- •2. Форми та способи захисту особистих немайнових прав фізичної особи.
- •3. Право на медичну допомогу (поняття, зміст, суб’єкти реалізації, особливості і проблеми реалізації).
- •4. Проблеми реалізації права на опіку та піклування.
- •5. Особливості цивільно-правового захисту права на ім’я.
- •Глава 3
- •7. Проблеми реалізації та цивільно-правового захисту права на інформацію
- •2. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
- •8. Зміст права на недоторканність фізичної особи та проблеми його захисту.
- •9. Нікчемні та оспорювані правочини.
- •10. Правові наслідки вчинення правочину малолітніми та неповнолітніми особами за межами їх цивільної дієздатності.
- •12. Правові наслідки вчинення правочину обмеженодієздатною та недієздатною фізичною особою
- •13. Правочин, укладений юридичною особою, яка не мала права його вчиняти, та правові наслідки такого правочину.
- •14, Правочини, що порушують публічний порядок та їх правові наслідки
- •15. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства
- •Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману
- •Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки
- •16. Правочин, вчинений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною; його правові наслідки.
- •17. Правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини; його правові наслідки.
- •18. Правові наслідки фіктивного та удаваного правочинів.
- •19. Особливості застосування позовної давності.
- •20. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.
- •21. Тривалість позовної давності, порядок її обчислення, відмінність від інших строків.
- •22. Об’єкти права інтелектуальної власності за чинним законодавством України.
- •24. Зміст права інтелектуальної власності на торговельну марку. –
- •25. Порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку.
- •26. Проблемні питання захисту права інтелектуальної власності на твори.
- •27. Майнові права інтелектуальної власності на твір та їх обмеження.
- •28. Особливості реалізації прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені за трудовим договором.
- •29. Особливості реалізації прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені за замовленням.
- •30 Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності
- •31. Поняття та особливості господарського зобов’язання
- •32. Майнові господарські зобов’язання. Романюк
- •33. Організаційні господарські зобов’язання.
- •34. Соціально-комунальні господарські зобов’язання.
- •35. Публічні господарські зобов’язання.
- •36. Види забезпечення господарських зобов’язань: загальна характеристика.
- •37. Поняття, зміст, особливості господарського договору.
- •39. Договір оренди державного майна.
- •40 Питання
- •41. Види державних підприємств та особливості їх господарювання.
- •42. Правовий статус приватного підприємства.
- •44. Фермерське господарство як суб’єкт господарювання.
- •45. Поняття та види майна у сфері господарювання.
- •46 Питання
- •48. Особливості діяльності державних акціонерних товариств.
- •49. Поняття, ознаки та підстави господарсько-правової відповідальності.
- •50. Принципи та межі застосування господарсько-правової відповідальності.
- •51. Види та форми (санкції) господарсько-правової відповідальності.
- •52. Особливості застосування штрафних санкцій за гк України.
- •54 Питання
- •55. Адміністративно-господарські санкції.
- •56. Форс-мажор та непереборна сила як підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності. Крамар
- •57. Відшкодування збитків за цк і гк.
- •58. Відшкодування шкоди за участю органів прокуратури.
- •60. Проблемні питання відшкодування шкоди державою.
- •61. Відшкодування шкоди у договірних зобов’язаннях.
- •63. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство: поняття, види, мета застосування.
- •64. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство. Проблеми її здійснення. Крамар
- •65. Особливості банкрутства державних підприємств.
- •66. Особливості банкрутства містоутворюючих та небезпечних суб’єктів підприємництва.
- •67Питання
- •68. Правовий статус арбітражного керуючого.
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. 1. Статті 229-231 ЦК об'єднує те, що вони передбачають наслідки правочинів, укладених з так званими «вадами волі», тобто за умов, що перешкоджають вільному формуванню волі сторони, яка вчинила правочин, а отже, тягнуть невідповідність волі і волевиявлення. Цими обставинами зумовлені і деякі спільні риси та особливості наслідків визнання таких правочинів недійсними. Ст. 229 визначає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки. Помилка — це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце. Як роз'ясняв Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови «У справах про визнання правочинів недійсними» від 28 квітня 1978 р. (зі змінами від 25 грудня 1992 р.), під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним. Для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін правочину. Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При цьому помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Питання, чи є помилка істотною, вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи, виходячи з того, наскільки помилка є істотною і взагалі, і для учасника правочину. Слід також враховувати, що, на відміну від обману, помилка не є результатом навмисних дій іншого учасника правочину, хоча, як і обман, зумовлює спотворене формування волі учасника правочину. Помилці може сприяти відсутність належної обачності, переоцінка свого досвіду чи можливостей учасниками правочину, дії третіх осіб тощо. Основним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок помилки, є двостороння реституція (див. коментар до ст. 216 ЦК). 2. Додаткові негативні майнові наслідки полягають у розподілі збитків, які виникли при укладенні такого правочину, між його учасниками у залежності від наявності їхньої вини. Якщо у визнанні правочину недійсним винна особа, яка помилилася (проявила недбальство), то вона зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Якщо помилці своєю необережною поведінкою сприяла інша сторона, то остання зобов'язана відшкодувати тій, що помилилася, завдані їй збитки.