Приблизний добовий набів продуктів для підлітків (канівська л.Я., 1989)

Продукти (г)	Дівчата	Юнаки
Молоко	500	500
Сир та вироби з сиру	50	50
Сметана	15	20
Сир твердий	15	15
М'ясо	200	220
Риба	60	70
Яйця (шт.)	1	1
Хліб житній	150	150
Хліб пшеничний	200	250
Крупа, макаронні вироби	50	60
Цукор, кондитерські вироби	50	60
Масло вершкове	30	40
Олія рослинна	15	20
Картопля	250	300
Інші овочі	320	350
Фрукти, ягоди	150-500	150-500

Лікар, що обслуговує підліткову установу, бере участь у складанні меню, використовуючи ці таблиці.

Дбаючи про режим харчування, слід стежити за масою тіла, яка повинна відповідати загальноприйнятим для пев­ного віку нормам. Як відомо, останнім часом дедалі збіль­шується кількість дітей і підлітків з ожирінням різного ступеня. Звичайне переїдання може призвести до значних розладів обміну речовин, функцій залоз внутрішньої секреції, у тому числі й статевих, а нерідко спричиняється і до зниження їхньої діяльності.

Нормалізації маси тіла залежно від зросту та віку учнів досягають дотриманням раціонального режиму харчування, що його призначає і контролює лікар. При цьому ні в якому разі не можна вдаватись і до інших крайнощів—голодування з метою зменшення маси тіла. А це іноді роблять учні старших класів, коли в них з'являється підвищений інтерес до своєї зовнішності, а повнота стає предметом насмішок ровесників. Тривале голодування, хоча й призводить до різкої, швидкої втрати маси тіла, дуже несприятливо позначається на стані здоров'я організму, який росте, часом викликаючи необоротні розлади обміну речовин.

Проблемою світового масштабу є також зниження вживання натуральної вітамінної сировини. Головною причиною авітамінозів є недостатнє вживання овочів і фруктів, але ця причина не є єдиною. Останнім часом збільшилося вживання рафінованих продуктів, широко застосовуються нові технології обробки продуктів, що також спричиняє різке падіння вмісту вітамінів у них.

Нестача вітамінів у організмі знижує фізичну і розумову активність, зменшує опірність організму простудним, утруднює лікування інших захворювань, веде до розвитку серцево-судинних і ракових захворювань, затримує процес статевого дозрівання – важливий період життя людини.

Актуальною проблемою, яка може призвести до виникнення цукрового діабету, гіпертонії, серцево-судинної недостатності, патології печінки та підшлункової залози, порушення менструального циклу у дівчат та затримки статевого розвитку у хлопчиків, – є ожиріння в дитячому віці. Щорічно в Україні у дітей до 14 років фіксують майже 1000 нових випадків ожиріння – 15 639 у 2005 р. (223,7 на 100 тис. населення) та 17 160 у 2006 р. (253,7 на 100 тис. населення). І цей показник, на жаль, не віддзеркалює реальної ситуації, оскільки ожиріння, особливо на початкових стадіях, офіційно реєструють далеко не завжди.

Ожиріння діагностують при перевищенні індексу маси тіла 95 перцентилі для даного зросту, віку і статі (табл. 4).

Таблиця 4

Визначення ожиріння за індексом маси тіла (ІМТ, кг/м²)

	ІМТ для відповідного віку і статі
Дефіцит маси тіла	< 5-ї перцентилі
Нормальна маса тіла	Від 5-ї до 90-ї перцентилі
Ризик ожиріння	> 90-ї перцентилі до < 95-ї
Ожиріння	> 95-ї перцентилі

В табл. 5 представлені критерії ВООЗ щодо відхилень від нормальної маси тіла за ІМТ.

Таблиця 5

Відхилення від нормальної маси за індексом маси тіла

(ВООЗ, 1997)

Варіант відхилення	ІМТ (кг/м2)
Дефіцит маси тіла	ІМТ<18,5
Нормальна маса тіла	ІМТ в межах 18,5 – 24,5
Надлишкова маса тіла (преожиріння)	ІМТ в межах 25,0 – 29,9
Ожиріння І ступеня	ІМТ в межах 30,0 – 34,9
Ожиріння ІІ ступеня	ІМТ в межах 35,0 – 39,9
Ожиріння ІІІ ступеня	ІМТ >=40,0

Абдомінальний (андроїдний) тип ожиріння діагностують, якщо індекс ОТ/ОС (окружність талії до окружності стегон) для хлопчиків > 0,9, для дівчаток > 0,8.

Проблема ожиріння (особливо його профілактики) повинна вирішуватися навіть не скільки за рахунок лікарняної допомоги, скільки за рахунок соціальних організаційних заходів: необхідно сприяти підвищенню фізичної активності дітей та підлітків, підтримувати дитячі спортивні школи та секції, впроваджувати правильне та раціональне харчування дітей у школах, дитячих садках тощо, проводити освітню роботу серед населення. При аліментарному та діенцефальному ожирінні ІІІ ступеню в підлітковому віці доцільно використання анорексигенних препаратів.

Запобігти розвиткові ожиріння можливо шляхом проведення роз’яснювальної роботи в області раціонального і різноманітного харчування. Найдоцільніші – диспансерні методи спостереження. У школах, садах-яслах необхідно організувати постійний контроль маси тіла дітей та брати на особливий облік тих дітей, у яких цей показник перевищує норму. Під лікарським спостереженням повинні знаходиться діти, чиї батьки або родичі страждають на ожиріння. При ранніх формах ожиріння лікар повинен рекомендувати батькам дитини режим харчування і рухової активності, щоб ці форми не стали прогресуючими й ускладненими. Таким чином, профілактика ожиріння в дитячому віці полягає у нормалізації харчування (збалансований вміст основних харчових речовин) і у використанні дозованої лікувальної фізкультури, гімнастики, спорту. Для профілактики ожиріння важливо підвищувати енергетичні витрати організму, стимулювати діяльність ЦНС (різні спортивні навантаження).