Клінічна класифікація гіпоксичнго-ішемічних вражень цнс

H. B. Sarnat, M. S. Sarnat, 1976.

1 стадія	2 стадія	З стадія
Підвищена збудливість Гіперрефлексія Мідріаз Тахікардія Немає судом	Летаргія Гіпорефлесія Міоз Брадикардія Судоми М’язова гіпотонія Зниження рефлексів Моро та смоктального	Ступор М’язова гіпотонія Міоз із слабкою реакцією на світло Зниження періостальних рефлексів Гіпотермія Негативні рефлекси Моро та смоктальний

Клінічні синдроми гострого періоду:

І. синдром церебрального пригнічення.

ІІ. синдром церебральної збудливості у новонародженого.

ІІІ. синдром внутрішньочерепної гіпертензії (гіпертензій ний), гідроцефальний синдром.

ІV. судомний синдром

V. коматозний стан

VІ. синдром вегето-вісцеральної дисфункції

VІІ. синдром рухових порушень

VІІІ. бульварний, псевдобульбарний синдром

ІХ. шок, синдром поліорганної недостатності

Х. апное

ХІ. сліпота та знижений зір

ХІІ. глухота та знижений слух

Клінічні синдроми відновного періоду:

• цереброастенічний синдром

• синдром вегето-вісцеральної дисфункції

• гіпертензивно-гідроцефальний синдром

• синдром рухових порушень

• епілепсія. Епілептичні синдроми

• легка збудливість немовляти. Синдром підвищеної рефлекторної збудливості

• затримка психічного та передмовного розвитку

• затримка стато-кінетичного розвитку

• бульварний, псевдобульбарний синдром

• фебрильні судоми. Афективно-респіраторні судоми

• тетанія. Карпопедальний спазм

• спастична кривошия

• сліпота та знижений зір

• глухота та знижений слух

Віддалені наслідки

• видужання

• затримка темпів психофізичного та мовного розвитку

• мінімальна мозкова дисфукція

• цереброастенічний синдром

• синдром вегетативної дисфункції

• органічний психосиндром

• епілептичний синдром резидуально-органічного типу

• компенсована нормотензивна гідроцефалія

• дитячий церебральний параліч

• олігофренія

• когнітивні розлади через супутні сенсорні або соматичні порушення (сліпота, глухота, німота)

• прогресуюча гідроцефалія

З 1998 року запропонована Міжнародна класифікація ушкоджень, непрацездатності, дефектів та інвалідності, яка включає:

І. функціональні відхилення при збереженні соціальної адаптації

ІІ. порушення на рівні окремої особи (обмежені якості життя) при можливій соціальній адаптації

ІІІ. втрата соціальної діяльності особи, соціальна дезадаптація

Неврологічне обстеження є складовою загально-клінічного огляду дитини та повинно починатися за стандартизованими умовами огляду. Так огляд здійснюється при оптимальній температурі повітря біля 24-26ºС після 1-2 хвилинної адаптації дитини в розгорнутому вигляді під джерелом променевого тепла. Освітлення повинне бути симетричним по відношенню до новонародженого. Голова дитини повинна знаходитись в сагітальній площині. Необхідно також враховувати час з моменту останнього годування. При огляді новонародженої дитини лікар повинен оцінити габітус дитини його положення поведінку, забарвлення шкірних покривів, аномалії тілобудови, в тому числі наявність стигм дизембріогенезу, вивчати рухи кінцівок, тип дихальних рухів. Особливе значення надається огляду стану кісток черепу, його швів та тім’ячка, характеру крику дитини. Комунікабельність новонародженого, як основного показника загальної активності, оцінюють за реакцією невдоволення при наявності дискомфорту (насильне пробудження, голод, вологі пелюшки) та швидкості заспокоєння при усуненні подразнюючих факторів, а також по відповіді на позитивні стимули: відповідь на звернену лагідну мову, взяття на руки, поглажування. Для оцінки комунікабельності важлива різниця між зоровою та слуховою реакціями на живі (обличчя, голос) та не живі (штучне освітлення, гамір) подразники. Із великого набору вроджених фізіологічних рефлексів в клінічні практиці, як правило, оцінюють наступні:

• пошуковий

• хоботковий

• супраорбітальний

• смоктальний, синхронізація смоктання, ковтання та дихання, відсутність виникнення патологічних апное при смоктанні.

• рефлекси орального автоматизму: долонно-ротовий (Бабкіна), хапальний (Робінзона), Моро з оцінкою тракції голови

• рефлекс опори та автоматичної ходи

• повзання (Бауера)

• рефлекс Галанта та Переса

Серед ознак загальної активності дитини необхідно відзначити спонтанно рухову активність та оцінити м’язевий тонус. Періостальні (сухожильні, глибокі), рефлекси у новонародженої дитини достатньо лабільні та їх оцінка, ізольовано від інших показників мало інформативні. Оцінка рефлекторної діяльності здійснюється на підставі як мінімум три рази.

Міміка новонародженої дитини достатньо виражена, як правило, симетрична і полягає в заплющенні очей, нахмурені чола, поглиблення носо-губних складок, напруження язику, відкривання роту.

При вивченні очей необхідно починати з дослідження наявності крововиливів у склери. Рух очних яблук новонароджених недостатньо координований, в деяких дітей може спостерігатись горизонтальний ністагм у спокої. Постійний або подовжений (більше 20 секунд) ністагм (горизонтальний, вертикальний, ротаторний) свідчить про патологію. В нормі зіниці округлої форми, симетричні мають в діаметрі 2-3 міліметра. Симптом Грефе може зустрічатись у здорових недоношених дітей впродовж перших діб життя, подовженість цього симптому у недоношених або поява у доношених свідчить про патологію. Завершує неврологічне обстеження оцінка функції вегетативної нервової системи. Серед показників вегетативної функції у новонародженої дитини необхідно виділяти стан зіниць, шкірних покривів, рівень артеріального тиску, частоту серцебиття та дихання, ритм та самостійність дихання, перистальтику кишечнику, слинну та бронхіальну секрецію. У деяких новонароджених відмічається фіксація погляду, а інколи, навіть, слідкування в перші дні життя.

Ускладнення при ураженні ЦНС.

Набряк мозку – це клінічний синдром, який обумовлений набряком тканин головного мозку зі збільшенням його об’єму та підвищенням внутрішньочерепного тиску. Клінічні прояви залежать від поширення патологічних змін та характеризуються наступними клінічними проявами з розвитком прекоматозного чи коматозного стану, які виявляються відразу або через декілька годин після народження:

• відсутність реакції на огляд

• виражена м’язева гіпотонія або атонія

• пригнічення фізіологічних рефлексів, дитина не смокче, не ковтає

• судоми – частіше тонічні з переходом в епістотонус

• лабільність пульсу з переходом в брадикардію

• аритмічне дихання, приступи апное

• порушення терморегуляції

• вазомоторні порушення

• очнорухова симптоматика: екзофтальм, горизонтальний ністагм, симптом Грефе, страбізм, «плаваючі» очі яблука та симптом сонця, яке заходить.

Судомний синдром. Судоми – це раптові невимушені, насильні рухи, які проявляються різноманітними пароксизмальними явищами. Серед етіологічних чинників судом у новонароджених є перинатальна асфіксія, внутрішньочерепні крововиливи, метаболічні порушення, інфекції, синдром відміни, генетичні та вродженні дефекти розвитку і вроджена аномалія обміну речовин.

Типи судом у новонароджених (I. Volpe, 1985 рік):

1. Тонічні:

фокальні

генералізовані

Клонічні:

• фокальні

• мультифокальні

Фрагментарні (парціальні):

• моторні

• офтальмологічні

• втрата свідомості

• приступи апное, ціанозу