24. Ознаки «простої літературної мови.»

Основною ознакою простої літ.мови є використання в ній народно розмовних елементів. Це практично ті ж самі риси про які йшлося при вивченні руської літ.мови. Фонетичні особливості:

-Перехід о, е в і, у в ю;

- плутання на письмі и та ери, і злиття їх в звук и(непостижимого);

-Чергування у –в(вмирають –умирають);

-мякість ц(ловець, отець);

Морфологічні:

-чергування г, к, х – з, ц, с у Д.В.та М.В.одн. імн. Ж.р(у дорозі, на руці);

-вживанни К.В(отче, служителю);

-утвердження форм неозначених займенників з часткою сь(чиясь);

-використання частки як(яко) у формах найвищого ступеня порівняння прикм( яко найраній);

-усталення єдиної форми мин.часу з допоміжним дієсловом або без(прислал, прислал бил);

-усталення простої форми майб.часу дієслів на му, меш(робитиму, робитемеш);

-у 3 особі теп.і майб.часу закріплюються форми без ть(каже, ріже, робе);

-у 3 особі мн.теп.і майб часу флексія ть мяка(вмирають, навчають);

- формування наказового способу за доп.частки нехай( нехай зробить);

- в 1 особі мн наказового способу виступає флексія мо(робімо,дадімо).

Норми простої мови не були закріплені в словниках чи грамотах. Не існувало єдиних правил простої літ.мови, тому твори окремих авторів відрізнялися кількістю народних та книжних елементів. Мова твору залежала і від освіченості автора, від того, як він знав давні тексти і як вмів використовувати давні форми.

25. Мова перекладів церковних книг. «Пересопницьке євангеліє» як пам*ятка іулм 16 ст.

Цікавою пам'яткою, в якій яскраво відбився процес формування української мови, є так зване Пересопницьке євангеліє — рукописний переклад євангелія «из языка болгарского на мову рускую», тобто з книжної церковнослов'янської мови на мову «просту», близьку до тодішньої народно-розмовної української мови. Переклад здійснено у 1556—1561 pp. у місті Пересопниці на Волині (тепер село Рівненського р-ну Рівненської обл.) поповичем з міста Санока Михайлом Васильовичем і архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм. Від назви монастиря, якому євангеліє довгий час належало, воно й дістало свою назву.

- Пересопницьке євангеліє (1551 – 1561) написане простою мовою, переклав Михайло Василевич та архімандритом Григорієм з Пересопницького монастиря

- відображає риси живої укр. мови + місцеві західноукр діалекти,

- особливості:

Перехід о, е в і , у, ю , Збіг и і єри (закричавши), Подовження м*яких приголосних, Асиміляція дзвінких приголосних ( зь ним), у\\в (уста\\вуста, ухо\\вухо), описові форми наказового способу (нехай…), дієслівні форми на –мо (речемо, будемо), змішування префіксів из-, сь (избереть, сьбере), фразеологізми, українські народні слова – колорит (від Луки): село, кошь, клоуня, пашня

Джерела мови – церковнослов*унізми, усна народна тогочасна мова, Народномовні і церковнослов. Паралелі: глась –вголос, древо –передь, Полонізми (бардзо, гди, теди), Синтаксис живої розмовної мови.

26. Утвердження «простої» літ. Мови.

В жанрі релігійної публіцистики. Мова І. Вишенського як приклад «простої» літ. мови

- надає перевагу живій розмовній мові

- богословні питання пише церковносл мовою

- вживає слова укр..нар.м : але,волосся

- проста мова = церковносл (голова-глава, голос-глас)

- неологізми (М.Возняк каже : «сипле як з рукава неологізмами»)

- вважає,що всі віровчення – єресь (переклади на просту мову засуджував)

- ім.,що позначали реалії (хата)

- церковнословязнізми (-ние, -ие, ий,-ай)

- назви осіб за різ.онак: в’язень,волоцюга

- прир.явища

- мяке ц, у-в, ім..в Кл.в., Д.в. ім..ч.р. – ови,-еви, 3 ос.мн. наказ сп нехай

- риторичні питання до опонентів

- порівняння прості

- народні фразеологізми