15. Мова творів переписаних із сс оригіналів.

Переклад Св. Письма пд..сл. мовою здійснили в 9ст. Кирило І Мефодій. Остромирове Євангеліє(1056) є найдавнішою пам’яткою духовного письма переписана на Русі зі ст..сл. оригіналу.Мова оригіналу була незмінена,але були допущені помилки в переписі. В Остром. Єванг. вжив. в повноголосій формі, ЯТЬ сплутується з И; замість ЖД пишеться ст..сл. Ж; Р-тверде, а Ц-м’яке. Форми 3 ос.одн і мн. теп. ч. мають флексію ТЬ, або втрачають її; в 1 і 2 ос. мн. наказ. сп. вжив. флексія ѣмъ, ѣте.

У Толстовському псалтирі привертає увагу лексика, багато укр..слів.Будь-які стиліст.особливості перекладених текстів не відбивають стилістику оригіналу. Відхилення від оригіналу дає можливість удосконалити текст,зробити його більш зрозумілим читачеві.Прикладом може бути мова Оршанського Євангелія, автором якого є Київський книжник. Порівняня цього Єванг. і Остромирового дає змогу побачити як окремі нові риси в структурі сх..сл. діалектів, відбиті у тексті Оршанс. Єванг., так і тенденції у відтворенні особливостей ст. сл. Тексту, яким керувався переписувач в 12ст.

Деякі спільноруські риси Остром. Єванг. в редакції 13ст. виступають як норма:

- помітна зміна Ъ(йора) в О, Ь(єра) в Е;

- опущення Ъ, Ь в слабкій позиції;

- вжив. ОУ і А зам. Юса Великого і Юса малого;

- ст. сл. сполучення плавного з глухис рЪ, лЪ, рЬ, лЬ замін давньорус сполуч глухих з плавним;

- замість ст. сл. ЖД вжив сх. сл. Ж;

- замість нестягнених форм повних прикметників, дієприкм, займен, форм імперфекта вжив стягнені форми (КОТОРОГО(-аго));

- зам. ст. сл. початкового Ю вжив сх. сл. У.

До власне укр. зараховується заміна ЯТЯ в И та И в ЯТЯ, а також послідовне пом’якшення Ц у формі іменника.

При порівнянні 2-х Єванг 11 і 13 ст видно як ССМ набуває фонет і морфолог сх. сл. рис, стаючи церк.слов’янс.мовою.

Щодо лексики Євангелій, то редактор-перекладач замінює текст Євангелія, деякі неперекладені грецькі слова замінює слов’янськими відповідниками. Прикладом такої заміни є передача в Оршанському Єванг грецьких слів ЦУКАЛИСКА і ЦУКАМОРИДУ – ягода та ягодичина. В Юріївському Єванг 1119р ці слова передаються однаково ЯГОДИЧИНА.

ЦСМ на Русі перебувала у постійному стані розвитку,будучи активно використовуваним живим засобом л-рного спілкування. В лексиці були ті ж процеси, що і ССМ 9-10ст: утворення синонімічних типів, а звідти лексичне варіювання: СКОРБЬ-ПЕЧАЛЬ, ПІТИ-БРЯСТІ.

Лексичні варіанти цього типу пов’язані з різноманітністю джерел у переписувачів. Напр. СТУДЕНЕЦЬ х-рний для Маріївського Єванг, Ассеманієвого Єванг, Савина книга; а КЛАДЕЦЬ –х-рний для Зографського Єванг. Перписувач завжди прислухався до того, які слова вжив найчастіше, так ЖИЗНЬ перемагає над ЖИВОТ у давньорус пам’ятках. Заміни мотивувалися тим, що в давньорус пам’ятках розширилося гніздо слів.

Отже, давні переписувачі богослужбових книг творчо підходили до мови, вільно замінювали одні слова іншими, прагнучи якомога ясніше донести думку до читача. ЦСМ пд.-руської редакції була живим організмом,який обмінювався енергією з канонічною л-рою пд.-слов’янс походження. У давньокиївс. період були поширені твори на істор тематику, популярною була «Хроніка Григорія Амартола (Грішника)», перекладена ЦСМ з грецької ще у 12ст. У «Хроніці Амартола» широко представлена лексика, що наближена до термінологічної, це скальковані з грец мови слова: звіздословіє, звіздословець. Широко представлена і абстрактна слов’янська лексика за допом суфіксів –ніє-, -еніє-, -аніє-, -ство-: молчаніє, уменіє, багатство.