
- •2. Форми та способи захисту особистих немайнових прав фізичної особи.
- •3. Право на медичну допомогу (поняття, зміст, суб’єкти реалізації, особливості і проблеми реалізації).
- •4. Проблеми реалізації права на опіку та піклування.
- •5. Особливості цивільно-правового захисту права на ім’я.
- •Глава 3
- •7. Проблеми реалізації та цивільно-правового захисту права на інформацію
- •2. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
- •8. Зміст права на недоторканність фізичної особи та проблеми його захисту.
- •9. Нікчемні та оспорювані правочини.
- •10. Правові наслідки вчинення правочину малолітніми та неповнолітніми особами за межами їх цивільної дієздатності.
- •12. Правові наслідки вчинення правочину обмеженодієздатною та недієздатною фізичною особою
- •13. Правочин, укладений юридичною особою, яка не мала права його вчиняти, та правові наслідки такого правочину.
- •14, Правочини, що порушують публічний порядок та їх правові наслідки
- •15. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства
- •Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману
- •Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки
- •16. Правочин, вчинений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною; його правові наслідки.
- •17. Правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини; його правові наслідки.
- •18. Правові наслідки фіктивного та удаваного правочинів.
- •19. Особливості застосування позовної давності.
- •20. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.
- •21. Тривалість позовної давності, порядок її обчислення, відмінність від інших строків.
- •22. Об’єкти права інтелектуальної власності за чинним законодавством України.
- •24. Зміст права інтелектуальної власності на торговельну марку. –
- •25. Порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку.
- •26. Проблемні питання захисту права інтелектуальної власності на твори.
- •27. Майнові права інтелектуальної власності на твір та їх обмеження.
- •28. Особливості реалізації прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені за трудовим договором.
- •29. Особливості реалізації прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені за замовленням.
- •30 Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності
- •31. Поняття та особливості господарського зобов’язання
- •32. Майнові господарські зобов’язання. Романюк
- •33. Організаційні господарські зобов’язання.
- •34. Соціально-комунальні господарські зобов’язання.
- •35. Публічні господарські зобов’язання.
- •36. Види забезпечення господарських зобов’язань: загальна характеристика.
- •37. Поняття, зміст, особливості господарського договору.
- •39. Договір оренди державного майна.
- •40 Питання
- •41. Види державних підприємств та особливості їх господарювання.
- •42. Правовий статус приватного підприємства.
- •44. Фермерське господарство як суб’єкт господарювання.
- •45. Поняття та види майна у сфері господарювання.
- •46 Питання
- •48. Особливості діяльності державних акціонерних товариств.
- •49. Поняття, ознаки та підстави господарсько-правової відповідальності.
- •50. Принципи та межі застосування господарсько-правової відповідальності.
- •51. Види та форми (санкції) господарсько-правової відповідальності.
- •52. Особливості застосування штрафних санкцій за гк України.
- •54 Питання
- •55. Адміністративно-господарські санкції.
- •56. Форс-мажор та непереборна сила як підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності. Крамар
- •57. Відшкодування збитків за цк і гк.
- •58. Відшкодування шкоди за участю органів прокуратури.
- •60. Проблемні питання відшкодування шкоди державою.
- •61. Відшкодування шкоди у договірних зобов’язаннях.
- •63. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство: поняття, види, мета застосування.
- •64. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство. Проблеми її здійснення. Крамар
- •65. Особливості банкрутства державних підприємств.
- •66. Особливості банкрутства містоутворюючих та небезпечних суб’єктів підприємництва.
- •67Питання
- •68. Правовий статус арбітражного керуючого.
35. Публічні господарські зобов’язання.
Публічні зобов’язання суб’єктів господарювання є різновидом майново-господарських зобов’язань, оскільки виникають при здійсненні господарської діяльності. Вони мають місце у тих сферах господарювання, де їх наявність обумовлена об’єктивними технологічними особливостями виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. До такої діяльності відноситься енергопостачання, газопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, надання послуг зв’язку тощо.
Особливістю публічного зобов’язання є те, що його сторона — суб’єкт господарювання, зобов’язана виконувати роботу, надавати послуги або продавати товари і не має права безпідставно відмовитися від участі у такому зобов’язанні. У разі безпідставного ухилення від виконання публічного зобов’язання такий суб’єкт господарювання повинен відшкодувати іншій стороні завдані збитки у загальному порядку відповідно до цивільного законодавства. Також суб’єкт публічного зобов’язання не має права надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.
Правила, обов’язкові для сторін публічного зобов’язання, встановлюються відповідними постановами КМУ.
36. Види забезпечення господарських зобов’язань: загальна характеристика.
Стаття 173. Господарське зобов'язання
1. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
2. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
3. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
цк
Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання –проблема- це неустойка, чи ні
1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання
1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 547. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання
1. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
2. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 549. Поняття неустойки
1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 553. Договір поруки
1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
2. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
3. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 560. Поняття гарантії
1. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Стаття 570. Поняття завдатку
1. Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
2. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Стаття 572. Поняття застави
1. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Стаття 594. Право притримання
1. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
2. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.
4. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.
Речово-правові- за рахунок майна- притр., заст.., завдаток.
Зобовязально-правові- порука,гарантія
гк
Стаття 199. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
1. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
2. Зобов'язання суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом.
Стаття 200. Банківська гарантія забезпечення виконання господарських зобов'язань
1. Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
2. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
3. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
4. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Стаття 201. Загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов'язань
1. З метою нейтралізації несприятливих наслідків від економічних злочинів законом може бути передбачено обов'язок комерційних банків, страховиків, акціонерних товариств та інших суб'єктів господарювання, які залучають кошти або цінні папери громадян і юридичних осіб, передавати частину своїх коштів для формування єдиного страхового фонду публічної застави. Про створення фондів наголошували на лекції !!!