22. Причини та умови зародження «простої літературної мови».

«Руською мовою» продовжували користуватися в укр.землях і після Люблінської унії(1569) за якої майже всі укр..території опинилися під Польщею. Правда, грамоти 1569 р.теоретично забезпечували існування літ.мови українців. Відродження укр..літ.мови 16 ст. пов’язане із західноєвропейським реформаційним рухом. Перекручення церковних дог, використання духовних ідеалів для власного забезпечення і перетворення церкви у великого землевласника привело до очищення християнського вчення. Так зароджується протестантство, і висувають революційне для того часу гасло – розмовляти з Богом потрібно зрозумілою мовою. Римо – католицька церква дозволяла користуватися СВ.письмом перекладене латинською мовою. Це був переклад зроблений Ієронімом у 384 – 405рр відомий під назвою « Вульгата». У 1516 р. вийшло перше друковане видання Нового Заповіту грецькою мовою, що зразу привернуло уваги вчених – гуманістів доби Відродження . Проте грецька мова, як і латинська не була зрозумілою усім європейським народам. За ініціативою реформаторів у 16 ст.Біблія була перекладена усіма європейськими мовами. У середині 16 ст.ідеї реформації проникли в укр..землі, цим самим порушивши основу священної ЦСМ, яка навіть всупереч волі церкви українізувалась. Спроби перекладу релігійної літ. Доступною сх..словянам відноситься до кінця 15ст. Спочатку вони обмежовувалися конфесійними памятками, житіями святих, повчаннями, численними були переклади учительських євангелій. Також на формування літ.мови кінця 16 ст. вплинуло літ зародження біблійної публіцистики. Автори полемічної літ. Виступали від імені народу і тому мусіли використовувати зрозумілу та просту мову. У 16-18 ст.активізувався діловий стиль і все це призвело до утворення в 16 ст.простої літ.мови. Проста мова за висловом Житецького мусила задовольняти простих людей зрозумілістю і доступністю, а з іншого мала відповідати запитам інтелігенції. Просто літ. Мова не = народно розмовному мовленню повністю, це була літ.мова книг, якою можливо розмовляла освічена верхівка укр..суспільства. У ній поєднувалися народно розмовні елементи, латинізми, полонізми. І використовувалася українцями і білорусами.

23. Шляхи формування «простої літературної мови»

«Руська мова» - це мова ділових актів, описів, літописів 14 1-ої пол..16 ст –продовжувала використовуватися в цих жанрах і пізніше. Проте змінилося народне мовлення і ці зміни поступово проникли в систему ділового письменства. Переклад конфесійної літератури простою мовою зумовив свідомий підхід до мовних змін: мова церковної книги мала бути такою, як мова грамот, тобто простою і зрозумілою для народу. Ознаками «Руської мови» були стислість викладу, конкретність та однозначність. Завдання простої літ.мови були зовсім іншими – головним ставав не опис події, а її характеристика. У грамоті треба було конкретно назвати угоду, осіб що укладали угоду, предмет угоди, опис всіх цих складових був мінімальним, обмежувався визначальними рисами – вказівкою на суспільний стан чи родову приналежність людей. Завдання простої літ.мови у полеміці було зовсім іншим – дати характеристику діям людини, її якостям. Тому змінилася сама система: руській системі , в основі якої були дієслова та іменники протиставлялась проста з її характеризуючою – обвинувачу вальною функцією. Польська мова, як мова державна запозичувалась і в літ. Систему і в народне мовлення. Через польську мову проникали й латинізми. Використання простої мови залежало від жанру твору. Найближчими до народного мовлення були ділові документи, універсали, купчі, заповіти. В жанрі літописання традиційною була перевага народно –розмовних елементів.