27. Майнові права інтелектуальної власності на твір та їх обмеження.

Стаття 440. Майнові права інтелектуальної власності на твір

1. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Обмеження майнових прав авторів це Стаття 444. Випадки правомірного використання твору без згоди автора

1. Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою:

1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених законом.

2. Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення

28. Особливості реалізації прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені за трудовим договором.

Стаття 429. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

3. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

1. Коментована стаття передбачає, що твір може бути створено на підставі трудового договору. У зв'язку з виконанням трудового договору на твір повинні регулюватися питання, пов'язані з особистими немайновими та майновими правами автора і роботодавця, тобто юридичної або фізичної особи, де або в якої працює працівник. Мова йде про службовий твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору. Ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлює, що службовий твір — це твір, створений автором під час виконання службових обов'язків у відповідності зі службовим завданням або трудовим договором (контрактом) між ним і роботодавцем. Однак ці завдання не можуть виходити за межі трудової функції роботодавця, тобто за межі його службових обов'язків. Ст. 1 Закону України «Про охорону права на винаходи і корисні моделі» також передбачає визначення службового винаходу. Що стосується особистих немайнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, то вони належать працівникові, який створив цей об'єкт. ЦК також вказує, що в деяких випадках окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або в якої працює працівник. Однак ЦК чітко не встановлює випадки належності особистих немайнових прав роботодавця.

2. Що стосується майнових прав на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, то вони належать працівнику, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Дана норма є новою, так як раніше цивільним законодавством передбачалось, що майнові права на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належали ро­ботодавцю. Працівник і роботодавець можуть за домовленістю сторін встановити у договорі інші умови розподілу майнових прав на визначений об'єкт. В такому випадку доля майнових прав працівника і роботодавця на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, може бути нерівною. Право слідування, хоч і відноситься до майнових прав, однак невід'ємно від особи автора (за життя автора) і тому не входить до прав, які можуть переходити до роботодавця. При використанні службового твору його автор, крім заробітної платні має право на виплату авторської винагороди, розмір якої встановлюється трудовим договором. Винагорода може бути у вигляді процентів від доходу, який був отриманий від використання об'єкта права інтелектуальної власності, у вигляді фіксованої суми або іншим способом.

3. Що стосується здійснення права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, то воно має деякі особливості. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» роботодавець може прийняти рішення про збереження службового винаходу як конфіденційної інформації на 4-річний термін. Після того, як пройшов зазначений термін, роботодавець повинен подати заявку на отримання патенту на винахід. У разі невиконання такої умови у встановлений термін, право на отримання патенту на службовий винахід переходить до винахідника або його правонаступників.