високої продуктивності свиней, зокрема: вимогах щодо племінної справи і вирощування поросят; кормовиробництва і годівлі тварин; утримання свиней, ветеринарно-санітарцих заходів та окремих еко­номічних аспектів.

ГЕНЕТИКА ТА ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Д ля цілеспрямованої селекційної роботи необхідне чітке уявлення про основи генетики та її зв'язку із зовнішнім середовищем, які формують високопродуктивні генотипи тварин. Короткі уявлення про ці положення з сучасних позицій і подані в цьому розділі.

1.1. Що таке генетика? Генетика - теоретична ослона селекції. Це наука про мінливість і спадковість організмів. Вона вивчає закони успадкування ознак батьків нащадками та розробляє ефективні методи селекції тварин.

2. Що таке спадковість? Спадковість - властивість живих організмів передавати ознаки свого виду, породи або будь-якої іншої видової групи з покоління в покоління,

3. Як передаються ознаки? Ознаки передаються за допомогою так званих генів, один набір яких знаходиться в яйцеклітинах, а інший - у сперматозоїдах. Після запліднення зароджується новий організм з подвійним набором генів: один від кнура, а другий від свиноматки. Тому успадковуються практично не ознаки, а гени. Один ген формує одну ознаку. Отже, ген - первинний, а ознака - вторинна.

1.4. Які бувають ознаки? Розрізняють якісні і кількісні ознаки. До перших відносять все те, що відповідає на питання який. Наприклад: рябий, білий, мопсовкдний і т.п. До других відносять всі ті ознаки, які можна зважити, виміряти або виразити яким-небудь числом. Тому вони називаються мірними.

5. Що таке генотип і фенотип? Генотип - це сума всіх генів, що знаходяться в заплідненій яйцеклітині і є матеріальною основою спадковості. Кожна тварина має свій раз і назавжди даний йому генотип. Фенотип - сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак та властивостей організму, які сформувались у результаті взаємодії генотипу і умов зовнішнього середовища.

6. Що таке зовнішнє середовище? Все, що оточує тварину і будь-яким чином впливає на неї, відноситься до зовнішнього середовища і до його факторів. Факторами зовнішнього середовища є умови годівлі та утримання тварин, клімат, в якому вони існують, технологічні, фізичні, хімічні, біологічні та інші умови.

7. Яку роль відіграє зовнішнє середовище? Зовнішнє середовище відбирає і формує генотип тварин. Якщо порося народилося слабким і не може взяти соска, то воно гине від голоду. Це значить, що зовнішнє середовище зробило природній відбір і не дало можливості вижити слабкому, а отже, розмножитись і навести собі подібних.

Добрі умови годівлі і утримання забезпечують оптимальні прирости і формують міцний організм. Погані - навпаки, і це за умови, коли генотип тварин однаковий. Тому продуктивність тварин формується, перш за все, під впливом середовища. Для одержання добрих результатів необхідно створювати тваринам відповідні умови.

1.8* Чому змінюються ознаки? Ознаки змінюються через деякі причини. Перша - це комбінація батьківських генів при утворенні статевих клітин. Ця комбінація відбувається незалеж­но і випадково. І в залежності від того, яких генів і чиїх (бать­ківських чи материнських) потрапило більше в майбутню яй­цеклітину, залежить наявність ознак у майбутнього організму. Друга причина - це так звана рекомбінація, коли гени змінюють своє місце в період утворення статевих клітин. Від місце знаходження генів можуть змінюватися ознаки. Третя причина — це зміна біохімічної і біофізичної структури самого гена під дією різних факторів середовища: ультрафіолетових, рентгенівських променів або різних хімічних речовин. Зміна генів призводите до зміни ознак.

1.9. Що дає мінливість ознак? Мінливість ознак формує за рахунок природнього добору нові групи і навіть види тварин і головним прогресивним фактором в еволюції та селекції.

1.10. Чи можливе закріпленню в поколіннях мінливості ознак? Завдання селекціонера своєчасно помічати корисні зміни ознак і добирати тварин з цими ознаками для подальшого їх розмноження. Таким способом, тобто шляхом відбору і добору можливо закріпити хоча і не всі, але багато як кількісних, так якісних ознак.

11. Які існують закони спадковості? Існують три закони спадковості. Перший стверджує, що при схрещуванні порід, які відрізняються за ознаками, в першому поколінні народжується однакове потомство незалежно від того, які ознаки беруться до уваги: кількісні чи якісні. Другий закон стверджує, що при схрещуванні гібридних тварин першого покоління між собою, в на ступному поколінні відбувається розщеплення за ознакою, тобто знову з'являються вихідні форми, які були у прабатьків, третій закон говорить про те, що існують спадкові задатки (гени), які управляють ознаками, і які [снують окремо один від одного та не змішуються між собою.

1. 12. Що дає генетика? Знання законів спадковості та мінливості полегшує і прискорює роботу селекціонера і дозволяє заздалегідь передбачити результати різних схрещувань або відбору за будь-якими ознаками.

ПЛЕМІННА РОБОТА І ВІДТВОРЕННЯ СТАДА

Важливим резервом підвищення продуктивності тварин є чітка організація племінної роботи у всіх категоріях господарств.

Нижче наводяться основні складові цієї роботи в стаді.

2.1, Що таке порода? Велика група тварин (не менше 5 тис голів), що відзначається спільністю походження, схожістю госіюдарсько-корисних ознак і однаковою пристосованістю до природних умов в зоні її розмноження.

2.2. Породність свиней. Наявність у тварин типових для даної породи ознак, обумовлених спадковістю. За ступенем породності свиней ділять на чистопородних і помісних. У чисто породних тварин предки до IV покоління повинні належати до однієї породи, у помісних - до четвертого покоління в родословких зустрічаються предки однієї або декількох порід.

2.3* 3 чого складається порода (генеалогічна структура)? Порода складається з ліній і родин, які поділяються на родинні групи. Лінії і родини бувають генеалогічними та заводськими.

Лінія - це група нащадків (кнурів) від визначного родоначальника і подібних йому за типом будови тіла і якістю потомства.

Родина - це група нащадків (свиноматок) від визначної родоначальниці, подібних їй за типом будови тіла і продуктивністю.

Родинні групи об'єднують нащадків високопродуктивних кнурів і маток, виділених у лініях або родинах, як продовжува­чів на даному етапі селекційної роботи.

2.4 Які основні породи розводять в Україні? В нашій країні розводять більше 10 порід та інших генотипів свиней.

Вони поділяються на:

• універсальні породи (велика біла, українська степова біла, українська степова ряба);

• сальні (миргородська, велика чорна);

• м'ясні (українська та полтавська м'ясні, а також породи ландрас, уельс, дюрок і червоно-поясна лінія м'ясних свиней).

За призначенням вони поділяються на:

• материнські (велика біла, велика чорна, українська степова біла, миргородська, українська степова чорна);

• батьківські - всі м'ясні породи, новий тип у великій білій породі (УВБ-2) та червоно-поясна спеціалізована лінія м'ясних свиней.

2.5. Що таке бонітування свиней? Бонітування свиней - це комплексна оцінка тварин за племінними і продуктивними якостями, яка проводиться в усіх господарствах незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, що мають племінних свиней.

Мета бонітування - визначення комплексного класу свиней, у залежності від якого визначають їх племінне та виробниче призначення. Його проводять щорічно протягом року в міру досягнення тваринами повного віку згідно з існуючою відповідною інструкцією.

6. Типи свинарських господарств. Розрізняють племінні і товарні господарства (ферми). До племінних відносять: племзаводи та штемрепродуктори господарств різних форм власності; до товарних: великі промислові комплекси, спецгоспи по виробництву свинини і дрібні товарні ферми.

Виробничі групи свиней у господарствах. У племінних і товарних господарствах є наступні виробничі групи свиней:

• основні кнури-плідники (дорослі тварини);

• кнури, що перевіряються, - від першого парування до закінчення їх оцінки за масою потомства в 2- або 4-місячному віці;

• ремонтні кнурці - від початку вирощування до першого парування;

• основні свиноматки (дорослі тварини);

• ремонтні свинки - від початку вирощування до встановлення першої поросності;

• матки, що перевіряються, - з часу встановлення першої поросності до відлучення поросят першого опоросу;

• поросята-сисуни (в залежності від строку відлучення – до 6 днів на великих промислових комплексах і до 45-60 днів інших категоріях господарств);

• група дорощування (від відлучення до 4-місячного віку);

• племінний молодняк - чистопородні або помісні свинки і курці від народження до першого парування (осіменіння), що походять від племінних тварин з відомим походженням і призначені для відтворення стада;

• відгодівля - від 4-місячного віку до досягнення забійних КОНДИЦІЙ.

2.8. Як створити високопродуктивне стадо? Початком створення високопродуктивного стада буде завіз кнурців і сви­нок з племінних господарств. Після укомплектування господарства (ферми), завіз періодично повторюється один раз у два-і рн роки. У великих товарних господарствах (свинокомплексах і спєцгоспах) повинні бути організовані племрепродуктори, а в малих - племінні групи для вирощування і відбору ремонтного молодняку.

Неодмінною умовою створення високопродуктивного стада повинні бути нормальні умови годівлі і утримання тварин, а та­кож ведення чіткого зоотехнічного обліку.

2.9. Якою повинна бути маса поросят при народженні (великоплідність) та її значення? Жива маса поросяти в пер­ ші години після народження називається великоплідністю. Се редня жива маса повинна складати 1100-1200 грамів. Поросята, що мають живу масу при народженні менше, ніж 1000 грамів, гірше зберігаються, частіше хворіють і в наступні вікові періо ди мають більш низьку продуктивність. Підвищити великоплідн ність можна селекційним шляхом, нормованою годівлею свино­ маток, наданням їм активного моціону і недопущенням до пару­ вання ремонтних свинок з живою масою нижче 120 кг.

10. Чистопородне розведення. Парування свиней однієї породи. Застосовується в племзаводах, племрепродукторах і племгрупах товарних ферм для одержання чистопородного мо­ лодняку, відтворення стада і відгодівлі тварин.

11. Схрещування. Парування свиней двох і більше порід. Застосовується в промислових репродукторах та товарних фер­ мах для одержання відгодівельного помісного молодняку.

12. Г ібридизація. Парування кнурів і маток спеціалізова­ них ліній, відселекційованих на обмежену кількість господар­ сько-корисних ознак: відгодівельних, м'ясних або репродуктив­ них якостей. Застосовується в промислових репродукторах і на товарних фермах для одержання і відгодівлі гібридного молод­ няку.

10. Способи і техніка нумерації поросят. Поросят нумерують вищипами і татую­ванням. Читаються за на­веденою схемою. Для якіс ної нумерації татуюван­ням, необхідно правильно приготувати фарбу. Для цього сажу розбавляють денатурованим спиртом до метаноподібної консистенції, а для в'язкості добавляють де­кілька крапель гліцерину. Другою умовою якісної нумерації є гнергійне втирання фарби в проколи вуха. Місце на вухові, де гілвиться номер щипцями для татуювання, повинно бути очи­щене від бруду і продезінфіковано. Використовують для нуме­рації спецбірки. Номери за допомогою вищипів роблять спеці­альними щипцями і діркопробивачем.

2.14. Що таке відтворення стада? Відтворення стада - це комплекс селекційних і господарських прийомів і заходів, на­ правлених перш за все на подальше підвищення продуктивнос- іі (багатоплідності, великоплідності, молочності та ін.) маточ­ ного стада та поліпшення його племінних якостей. Відтворен­ ня стада буває простим, коли кількість поголів'я та співвідно­ шення статево-вікових груп у стаді залишаються без змін, і роз­ ширеним, якщо кількість тих тварин, що надійшли в стадо, пе­ ревищує кількість вибувших.

Основу відтворення стада складає добре відселекційоване маточне стадо. Це кнури і свиноматки, від продуктивності яких, і\ племінних якостей, інтенсивності їх використання в значній мірі залежать кількість і якість одержуваних поросят.

2.15. Які існують системи опоросів? Зараз у свинарстві на­ шої країни в основному застосовується турова система опоросів гниноматок. Це значить, що в кожному турі група маток, яка ілкріплена за свинарем (оператором), пороситься протягом 5-7 чнів.

По своїй структурі турові опороси бувають: сезонні і ціло­річні в залежності від кількості основних свиноматок у русі та рівня ведення галузі в господарстві. Так, в господарствах, що мають у своєму обігу не більше 300 основних маток, практику­ють турово-сезонну систему опоросів. 1-й тур: грудень-січень і '-Й тур: липень-серпень місяці. Опороси свиноматок, що перевіряються, планують проводити між двома турами опоросів иеновних свиноматок на травень-червень місяці.

У свинарських господарствах (спецгоспи, держкомплекси), де є добра забезпеченість приміщеннями і незалежно від сезону року стабільна кормова база, а також в обігу перебуває більше 300 основних маток, практикують рівномірні цілорічні опороси для ритмічного одержання поросят протягом всього року.

2.16. Як скласти план парування? Парувальний план - один з найважливіших документів, який визначає основний напрям селекційно-племінної роботи в свинарській галузі гос­ подарства на найближчий час. У ньому підсумовані результати індивідуальної оцінки (бонітування) племінних і продуктивних якостей кнурів і маток та визначено підбір з врахуванням кра­ щих тварин для парування.

План парування маток складають на основі бонітувальних даних і аналізу попередніх опоросів свиноматок, а також родин­них зв'язків між тваринами, що паруватимуться. В ньому запи­сують кличку та номер матки, яка залишена після бонітування для подальшого використання в стаді.

Згідно з вимогами форми плану парувань, проставляються дата останнього опоросу свиноматки, кличка і номер закріпле­ного за маткою кнура (основного і підмінного), зазначається ме­та закріплення.

В результаті проведеного парування до плану записують йо­го дату, а у випадку перегулів матки - дату нового парування, кличку і номер кнура, з яким була спарована матка.

Розроблений план парувань затверджується керівником гос­подарства, а його виконання забезпечується зоотехніком-селек-ціонером або зоотехніком (бригадиром) маточної свиноферми.

2.17. В якому віці та в якій кількості відбирають ремон­ тний молодняк? Ремонтний молодняк - це кнурці і свинки, ві­ дібрані або придбані для вирощування (для кнурців - до першо­ го парування і для свинок - до встановлення першої поросності), призначені для заміни вибракуваних кнурців і маток основного стада.

Ремонтний молодняк, як правило, відбирають з приплоду ведучої групи маток у відповідності з планом племінної роботи ні окремими лініями, родинами і родинними групами.

При турово-сезонній системі опоросів у господарстві ремон-і ний молодняк відбирають тільки від маток першого туру опоро-і 11*, при ритмічно-потоковій - щомісячно протягом цілого року.

Попередній відбір ремонтного молодняку, з намічених згід­но з планом гнізд, проводять у 2-місячному віці в кількості: при підборі свинок - у 1,5 раза більше проти наявності основних ма­нне у господарстві, а при відборі кнурців - у 2-2,5 раза більше и) тієї кількості кнурів, які щорічно вибувають зі стада.

Відібраний молодняк повинен мати в обов'язковому поряд­ку: чіткі індивідуальні номери, добрий розвиток (не нижче ви­мог І класу), не менше шести пар нормально розвинених і рів­номірно розташованих сосків. Перевагу необхідно віддавати шаринам з довгим тулубом, міцними ногами і добрим по-і чанням корму.

18. Вік і жива маса ремонтних свинок та кнурців при першому паруванні (осіменінні). Парувати (осіменяти) ремон- і них свинок доцільно в 9-10-місячному віці при досягненні ни­ ми живої маси 120-130 кг. Молодих кнурців доцільно починати і.икористовувати для парування у віці 11-12 місяців при досяг­ ненні живої маси 140-150 кг. Занадто раннє використання ре­ монтного молодняку стримує їх ріст і розвиток, а запізнення з ішкористанням часто призводить до зниження відтворювальної ідатності і навіть до її повної втрати.

Як правильно виростити ремонтних свинок і кнур­ ців? Для забезпечення вирощування високоякісного ремонтного молодняку, відібрані свинки і кнурці розміщують окремими гру­ пами по 10-12 голів у станку і створюють їм повноцінні умови і одівлі та утримання. Обов'язковою умовою вирощування тако- і о молодняку також є їх табірне утримання в весняно-літній період з організацією щоденного випасання та активного моціону.

Система годівлі та інтенсивність вирощування ремонтного молодняку повинні забезпечувати середньодобові прирости за період вирощування (4...9, 10 місяців) на рівні 550-600 г.

Контроль за ростом ремонтного молодняку здійснюється шляхом щомісячного зважування та огляду. Звертають при цьо­му увагу на конституцію та екстер'єр, а у віці 6-9 місяців та пе­ред призначенням до парування, одночасно із зважуванням, виміряюють і довжину тулуба.

При досягненні тваринами живої маси 85-110 кг весь ре­монтний молодняк оцінюють за товщиною шпику, який вимірюй ється на спині на рівні 6-7 грудних хребців.

Кращих за розвитком свинок і кнурців залишають для ре-| монту ведучої групи (племядра), а решту, що відповідають ви­могам не нижче І класу, передають для ремонту репродуктивної групи маточного стада.

Ремонтний молодняк, який у процесі вирощування більш ніж на 20% відстав у рості і в розвитку від своїх ровесників, а також з дефектами екстер'єру, підлягає вибраковці.

2.20. Оцінка розвитку і екстер'єру кнурців і свинок. Роз­виток кнурців і свинок оцінюють у стані заводської вгодованос­ті за живою масою і довжиною тулуба. Зважують тварин перед годівлею з точністю до 1,0 кг. Довжину тулуба вимірюють мір­ною стрічкою від потиличного гребеня до кореня хвоста з точ­ністю до 1,0 см.

Кнурів зважують та вимірюють на дату народження у віці 12 і 24 місяців.

Маток зважують та вимірюють на 5-10 день після першого опоросу.

Екстер'єр кнурів і маток оцінюють за 5-бальною шкалою і дають опис основних переваг і недоліків тварин у заводських картонках.

Оцінка кнурів за величиною та екстер'єром у віці 24 місяців і остаточною. Переоцінка в старшому віці може бути проведена 11 м.ки в напрямку підвищення класності.

2.21. Оцінка продуктивності кнурів. Після опоросів сви­номаток, що спаровані відповідним кнуром, останнього оціню­ють за багатоплідністю спарованих ним маток та за середньою живою масою нащадків у 45- або 60-денному віці. Клас за цим показником визначають на основі середньої живої маси всіх по­росят, що одержані не менше, ніж від 5 маток.

Основною оцінкою продуктивності кнура вважається оцінка шдгодівельних та м'ясних якостей методом контрольної відго-чііші нащадків за такими показниками: віком досягнення живої маси 100 кг, затратами корму на 1 кг приросту, товщиною шпи-і\ над 6-7 грудними хребцями, довжиною туші та масою зад-111.ої третини півтуші.

Після одержання опоросів від дочок, кнура оцінюють за продуктивністю всіх (у тому числі вибувших і вибракуваних), а не не менше 5 врахованих дочок.

Оцінку кнурів за продуктивністю дочок проводять шляхом иираховування відхилень (+, -) середніх показників по стаду, ок­ремо - по першоопоросках і матках з двома і більше опоросами.

2.22. Оцінка продуктивності маток. Продуктивність маток оцінюють після одержання від них опоросів за наступними по­казниками: багатоплідністю - кількості живих поросят, що на­родилися, молочністю - масі гнізда поросят на 21-й день після народження і масою поросят - у 2-місячному віці.

Після проведення контрольної відгодівлі нащадків продук-іпвність маток оцінюють додатково за такими показниками: ві-і ом досягнення живої маси 100 кг, затратах корму на 1 кг при­росту, товщиною шпику над 6-7 грудними хребцями, довжиною іуші і масою задньої третини півтуші.

Маток, що перевіряються, оцінюють за результатами перші го опоросу; маток, що мають два і більше - за середнім показна ком всіх опоросів, які взяті на облік, до початку бонітування.

Якщо в одному з опоросів кількість поросят при народже ні або відлученні складала 6 і менше, то такий опорос вважає' ся «аварійним», і при обчисленні середніх показників продую тивності всі його дані виключають з обробки. Маток, що маю' більше одного «аварійного» опоросу, не бонітують і вибракову ють зі стада.

2.23. Маса поросят при відлученні і її вплив на подала шу продуктивність свиней. Вага гнізда поросят у 2-місячном віці є основним показником продуктивності маточного ст; свиноферми. Мінімальні вимоги для оцінки маток за відтво вальними якостями по класу еліта складають 180 кг, по І клас; - 160 кг, по II класу - 145 кг. Щоб забезпечити повністю вияв­лення скоростиглості стада, необхідно щоб всі оператори маточ­ного цеху свиноферми добре знали і своєчасно виконували всі заходи боротьби із кризами росту молодняку свиней. Уміли пра­вильно розподіляти більш слабких поросят до передніх сосків, боролись з агресивними поросятами, що відбивають сосок у су сіда, застосовували засоби профілактики проти анемії, вміл привчати поросят поїдати підкормку якомога раніше, щоб до 2^і дня вони могли споживати зернові корми і коренеплоди.

Особлива увага операторів повинна бути зосереджена проведенні правильного відлучення поросят та подальшому до рощуванні їх у період 2-4 місяців. З відлучених поросят необ хідно створювати вирівняні кормові групи по 20-25 голів станку з різницею у вазі до 3 кг.

Перші 10-15 днів після відлучення поросят необхідно году-| вати 3 рази на день, тією ж сумішшю, що і сисунів, і поступово перейти на повний раціон, в якому потрібно забезпечити не мен­ше 120-125 г перетравного протешу на 1 кормову одиницю. Бажано включити в зерносуміш до 10-15% зернобобових, до 10% кормових дріжджів, до 5% рибного борошна та 1-1,5 л відвійок. У період 2-4 місяців в організмі поросят посилено росте м ичова тканина, відбувається поділ м'язових пучків на 3-4 пуч-Тому велике значення має постійний доступ поросят до во-|ди, нормальна підгодівля та забезпечення соковитими кормами н німку і зеленими — влітку, як вітамінною добавкою.

Прирости молодняку в період 2-4 місяців по 400-450 г га-'іп іують при нормальному живленні строки досягнення 100 кг І у 180-200 днів і скорочують затрати корму на 1 кг приросту до ■< корм. од.

2.24. Як вибрати кнура за станом здоров'я? В свинар-11.міх господарствах у стаді вибраковують 20-25% кнурів-плід-Ніисів і завозять молодих до 30% від кількості основних кнурів

I \ ' іаді. На кожного завезеного кнура необхідно мати відповідні ІМ'-іеринарні документи про профілактичні щеплення та ветери-

мірііе благополуччя господарства-постачальника. В період ка­ри шинування тварин піддають відповідним обробкам та профі-ІЛііктичним обстеженням, які гарантують недопущення занесен-|мн и господарство інфекційних та інвазійних хвороб.

І [ри щорічному бонітуванні кнурів оцінку їх екстер'єру не-іоіічідно проводити з особливою вимогливістю. Здоровий кнур ііининен мати міцний кістяк, прямі ноги, нормально розвинуті ■ ім'яники, широкі груди, спокійний темперамент і проявляти

I1 ііітеву потенцію. Не слід допускати в стадо кнурів, що мають |нишслу спину, вузькі груди, западини за лопатками, Х-подіб-

|п поставу передніх ніг або шаблистість задніх.

Ознакою слабкої конституції і низької опірності до захворю-Іи.піь є складчастість шкіри, повільне розпрямлення складки (як-|ііи> зібрати шкіру за вухом кнура), слабка оброслість щетиною, не і пекуча, не змазана жиропотом щетина, в'ялий темперамент.

Характер кнура і його потенцію слід перевіряти за його поведінкою в присутності свиноматки в період охоти. Серцеву д яльність кнура слід перевіряти шляхом прогону його кроком бігом.

2.25. Молочність свиноматки та як її визначити. Свин матка виділяє молоко не цілодобово, як корова, а періодичн 15-17 разів на добу під дією рефлекторного подразнення і год; поросят кожного разу тільки 1,5-2 хвилини. Подоїти свин можливо лише в момент смоктання її поросятами. Однак мол< зиво свиноматка виділяє цілодобово за 1-2 дні до опоросу перші 24 години після опоросу. В наукових дослідженнях визн чення молочності проводять шляхом зважування поросят до після смоктання протягом доби в контрольні дні через 5-денн проміжок. Свиноматка дає в 1-й день лактації 3-3,5 літра мол ка, на 25-й день - до 6-Ю літрів, на 60-й день (наприкінці лак тації) - 3-3,5 літра. Середній удій за лактацію у свиней складаї 230-250 літрів, а у рекордисток досягає 350 літрів. Практичне молочність свиноматок оцінюють за загальною масою гніздг поросят у 21-денному віці.

За хімічним складом молоко свиноматки перевищує ко ров'яче молоко по білку і жиру і містить 82,2% води, 7% жиру 5,5% білка, 4% цукру і 0,9% золи. Молозиво свиноматки має д(! 16% білка, і особливе значення в його складі мають гаммаглобу^ ліни, імунні білки, які забезпечують протидію організму поро^; сят до захворювань.

Молочність свиноматок залежить від кількості та якост нормально розвинутих сосків, від величини долей вимені, ві, спокійного темпераменту матки. Молочність знижується н 20-15% при порушенні раціону, розпорядку годівлі, напування через сторонні шуми в свинарниках.

Молочність зростає до 4-5 опоросу. Молоді і старі свино матки менш молочні. Добирати в племінну групу слід маток високими материнськими якостями, у яких відмічається сильн виділення молозива за 24-36 годин до опоросу.

2.26. Як добирати племінну групу свиноматок? Кількість маток племінної групи, відібраної в стаді для ремонту, повинно складати не менше 15-20% від кількості основних маток у гос­ подарстві з цілорічною системою опоросів і 25-30% - при туро- ній системі опоросів.

У племінних господарствах у провідну групу відбирають маток від кращих маток основних родин і закріплюють їх за кращими кнурами, які оцінені за відгодівельними якостями на­щадків і за кращим їх поєднанням.

Вимоги до добору у ведучу групу визначаються цільовим стандартом, обумовленим перспективним планом селекційної роботи для даного племінного господарства.

На товарних свинофермах і в спецгоспах промислового ти­пу в племінну групу відбирають маток лише однієї породи з ві­домим походженням. Помісних маток допускають у племінну групу у виняткових випадках - коли вони значно перевищують чистопородних за розвитком та продуктивністю. Якщо в стаді відсутня достатня кількість чистопородних високопродуктив­них маток, то необхідно закупити в племгоспі чистопородних свинок і після перевірки їх за продуктивністю комплектувати з них племінну групу. Матки племінної групи за всіма ознаками розвитку і продуктивності повинні бути не нижче середніх по­казників бонітування стада.

Свиноматки цієї групи за більшістю продуктивних ознак по­винні вірогідно перевищувати середній рівень стада на 8-10%.

У великих комплексах матки племінної групи виділяються в окремий племрепродуктор. У товарних свинофермах догляд за матками племгрупи доручають кращим свинаркам.

27. Підготовка кнурів і маток до парування. При підго­ товці кнурів-плідників і маток до парування необхідно в першу чергу організувати нормовану біологічно повноцінну годівлю, іцоб тварини перебували в стані заводської вгодованості. При цьому слід враховувати, що при перебоях у годівлі якість спе ми у кнурів швидко спадає, а для цього, щоб підвищити її зн ву, потрібно 1,5-2 місяці. На відтворювальну здатність кнурів правильне формування копитного рогу великий вплив має ак тивний моціон. Він забезпечується шляхом прогону кнурів п спеціально влаштованих прогінних доріжках на відстань д 3-4 км або на механічних установках типу «Тренажер».

Дорослих свиноматок звичайно парують (осіменяють) першу охоту після відлучення поросят. Виснажених маток елі виділити в окрему групу і перевести на покращену годівлю.

2.28. Виявлення свиноматок в охоті. Виявлення свинома ток в охоті слід проводити лише за допомогою кнурів-пробни ків. Інші способи (надавлювання рукою на спину свиноматки магнітофонний запис голосу кнура та ін.) можуть знизити якіст виявлення, а отже, в подальшому і заплідненість та багатоплід ність свиноматок. Не рекомендується заганяти кнура-пробни

у загальні станки, оскільки збудженість свиноматок зашкодит точному виявленню охоти у них. У всіх випадках необхідний ін дивідуальний контакт кнура з кожною свиноматкою.

2.29. Організація парування (осіменіння) свиноматок Ремонтних свинок парують (осіменяють) у віці 9-Ю місяції живою масою 120-130 кг. Дорослих свиноматок парують у пер шу охоту після відлучення поросят, яка завжди проявляється (| 80% маток) на 4-6 день після відлучення.

При виявленні свиноматок в охоті один раз за добу (вранці) їх осіменяють дворазово: в день встановлення охоти та через 2 години після першого осіменіння. Після осіменіння свиномато утримують в індивідуальних станках протягом 2-3 днів. Післ цього тварини формуються в групи умовнопоросних маток, з якими протягом 32 днів встановлюється чіткий контроль за ви явленням можливих перегулів.

2.30. Як прийняти опорос і сформувати гніздо? За 5-7 днів ю опоросу поросні матки переводяться в свинарники-маточни-

мі і розміщуються в індивідуальних станках. Щоб запобігти маститу вим'я, свиноматкам поступово зменшується кількість корму до половини добової норми. В день опоросу маткам дають і-ніжу воду і бовтанку з комбікорму. Після опоросу кількість кор­му поступово збільшується і доводиться до норми на 3-4 день. І Іри прийомі опоросу поросята витираються чистою мішкови­ною, обривається пуповина і змазується 10% настойкою йоду.

Необхідно відразу ж після опоросу привчити поросят до певних сосків і підпускати їх до свиноматки через кожні 1,5-2 години. Стежити за тим, щоб кожне порося поїдало як можна більше молозива.

2.31. Режим використання кнурів-виробників. Режим статевого навантаження на кнурів встановлюється в залежності під їх віку та інтенсивності використання. При щорічному рів­ номірному одержанні сперми він може бути таким:

- одна садка в три дні протягом 1,5 місяця з наступною 15-денною перервою;

- одна садка в чотири дні протягом всього року без перерв. Молодих кнурців використовують з 8-10-місячного віку при

досягненні живої маси 120-150 кг не частіше 2 разів за декаду.

2.32. Репродуктивний цикл та інтенсивність використан- ігя свиноматок. Інтенсивне використання свиноматок знаходить­ ся в залежності від тривалості репродуктивного циклу. Чим ко­ ротший репродуктивний цикл, тим інтенсивніше використову­ ються матки. Репродуктивний цикл можна скоротити шляхом раннього відлучення поросят. Найбільш практичне значення має підлучення поросят у 30-35-денному віці. При цьому інтенсив­ ність використання маток підвищується до 2,2 опороса за рік, а спрощування відлучених поросят не призводить до великих '.атрат.

ВИРОЩУВАННЯ ПОРОСЯТ

В ирощування поросят є найбільш відповідальною лан кою в технології виробництва свинини. Для отримання здо рового приплоду необхідно знати основні його біологічн особливості та здійснювати такі заходи.

3.1. Що потрібно поросяті в перші часи після народжен

ня? Поросятко народжується з дуже малим запасом поживних речовин і зовсім беззахисне проти дії шлунково-кишкових т простудних хвороботворних факторів. Всі ці речовини містять ся в молозиві свиноматки. Тому народжене порося, як тільки во но висохне, повинне отримати перші порції молозива не пізні ше 1,0-1,5 години після народження.

3.2. Як правильно привчити поросят до сосків матері Для отримання вирівненого гнізда поросят з першого ссан привчають до певного соска, підсаджуючи його декілька разі до одного і того ж закріпленого за ним соска. Слабких порося бажано підсаджувати до передніх сосків, більш сильних - д задніх.

Для успішного привчання до сосків, поросят необхідно чітк позначити порядковим номером на спині хімічним олівцем.

3.3. Значення молозива для поросят. Молозиво свинома ток містить всі необхідні поживні (енергію, білки, жири, вугле води, мінеральні речовини, вітаміни) і захисні речовини (анти тіла), в яких велика потреба новонароджених поросят. Крім того, молозиво має сильну стимулюючу дію на травний тракт та очищує його від першородного калу. Поросята, які не отримали протягом 1,0-1,5 години після народження молозива, швидко відстають у рості, хворіють шлунково-кишковими та легеневи­ми захворюваннями, що часто призводить до їх падежу.

3.4. Причини низької молочності свиноматок. У серед­ ньому свиноматка за 60 днів лактації виділяє близько 300 кг мо- юка. В перші дні кількість молока у свиноматок збільшується, а починаючи з 20-30 дня поступово зменшується. У багатомо-

ючних маток молозиво з'являється ще до опоросу, що є озна­кою добрих материнських якостей.

Головною причиною низької молочності є неповноцінна го-

цвля, захворювання вимені, неправильне привчання поросят до сосків, водяне голодування, погана зоотехнічна робота по відбо­ру багатомолочних свиноматок.

3.5. В чому проявляється гіпогалактія і агалактія свино­ маток? Часто в стаді трапляються свиноматки з пониженою ідатністю до виділення молока (гіпогалактія) або з повною від­ сутністю молока (агалактія).

При гіпогалактії поросята з перших днів відчувають нестачу поживних речовин, які потрапляють з материнським молоком, що проявляється в різкому зниженні інтенсивності росту і роз-китку, схудненні, скуйовдженості і потьм'янінні шкіряного по­криву, поросята прагнуть до тепла, скупчуються в одне місце.

В такому випадку необхідно звернути увагу на повноцінну юдівлю свиноматки, забезпечення водою і наявність захворю­вань (маститів, метритів та ін.).

Якщо лікування не має позитивної дії, маток з гіпогалактією і а агалактією необхідно вибракувати.

6. Молокогонні корми для свиноматок. Для підвищення молочності свиноматок у раціони необхідно вводити такі корми, які сприяють появі і виділенню молока протягом всієї лактації.

До них належать білкові корми (молоко, відвійки, корми тари ного походження, зернобобові), соковиті корми (кормовий б; ряк, морква, баштанні), зелені корми (трава багаторічних кульі тур - люцерна, конюшина, еспарцет).