2.4. Платники податку

Платниками податку визнаються фіз. Чи юр. Особи – резиденти чи нерезиденти чи їх відокремлені підрозділи які мають одержувати або передають об’єкти оподаткування або проводять діяльність, що є об’єктом оподаткування згідно ПКУ. Кожний із платників може бути платником за одним або декількома податками та зборами.

Зобов’язання платника:

• Стати на облік у контролюючих органах в порядку визначеному законодавством Укр.;

• Вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність що стосується обчислення і сплати податків і зборів. Сплачувати податки і збори в строки і у розмірах встановлених законодавством;

• Передача контрольним органам відомостей про встановлені пільги;

• Надавати належним чином оформлену письмову вимогу контрольним органам первинні док. Регістри БО, ФЗ та іш. Док. Пов’язані з обчисленням податків і зборів. У податк. Вимозі обов’язково зазначається конкретний перелік док., які повинен надати платник та підстава для їх надання.

Права платника:

• Безоплатно отримувати в органах держ. Податкової служби інформацію;

• Представляти свої інтереси в контрольних органах особисто чи через уповноваженого представника;

• За наявності підстав користування податковими пільгами;

• Обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат;

• Бути присутнім під час проведення перевірок;

• Ознайомлюватися та отримувати акти перевірок. При наявності зауважень підписувати їх із застереженням та подавати застереження в порядку зг. ПКУ.

2.5. Органи дпс

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби функціонують відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція) і підрозділи з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії, які є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

ДПС України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою Державної податкової адміністрації України.

Таким чином, податкова служба України має три рівні:

-Державну податкову адміністрацію України - вища ланка;

-державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - середня ланка;

-державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції - базова ланка.

Головними завданнями державної податкової служби України є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення

2.6. Виконання податкового обов’язку

Виконання податкового обов’язку в широкому розумінні припускає реалізацію всієї системи обов’язків платника податків, пов’язаних зі сплатою податків і зборів (обов’язку з обліку, сплаті та звітності). У вузькому розумінні виконання податкового обов’язку означає своєчасну і повну сплату податків. Однак сплата податку опосередковується також діями з обліку, обчислення податкового окладу, тобто всім комплексом обов’язків платника податків, що складають податковий обов’я­зок у широкому розумінні. Виконання податкового обов’язку розглядають переважно саме як сплату податку.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата плат­ником податків сум податку у встановлений термін. Сплату податку здійснює платник податків безпосередньо, а у випадках, передбачених законодавчими актами, — податковий агент або податковий представник.

Платник податків самостійно обчислює суму податку, що підлягає сплаті, і перераховує її в термін і в порядку, встановлені законодавчими актами. Забороняється виконання податкового зобов’язання платника податків третіми особами. Порушення цієї заборони не звільняє платника податків від виконання податкового обов’язку.

Найбільш поширеним моментом припинення обов’язку зі сплати податку є належне виконання цього обов’язку. Цей момент визначається різними способами, залежно від форми розрахунків і особливостей перерахування сум податків до бюджетів. Обов’язок зі сплати податку вважається виконаним:

1) при сплаті податку в безготівковому порядку — з моменту пред’явлення платником у банк доручення на сплату відповідного податку за умови наявності коштів на рахунку платника, достатніх для сплати податку, і оформлення доручення належним чином;

2) при сплаті податку наявними коштами — з моменту внесення відповідної суми в банк чи відділення зв’язку.

У разі виконання обов’язку зі сплати податковим агентом обов’язок платника податків припиняється з моменту утримання сум податку податковим агентом. При цьому необхідно враховува­ти, що податок утримується до надходження коштів у розпорядження платника податків і він фактично не може вплинути на виконання свого податкового обов’язку власними діями.