56. Форс-мажор та непереборна сила як підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності. Крамар

Проблема розмежування таких понять, як «форс-мажорні обставини», «непереборна сила» та «випадок».

Наразі відсутня чітка регламентація таких категорій як у Цивільному (далі - ЦК), так і в Господарському (далі - ГК) кодексах України. У цьому сенсі виникає чимало запитань, оскільки йде мова про конкретні підстави звільнення від відповідальності.

Вартим уваги є те, що термін «форс-мажор» у ЦК та ГК не знайшов відображення «де - юре». У ст. 617 ЦК України закріплено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Натомість у ч. 2 ст. 218 ГК зазначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Наступним кроком законодавець стверджує, що такими обставинами (тобто непереборною силою) не вважаються порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (в науковій літературі останні іменуються комерційним ризиком). З огляду на зазначене виникає елементарне запитання : яким чином законодавець вбачає розмежування між поняттями «випадок» і «непереборна сила». Адже ГК України у ст. 218 не виділяє «випадок» як підставу звільнення від відповідальності, на відміну від ЦК.

Тенденція ототожнення

Проаналізувавши низку нормативно-правових актів і наукових видань, можна виявити такі тенденції: а) форс-мажорні обставини охоплюють явища природи (непереборну силу), а також дії людини, а в деяких випадках і підміняють собою поняття «непереборна сила»; б) форс-мажорні обставини (як дії людини) відмежовують від обставин непереборної сили (явищ природи).

Щодо першого випадку, то слушно навести посилання на:

Постанову КМУ від 21 червня 1995 р., наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції від 06.09.2001 р., накази ДПА від 14.03.2001 і 19.03.2001 р., оглядовий лист Вищого господарського суду України від 05.05.2005 р., постанови правління НБУ від 19.03.2003 р. і від 03.12.2003 р., Міжнародні правила по інкасо, затверджені Міжнародною торговельною палатою 01.01.1996 р., де непереборна сила ототожнюється з форс-мажорними обставинами. Останні охоплюють як природні явища, так і дії людини.

Особливої уваги заслуговує правова позиція Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (продубльована у Договорі між членами оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 р.), що знайшла своє відображення у відповідній постанові від 31.07.1996 р.: форс-мажорні обставини - надзвичайна і непереборна за наявних умов сила, захист від дії якої не передбачено в проектній та іншій нормативній документації, дію якої неможливо попередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу, дія якої може бути викликана:

• винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту);

• непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух);

• умовами, регламентованими відповідними органами виконавчої влади, а також пов’язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

Конвенцію ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11 квітня 1980 р. (що набула чинності для України з 1 лютого 1991р.), у ст. 79 якої зазначено наступне: сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов`язань, якщо доведе, що воно було викликане перепоною поза її контролю і що від неї не можна було очікувати розумного прийняття цієї перепони в розрахунок при укладенні договору або ж уникнення чи подолання цієї перепони або її наслідків. В Конвенції йдеться саме про форс-мажорні обставини - найширше з трьох дискусійних понять;

Доцільність відмежування

Щодо теорії відмежування форс-мажорних обставин та обставин непереборної сили, то в цьому блоці можна виділити:

• Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», який не ототожнює поняття «форс-мажорні обставини» і «обставини непереборної сили». Тут маються на увазі різні процедури підтвердження й доведення кожної з підстав. Можна припустити, що в цьому нормативно-правовому акті йдеться про форс-мажорні обставини як такі, що передбачаються сторонами у договорі, тобто мають договірний характер. Натомість непереборна сила трактується як непереборні явища природи, котрі презюмують звільнення від відповідальності, навіть якщо у договорі чітко не визначений їх перелік;

• Вищий господарський суд України (ВГСУ) у листі від 09.09.2001 р. під назвою «Зауваження до Господарського кодексу» виклав свою аргументовану позицію. ВГСУ зазначив, що в контексті ч. 2 ст. 218 ГК форс-мажорні обставини охоплюють не тільки події суспільного життя (ембарго), а й стихійні явища. Але суд вказав, що така позиція є юридично неправильною. Було роз’яснено, що поняття непереборної сили - це лише стихійні природні явища, а поняття форс-мажора - тільки виняткові події суспільного життя. Тобто йдеться про те, що ці два поняття є різними за змістом. Але ВГСУ не вдався до дослідження поняття, яке буде родовим щодо форс-мажора і непереборної сили.

Досліджуючи поняття «форс-мажор», І.Е. Красько, наводячи аргументи щодо розмежування непереборної сили, форс-мажору та випадку, зазначив, що, подібно до непереборної сили, форс-мажор - це зовнішня стосовно діяльності зобов’язаних по договору сторін обставина, яка не залежить від їх волі і бажання. Але форс-мажорні обставини суб’єктивні, бо вони пов’язані з волею людини, групи людей і виникають в результаті їх волевиявлення.

Очевидно, виходячи із ч. 2 ст. 218 ГК можна зробити висновок про наявність незалежного права на звільнення від відповідальності у зобов`язаної сторони, незважаючи на відсутність закріплених у кожному окремому договорі обставин, які визначалися б непереборною силою (доцільно наголосити, що така підстава звільнення від відповідальності застосовується, коли обставину характеризують надзвичайність і невідворотність в сукупності). Виникає запитання: чи потрібно взагалі визначати у договорі перелік тих обставин, настання яких гарантує звільнення від господарсько-правової відповідальності. В цьому контексті потрібно враховувати наступне: ст. 218 ГК поширює зазначені гарантії тільки на випадки непереборної сили - явища природи, неконтрольовані людиною (стихійні лиха, буревії, викиди вулкану). Але за узгодженням сторін у зобов`язанні можуть передбачатися обставини, які ми назвали випадком. НАПРИКЛАД. Скажімо, при укладенні договору поставки продукції постачальник і одержувач обумовили, що відповідальність не настане у разі призупинення руху на транспорті в напрямку доставки продукції. Такі обставини не можуть іменуватися непереборною силою, і в разі їх невключення до умов договору посилання на ст. 218 як гарантію звільнення від відповідальності не повинно братися до уваги.