18. Правові наслідки фіктивного та удаваного правочинів.

Стаття 234. Правові наслідки фіктивного правочину

1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Статтю 234 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }

Фіктивні і удавані правочини об'єднує те, що в обох випадках у сторін правочину відсутній намір створити ті правові наслідки, які задекларовані у правочині. Тобто, волеви­явлення учасників правочину не відповідає їх дійсній волі. З визначення фіктивного правочину, яке міститься у ч. 1 ст. 234, слідує, що його озна­ками є: 1) наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін; 2) від­сутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які обумовлювалися у цьому право­чині. Тобто, має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин, від­сутня головна ознака правочину — спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин. Фіктивний правочин може бути укладений у проти­законних цілях (наприклад, фальшиве дарування майна — без наміру передати право влас­ності іншій особі, але з метою приховати його від кредиторів) або без таких цілей. При цьому намір сторін зовнішньо завжди виглядає пристойно, оскільки вони у будь-якому разі декларують бажання правомірних наслідків. Фіктивний правочин є нікчемним, оскільки особи, що вчиняють його, не мають на ува­зі і не бажають настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення правочину такого типу. 2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Оскільки сторони ніяких дій по здійсненню фіктивного правочину не вчиняли, суд, як правило, у таких випадках виносить рішення тільки про визнання такого правочину недійсним, без застосування інших наслід­ків. Проте, якщо діями сторін правочину завдано матеріальної або моральної шкоди, то вона підлягає відшкодуванню за правилами ст.ст. 216,22,23 ЦК (див. коментар до вказаних статей).

Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удавані правочини вчиняються з метою приховання іншого правочину, який сторо­ни насправді мали на увазі (ч. 1 ст. 235). Отже, тут завжди має місце укладення двох правочинів: 1) реального правочину, вчиненого з метою створити певні юридичні наслід­ки; 2) правочину, вчиненого для приховання реального правочину. Удаваний правочин завжди нікчемний, і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує. Сторони, здійснюючи удаваний правочин, маскують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі (наприклад, правочин видачі генеральної довіренос­ті на автомобіль з правом його продажу може приховувати правочин купівлі-продажу цього автомобіля). 2. Реальний (прихований) правочин може бути дійсним або недійсним. Якщо правочин, який сторони насправді вчинили, відповідає вимогам закону, відносини сторін регулюють­ся правилами, що його стосуються. Якщо ж правочин, який сторони насправді вчинили, суперечить законодавству, суд виносить рішення про визнання недійсним цього правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочинів такого типу