5. Джерела виникнення історії

• Філологічні,

• Історичні

Філ: писемні факти, свідчення суч. Мови, діалектні риси, елементи споріднених мов, лекс. Запозичення, факти топоніміки. Свідчення різних діалектів, споріднених мов застосовуються тому, що вони також розвиваються неоднаково. в окремому регіоні можуть зберігатися такі риси, що в інших вже втрачені. (південнослов. Мови зберегли не повноголосні форми, які певний час використовувалися у староукр літ мові. Особливе значення мають писані твори, що дають осн відомості з ІУЛМ.

Іст: свідчення стародавніх істориків про сучасні їм племена, союзи племен та держ утворення, археологічні(відомості про дописемний період – написи на предметах) та палеографічні (досліджує історію письма) знахідки тощо.

6. Письмо до Костянтина і Мефодія. 3 етапи розвитку слов.Письма, риски і зарубки, невпорядковане звуко-буквенне письмо, протокирилиці і протоглаголиці.

Як вважають дослідники, ще задовго до прийняття християнства і до створення першої азбуки просвітителями словян Кирилом і Мефодієм(863) на Русі існувала писемність. За свідченням арабських мандрівників 10 ст.словяни вже читали і писали, користуючись якимись знаками – руськими письменами що підтверджено договорами руських з греками 912, 915, 971 р. Тексти цих договорів збереглися у нашій та у грецькій історіях, і як вважають лінгвісти, укладені вони грецькою і прадавньою руськими мовами. Історик кінці 12 ст. Мерверудді стверджував, що у руських було розвинене звуко- буквенне письмо на грецькій основі, алфавіт нараховував 22 літери. Болгарський письменник 10ст. Чорноризець Храбр вказував, що поки словяни були язичниками, вони не мали книг, а для лічби та ворожінь користувалися чертами і резами, тобто зарубками та різними позначками, а коли вони стали християнами, то крім свого письма, почали користуватися латинськими та грецькими літерами, і писали ними довгі роки без впорядкування. На їхній граматичній основі у словян розвинулось протоглаголичне письмо. Однак, коли Кирило упорядкував словянську азбуку, то проста й зручна для вжитку кирилиця витіснила всі інші різновиди письма, в тому числі й протоглаголичні. Особливо цей процес посилився після прийняття ними християнства. Потім Бог послав словянам Кирила, який винайшов для них азбуку. У 862 -863 р. грецькі місіонери брати Кирило і Мефодій, готуючись до просвітительської діяльності в Моравії, упорядкували протокириличне письмо, спростили форму літер, наблизивши їх до грецького уставного письма, поширеного в богослужебних книгах., додали окремих літер й привели в систему відповідність азбуки до словянської фонетики, поклавши в основу найбільш відомий їм солунський діалект староболгарської мови, і переклали користуючись упорядкованою ними азбукою, потрібні богослужебні книги з грецької на словянську мову. Самі дані життя К. вказують на те, що словянське письмо було створене у 2-їй пол.. 9ст. отже, риски і зарубки –це піктографічно – тангове письмо дохристиянських часів. Його використовували для позначення кількості предметів певній особі., невпорядковане звуко – буквенне письмо, що виникає у словян у християнську епоху. У 7-8 ст.словяни, як уже сказано використовують грецьке та латинське письмо.Але ним неможливо передати всі словянські звуки. Впорядковане звуко – буквенне письмо створене 863 р К.за зразком грецького письма . Первісна азбука становила 38 літер, з них 24 грецьких і 14 для позначення словянських звуків. Є ще одне свідчення існування писемності на території К.Р ще до прийняття християнства. При розкопках 1949 року була знайдена посудина глиняна середини 10ст з давньоруським написом «гороухща», про існування писемності у сх..словян ще задовго до історичної місії братів Кирила І Мефодія.