31. Українські поети першої половини XVII ст.

(О. Митура, К. Транквеліон-Ставровецький, Д. Андрієвич, П. Беринда, Г. Дорофієвич, М. Смотрицький, К. Сакович, Н. Зінкович, Т. Земка, Віталій та ін.) включилися в полемічну боротьбу, але кожен свій збірник присвячували одному з владців, описуючи віршами його герб, тобто творячи панегірик. Дехто з цих поетів писав по-церковнослов’янському, це, наприклад, Н. Зінкович, Віталій. Панегірично-полемічна література багата епітетами. Ось, наприклад, як оздоблює свої твори Д. Андрієвич: горкие слези, путь правый, скрутная смерть, пелынный плач. До одного іменника може стосуватися одразу декілька епітетів, як наприклад у К. Транквіліона-Ставровецького. Багато у творах поетів і метафор (Отцу нашему длужей нить живота вити) і порівнянь. Улюбленими словами поетів-панегіристів є солнце, мЂсяць, звЂзды, свЂтло як символи істинної віри, а також орел, лев як символи. Автори віршів удаються до порівнянь своїх сучасників з героями античного світу і з відомими постатями часів Київської Русі, підкреслюючи цим зв’язок свого часу з всесвітньою історією і визнаючи себе нащадками Київської Русі. Касіян Сакович славить запорізьке військо як надійного захисника України. В поезії на побутові теми і в прозі старовинні форми аориста не використовуються. Що ж до поетів-панегіристів, то вони досить часто вдаються до цих форм як засобу піднесення урочистості мови. У згоді з народною мовою автори користуються здрібнілими формами іменників: з дЂточками, сироточками. Щодо лексики, побутові слова — суто українські: блискавиця, болото, бЂла голова «жінка», вертеп, будинок, гостинец «дорога», добродЂй, зброя. Особливо багато представлена українська лексика дієсловами: брыдитися, будовати, витати, ся встыдати, вартовати. давалися вони й до інших фонетичних, граматичних і лексичних церковнослов’янізмів: неповноголосся, /щ/ на місці /ч/, двоїни, дієприкметників, сполучників, абстрактної лексики. Польські слова, особливо абстрактні, автори панегірично-полемічних віршів також уважають за свої: безецный, ведлуг, венц, долегливость. Передмови до збірок віршів, як і до словників, пишуться теж староукраїнською мовою.

32. Мова Драматургії.

Спершу між віршами що виконувалися учнями братських шкіл, і першими п’єсами не було істотної різниці. Драми поділялися на великодні та різдвяні. Усі вони були злиттям на українському грунті 2 ох течій, європейської драми театру містерій та єзуїтського театру, що стали відомими в україні завдяки польському посередництву.. Зряду великодніх та різдвяних драм є «Драма про Олексія чоловіка Божого», у якій розробляється мандрівний сюжет про Олексія, який одружившись, одразу ж утік з дому, покинувши молоду дружину, батьків і повністю присвятив себе Богові, за що його душа потрапила на небо. Тут багато дійових осіб, поряд з Олексієм, його батьками виступають ангели, алегоричні фігури щастя. Як і ця драма так і інші написані СУЛМ і майже не відрізняється від мови поезії:-українізми трапляються рідко(грясти, десница); - форми Р.в. одн. Прикм, займн, і активних дієприкм.утворюються за допомогою флексії аго(любимого, погиблого); - пасивні дієприкметники на –ни виступають в короткій формі (принесенну, предложенну); - представлені форми майбутнього часу на муть; - минулий час ч.р. одн. Суфікс – в(всадив); - 1 особа множини теп.і майб.ч.утворюються за допомогою закінчення –мо,-м (ідемо, маємо); -іменники ч.р.в Н.в.множини зак.-ове, -еве(побратимове). Серед усіх розглянутих досі творів написаних СУЛМмова творів І. Галятовського найближча до народної: -и та і замість ятя; -у, ю замість о; -ять замість етимологічного е; -плутання єри з и; -плутання е з и; - фіксується втрата і на початку слова (мати- імати); -тверде р; -префікс –от перед дзвінкими приголосними; -форми на –но, -то. Переважно твори Галятовського це повчання на різні теми, він вчить мирян, як себе поводити в різних ситуаціях. Він так удосконалив СУЛМ, що вона могла цілком прийняти на себе функцію загальноукраїнської літ.мови.