Міністерство освіти, науки, молоді та спорту україни

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ національний УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Кафедра геодезії, землевпорядкування та кадастру

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансово-економічна діяльність»

«НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ»

Виконала студентка ФПН

IV курсу, гр. Гкз-09-1

Гіржова Аліна Серіївна

Керівник доц. Клюка О.М.

Кременчук 2012

вступ

Успіх економічних перетворень в Україні значною мірою залежить від успішності реформування земельних відносин, і в першу чергу від запровадження інституту приватної власності на землю, розвитку ринку землі, земельно – іпотечного кредитування, реєстрації прав на землю та об’єкти нерухомості тощо. На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні приватна власність на землю є фундаментом, на якому формується ринок землі і розвиваються земельні відносини. Ця норма визначена Земельним кодексом України, який відкриває якісно новий етап у реформуванні земельних відносин в Україні.

Грошова оцінка земель є економічним механізмом земельних відносин, приватизації земельних ділянок, земельно – іпотечного кредитування, оподаткування та становлення ринку землі. Отже, актуальність її останнім часом зростає, а сфери застосування розширюються.

Грошова оцінка земель є складовою державного земельного кадастру. Земельним кодексом встановлено два різновиди грошової оцінки земель в Україні: нормативна та експертна.

Нормативна грошова оцінка різних категорій земель використовується в основному, для цілей оподаткування. Багаторічний досвід застосування нормативної грошової оцінки як бази визначення величини податку свідчить, що покладені в основу нормативної грошової оцінки методичні підходи відповідають сучасним уявленням про вартість землі, створюють належні умови для ефективного і об’єктивного оподаткування земельних ділянок.

Особливої актуальності нормативна оцінка набуває для міських земель, які внаслідок урбаністичної концентрації населення та виробництва, зосередження різноманітних зв'язків, високого рівня інфраструктурного забезпечення надають землекористувачу можливість одержувати надлишковий прибуток завдяки зручності його розташування відносно ринків сировини, робочої сили, збуту та економії на інженерно-транспортному облаштуванні території. Право на одержання цього рентного доходу і робить земельну власність об'єктом ринкових відносин. Якщо приватизація проводитися на конкурентних засадах, визначена таким чином ціна приймається як стартова. У результаті проведення нормативної оцінки земельної ділянки визначена вартість цієї землі, яка покладена в основу оподаткування земель. Саме оцінка землі економічно регулює земельні відносини у процесі практичного здійснення земельної реформи в Україні, впровадження приватної власності на земельні ділянки та платного характеру використання землі.

Наявність оцінки землі дає можливість органам місцевого самоврядування, поряд з нормативно-організаційними методами управління розвитком території, реалізувати свої повноваження на підставі створення економічних умов раціонального використання земель, забезпечити необхідну основу для формування фінансово-економічної бази за рахунок справляння плати за землю.

Відповідно до Земельного кодексу України (ст.206) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку в залежності від грошової оцінки землі.

Грошова оцінка земельної ділянки проведена відповідно до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 27 листопада 1995 року № 76/230/325/150 з урахуванням змін і доповнень до нього, що затверджені наказом від 15 квітня 1997 року № 46/131/63/34/ та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 жовтня 1997 року № 511/2315.

В основу грошової оцінки забудованих та інших земель сільського населеного пункту (крім сільськогосподарських угідь) покладена капіталізація рентного доходу, що створюється завдяки місцерозташуванню населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштуванню його території з урахуванням функціональних та локальних факторів.