7.Походження письма у східних словян.

Проблема виникнення письма у східних словян дуже складна й досі остаточно не розв’язана. Складність її розв’язання зумовлюється тим, що в розпорядженні науки немає найдавніших памяток словянської писемності. Імовірно, що в східних словян спершу виникло письмо у вигляді різного типу рисок, вирішуваних на дереві чи іншому матеріалі. Починаючи з 12 -13 ст. словяни налагоджують тісні зв’язки з Візантією. Їх господарський та культурний розвиток вимагали досконалішого письма. В таких умовах у словян розповсюджується грецьке письмо. Можливо саме про нього йдеться в Житії Кирила, пам’ятці 10 ст, і таке письмо називалося протокириличним. Поряд з грецьким словяни користувалися і латинським письмом, про що теж знаходимо у відомостях Храбра. У 862 -863 р. грецькі місіонери брати Кирило і Мефодій, готуючись до просвітительської діяльності в Моравії, упорядкували протокириличне письмо, спростили форму літер, наблизивши їх до грецького уставного письма, поширеного в богослужебних книгах., додали окремих літер й привели в систему відповідність азбуки до словянської фонетики, поклавши в основу найбільш відомий їм солунський діалект староболгарської мови, і переклали користуючись упорядкованою ними азбукою, потрібні богослужебні книги з грецької на словянську мову. Ця мова одержала назву ССМ, а азбука – кирилицею. Поряд з кирилицею, була і інша азбука – глаголиця. На питання про те, яка з цих азбук виникла раніше в науці і досі немає однозначної відповіді. Деякі вчені вважають, що К. створив не кирилицю, а глаголицю, а кирилиця виникла на зміну складній глаголиці аж у 9 ст і автором її був учень К. Климентій. У Софіївському соборі віднайдено видряпану якимось гострим предметом на фресковій шкатулці 11 ст.азбуки, що складається з 27 літер, з яких 23 повністю відповідають грецькому алфавітові, а 4 – б, ж, ш, щ, - нові словянські. Але залишається явним той факт, що на початку 10 ст.словяни користувалися звичаною кириличною азбукою, в тому числі і літерами, яких немає в грецькому алфавіті. Про використання кирилиці в словянському письмі до 11 ст. свідчать різні написи, знайдені на території Болгарії. Немає підстав заперечувати, що кирилиця виникли як завершення грецького письма, але важко зрозуміти, чому Кирило, готуючись зі своїм братом до просвітительської діяльності, не скористався з уже відомого словянського письма, простого за формою,а склав нову і набагато складнішу азбуку. Тому найбільш близькою до істини вважаємо гіпотезу, за якою походження глаголиці пов’язане з давніми чертами і різами. На їхній граматичній основі у словян розвинулось протоглаголичне письмо. Однак, коли Кирило упорядкував словянську азбуку, то проста й зручна для вжитку кирилиця витіснила всі інші різновиди письма, в тому числі й протоглаголичні. Особливо цей процес посилився після прийняття ними християнства.

8. Варіативність улм

- фундаментальна особливість мов,

- національний варіант мови – літ мова розприділяє свої функції між кількома націями, дві або більше націй користуються цією мовою. (англ: США, ВБ, Канада, Австралія, Нова Зеландія, франц: Франція, Белгія, Швейцарія)

- варіанти національної мови – використання в літ практиці територіальних різновидів мов у межах одної нації :

1. давньоруська епоха: церковнослов*янська та давньоруська літ. мова.

2. 19 – поч. 20 ст. – східноук та західноукр різновиди,

3. русинська мова (19 ст. – письмова мова Закарпатських укр).

4. мова діаспори Канади