43. Початки книгодрукування в Україні

Вперше друкована книга в Україні з’явилася у другій половині XVI ст., а до цього книги були рукописні. Переписування книг — це була дуже копітка, виснажлива робота. На одну книгу йшло дуже багато часу: і рік, і більше.

Батьком українського друкарства вважають Івана Федорова. Іван Федоров народився близько 1510 року. Вважають, що він навчався у Краківському університеті. У 50-х-60-х роках XVI століття працював дияконом у церкві Ніколи Гостужського в Московському Кремлі, паралельно працюючи в анонімній друкарні, яку невдовзі було закрито. Згодом переїжджає до Львова, де з великими труднощами відкриває друкарню. У 1574 році він друкує „Апостол», який вважається першою укр друкованою книгою в Україні. Ця книга вийшла тиражем 1000 примірників обсягом 560 сторінок (збереглося 77 книг). У Львівській друкарні Іван Федоров видає й „Азбуку» — перший слов’янський підручник, надрукований кирилівським шрифтом. Обсяг книги — 80 сторінок (збереглося декілька примірників).

У 1576 році Іван Федоров переїжджає до Острога, де на кошти князя Острозького відкриває друкарню, і за чотири роки (з 1578 по 1581) випускає у світ „Азбуку», „Псалтир», „Новий Завіт», „Хронологію» та ін. За бажанням і на кошти князя Острозького (засновника Острозької вищої школи) у 1581 році І. Федоров видає один з шедеврів давньоукр друкарства — повну слов’янську „Біблію».

У 1582 р переїжджає до Львова, планує відкрити власну друкарню, але смерть перервала всі плани й наміри. Після смерті Івана Федорова у 1583 його друкарське устаткування перейшло до Львівс Братської друкарні. У 1977 р. у Львові спорудили пам’ятник славному укр першодрукареві, у цьому ж році відкрито музей і присвоєно його ім’я Львівському поліграфічному інституту (нині — Академія друкарства).

І. Федоров багато зробив для розвитку друкарської справи. Саме він уперше ввів друкований шрифт, ще задовго до реформи Петра І використав скорочений шрифт — „гражданку», вперше помістив у книгах гравюри світського змісту, сторінки оздоблював рамками.

З 20-х років XVII ст. найбільшим центром книгодрукування в Україні стає Києво-Печерська лавра. Лаврська друкарня видавала переважно церковно-служебну, богословську літературу, але не обходила своєю увагою і навчальну, світсько-політичну літературу та віршовані твори („Служебник», „Псалтир», „Акафіст», „Часослов»). Видання Києво-Печерської лаври відзначалися висо­кою поліграфічною технікою. Титульний аркуш прикрашався гравю­рами на сюжет книги, текст кожної сторінки був обрамлений орна­ментом або рамкою, оправа книг виготовлялася із дощечок, обтягну­тих шкірою або дорогою тканиною, прикрашалася тисненням, орна­ментом, а в центрі вміщувався «медальйон із зображенням сцен із ре­лігійних творів. Сам текст творів був надрукований червоними і чор­ними фарбами, використовувалися різні шрифти.

У 1625 році у місті Малині (на Житомирщині) була заснована паперова фабрика, у цей же період було виготовлено новий друкар­ський шрифт, що підняло книгодрукування в Україні ще на вищий рівень. То ж не випадково, що до 1648 р в Україні функціонувало 25 друкарень, існувати дуже зручні мандрівні друкарні.

44. Г.Сковорода – представник української літературної мови 18 ст. Г.С. володів кількома мовами: рос,укр, ЦСС, німецькою, польською, латиною, давньогрец. та книжною. Немає сумніву, що він ще володів своєю ріною українською народною (простою). Та в силу певних причин Г.С. писав мовою, яка являла суміш ССМ, рос. та укр.мов. Причини: 1) Сильна традиція дотримуватися ЦСМ під впливом якої розвивалася укр.літ.мова того часу. Відомо, шо письменники не завжди насмілювалися відійти від канонів ССМ, бо вона мала стійкий авторитет та недоторканість, як у світській так і у конфес.л-рі. Г.С. дотримувався цієї позиції. 2) Рос. вплив на мовлення укр.народу. Тематика творів Г.С. – високий стиль. Великий влив на творчість Г.С. мала творчість Ломоносова , зокрема теорія трьох стилів. Через неї Г.С. почав писати високим стилем. Особливості притаманні творам Г.С.:

- не помякшувалися приголосні перед е та и; - літери и, і, ы читалися як и: вітрила, лічили; - відсутність лабіалізації е (як в рос.мові);

- ять відрізнявся від е, та читався з наближенням до і; - спрощення стн/лнц/стл – солнце, блиснул;

- асиміляції сч-шч(счастья), зж-жж(розжжение);

- шч на місці рос. ст;

-епентетичне л в дієсловах 3 особи множини: люблят;

- збереження ІІ палаталізації : в бозі; - ствердіння губних в кінці слова та р:любов.

Україномовна стихів Г.С. виявляється в лексичних українізмах: - іменники: птах, соловейко;

- дієслова : сичит, лящит; - ін. ЧМ: треба, вгору; - частки: би, ни; -вигук: фе.

Можна спостерігати поєднання елементів 2 мов(рос.та укр) : когдас, зглянь, ктось. Є й інші особливості граматисної системи: - форми К.в:друже, брате;

- стягнені форми прикметників: свята, славна, чиста;

- у Д.в. однини іменників ч.р. закінчення ови(еви): Господеви;

- у Р.в. іменники ІІІвідміни зак. Ы: мудросты;

-форми наказового способу: будьмо;

- Суфікс ти: назвати;

- Форми 3 особи одн. І множини дієслів без ть: найде, буде;

- Укр.форми вищого ступеня: ширшого;

- Форми О.в. двоїни: очима, плечима;

- Вживання згрубілих(звіряка), пестливих та здрібнілих форм.

- Займенникові форми( мене, тебе, себе).

Синтаксис:

- вжив. Прийменника про з Р.в. займенників(про себе);

- викор. вказівного слова то;

- вжив. Укр. Сталих словосполучень і прислівїв: здоров був сину.

Багато лексичних русизмів: жизнь, как, вот, глас. Проте, сам Г.С. вважав що пише українською мовою і це є найголовнішим. 45. І. Котляревський – зачинатель нової української літературної мови. Творчість Котляревського як основоположника нової української літератури й літературної мови висвітлюється в історії української літературної мови певною мірою непослідовно й суперечливо. З одного боку, дослідники постійно підкреслюють величезну роль "Енеїди" Котляревського у процесах формування нової національної літератури й літературної мови на демократичній основі, з другого — в літературознавчих і мовознавчих працях існує традиція негативної оцінки жанрової специфіки "Енеїди". У багатьох дослідженнях мови "Енеїди" повторюється положення про те, що обраний Котляревським жанр бурлеску, травестійно-сміховий характер поеми значно обмежив можливості автора у використанні багатства народної мови й зумовив деяку збідненість і однобічність відібраного лексичного матеріалу. Проте вже з другої половини XIX ст. у працях видатних представників української науки, зокрема у І. Франка, виявився й глибший підхід до оцінки "Енеїди", її демократичного характеру, проникливе розуміння тієї вирішальної ролі, яку відіграла поема у формуванні нової української літературної мови. Котляревський:

- ілюструє багатство укр. мови (побут лексика (комин), страви ( огірки), напої (брага, медок), жін. одяг (корсет, спідниця), чолов. одяг (свита, шапка), - мову пов*язує із народними звичаями (пісні , ігри, танці (журавель), - використовує військову лексику (фузія, гвинтівка),різні народності (француз, троянець), грецькі і римські імена (Венера, Юнона),укр.імена (Харка, Остап), прізвища на -енко- Агамемненко, Тигренко;

- вживає фразеологізми (дати прочухана),синонімічні ряди, русизми (защищать); - відбив фонтичні і морфолог особливості того часу.

46. Боротьба в Галичині за літературну мову на народній основі („Русалка Дністровая”) Після майже 450-літнього польського поневолення галицькі українці опинилися перед серйозною загрозою втрати національної ідентичності. Адже на грані зникнення опинилася українська мова, фактично не було національної світської інтелігенції та шкіл. Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році Галичина увійшла до складу Австрії. Нова влада приєднала до неї частину польських земель, внаслідок чого утворилася окрема провінція із центром у Львові. Тому на перших порах особливих заборон щодо української мови і шкільництва не чинили. Під впливом Великої Французької революції у словянському середовищі розпочався процес національно – культурного відродження. Він охопив також і укр..землі. Щоб зменшити польський вплив, австрійський уряд здійснює ряд заходів: було відкрито школи для духовенства, в 1784 університет для русинів. Декрети 1786 – 1787 р. вимагали читати українські студії національною мовою. Найвидатнішою постаттю, яка пропагувала ідеї Відродження був І. Могильницький. Він першим у галицькій провінції проголошував проповіді укр..народною мовою. Він зосередився передусім на шкільній справі, а саме займався відкриттям українських шкіл, підготовкою вчительських кадрів і навчальних підручників. Для успішного виконання цих завдань він створює в Перемишлі Товариство греко – католицьких священників – першого в Галичині. Йому і частині греко – католицького духовенства довелося вести гостру і тривалу боротьбу за утвердження української мови проти поляків. Вони домагалися запровадження своєї мови як крайової. На початку 30-х рр..19ст. у Львові підіймається нова хвиля національного руху. В цей час починає функціонувати гурток студентської молоді на чолі з »Руською трійцею», яка ставить перед собою завдання піднімати дух народний, просвіщати народ і протистояти полонізму. До складу «Руської трійці» входили М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич. Перша спільна збірка семінаристів «Син Русі» не призначалася до друку. У квітні 1834 року до львівської цензури було над.збірку «Зоря». Але на той час у Львові не було цензора, який би займався українським виданням. Тому збірку було відправлено до Відня до цензора Вартоломея Копітара, але він не став брати на себе відповідальність за дозвіл чи заборону опублікування збірки і відправив її назад до Львова.

Істотною заслугою «Руської трійці» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (Будин (зараз Будапешт, 1837 р.), що впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель. В «Русалці Дністровій» найповніше реалізувалися прогресивно – романтичні літ.поглиди М. Шашкевич та його товаришів. До її складу увійшли народні пісні, оригінальні твори укладачів, статті літ- критичного, фольклористичного і історіографічного характеру. І у вересні 1836 року її було надруковано. Львівський цензор В.Левицький заборонив поширення збірки, а 800 примірників надісланих до Львова були конфісковані, до жителів Галичини потрапило 200.»Русалка Д.» - перше видання в Галичині, надрук.»гражданкою» ІІ автори відстоювали фонетичний правопис, ять читався як і, вони відмовилися від йора та єри, перші застосували є,а також перші вжили йо, ьо, які вживаються і зараз.Альманаху притаманні такі особливості: - Не вживається ъ в кінці слів; - звук [ɪ] (з етимологічних и, ы) передається літерою и; - [о] після м'яких приголосних передається як ьо, [jо] — як йо; - збережено етимологічне вживання літери ѣ, - звук [і] з давньої о (рідше — з давньої е) передається буквою і; - введено літеру є - введено літери ў для фонеми в в слабкій позиції