10. Родовий відмінок іменників однини чоловічого роду іі відміни.

Тверда група

До твердої групи належать іменники чол. роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, палац, темп; переважна більшість іменників на -р: вир, вихор, відвар; сюди ж належать іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інженер, майстер, шофер;

М’яка група

До м’якої групи належать іменники чол. роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень; сюди належить частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бондар — бондаря, козир — козиря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буквар — букваря, вівчар — вівчаря.

Мішана група

До мішаної групи належать іменники чол. роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: вантаж, дощ, сторож, слухач; також іменники на -яр (назви людей за видом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: вугляр — вугляра, каменяр — каменяра.

11) Вставні слова та вирази в діловому мовленні.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки. Вони не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Вставні слова не є членами речення, тобто не відповідають на жодне з питань в реченні. В усній мові вони не завжди виділяються паузами, але на письмі обов’язково відокремлюються комами з обох сторін, рідше – тире.

1. Лише вставними бувають слова мабуть, по-перше, по-друге, отже, щоправда, крім того, а втім, у середині простого речення однак, одначе і проте. І навпаки, ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито і не виділяються комами.

2. Без вагань виділяємо і вставні слова, що мають форму дієприслівникового звороту (правду кажучи, між нами кажучи) або біля них можна поставити слово кажучи (напевно, за висловом, до речі, між іншим).

3. В інших випадках, щоб упевнитися, чи дане слово і справді вставне, перевіряємо його питанням. Якщо слово в реченні відповідає на питання, то воно не вставне і виділяти його комами не можна; якщо ж не відповідає – то воно вставне і його виділяємо комами.

12) Правопис прізвищ

1) У рос. прізвищах ё передається йо на початку слова та в середені після голосних, а також після твердих пригол. Н.: Йотов, Майоров, Соловйов;

2)якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, тоді пишеться сполучення ьо. Н.: Синьов, Пушкарьов;

3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц пишеться о. Н.: Чижов, Свящов.У ненаголошеній позиції пишеться е. Н.: Горячев, Коришев,

4) російська літера е після приголосних передається в укр. мові літерою е. Н.: Мельник, Вербицький. Але звук е в рос. прізвищах, що відповідає укр. і, передається буквою є. Н.: Бєлкін, Бєляєв;

5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Н.: Івко, Нікітін, Фірсова. Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Н.: Живков, Чигрін,Щиглов;

6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається через ї. Н.: Руїн, Ільїн, Переїденко;

7) російський звук ы завжди передається літерою и.Н.: Фортали, Черниш,

8) Літера и пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов.Н.: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Винокур;

9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц). Н.: Андреєв, Федосєєв;Медведєв, Пахарев, Мальцев, Хомічев;

10) у префіксі при- завжди пишеться и. Н.: Приходько, Присяжнюк,;

11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Н.: Пашкевич, Зінкевич, Цилюрик,

12) слов'янські прізвища пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Н.: Вишневецький, Новицький,Саврицький.