Теми виступів і рефератів:

1. Основні концепції походження держави та їх особливості.

2. Місце та функції держави в політичній системі суспільства.

3. Правова держава та громадянське суспільство: історія і сучасність.

4. Основні тенденції розвитку сучасних держав.

5. Форми державного правління та територіального устрою.

Питання до самоконтролю та дискусії:

1. Що таке політична система суспільства? Які її основні компоненти?

2. Охарактеризуйте договірну концепцію походження держави?

3. Перерахуйте основні ознаки держави.

4. Як ви розумієте поняття “соціальна держава”? Які існують механізми соціального захисту населення?

5. Назвіть основні форми державного правління та визначте формальне джерело влади в них.

6. Чим відрізняються унітарна та федеративна держави?

7. Охарактеризуйте модель державно-політичного устрою сучасної України.

Тема 5. Політичні партії та рухи. Типологія партійних систем

1. Особливості виникнення та становлення політичних партій, їх основні ознаки.

2. Види та функції політичних партій у політичній системі суспільства.

3. Партійні системи та їх типологія.

Список літератури:

1. Розенфельд Ю.Н. Политология: учеб. пособие / Ю.Н. Розенфельд: Нар. Укр. акад., [каф. истории Украины]. – Харьков: Изд-во НУА, 2008. – 436 с.

2. Політологія: Навч. посібник для студ. / В.І. Штанько, Н.В. Чорна, Т.Г. Авксентьєва, Л.А. Тіхонова. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Инкос; Центр учбової літератури, 2007. – 288 с.

3. Политология: Учеб. для студ. вузов / В.А. Ачкасов, В.А. Гуторова (ред.). – М.: Высшее образование, 2008. – 691 с.

4. Політологія: підручник / Л.М.Димитрова, С.О.Кисельов, М.Ф.Шевченко та ін.; За ред. Л.М.Димитрової, С.О.Кисельова. – К.: Знання, 2009. – 206с.

5. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – 2-е вид., стереотип. / Ф.М. Рудич. – К.: Либідь, 2006. – 480с.

6. Політологія: Навч.посіб./ М.П. Гетьманчук, В.К. Грищук, Я.Б. Турчин, та ін.; за заг.ред. М.П. Гетьманчука. – К.: Знання, 2011. – 415с.

7. Хейвуд, Эндрю. Политология: Учебник для студентов вузов / Пер. с англ. под ред. Г.Г.Водолазова, В.Ю.Бельского / Эндрю Хейвуд – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 544с.

Методичні рекомендації

Розгляд цієї теми було б варто розпочати із з’ясування сутності політичної партії як важливого елемента політичної системи суспільства та факторів, що сприяли їх масовій появі. Латинське слово «pars», «partis» означає частину, групу людей, зібраних або виокремлених із певною метою. Як політичний феномен вони відомі ще з епохи рабовласництва. У своєму розвитку партії пройшли три основні етапи: аристократичних угрупувань (віги і торі в Англії у ХVІІ ст.), політичних клубів (клуб «Молода Італія», що діяв на початку ХІХ ст.), які виникали переважно з метою проведення певної політичної акції та масових політичних партій сучасного типу. Останні виникають в Європі у другій половині ХІХ ст. Вони відрізнялись довготривалістю існування, представництвом серед широких мас населення, значною чисельністю, розробленими статутом та програмою політичних дій. Перша масова партія була заснована у 1861 році в Англії і мала назву «Ліберальне товариство реєстрації виборів в Англії».

Далі варто зазначити, що активній появі і розвитку масових партій у ХІХ ст. сприяли два фактори: розширення загального виборчого права через скасування більшості існуючих виборчих цензів (майнового, освітнього, релігійного, статевого тощо), завдяки чому збільшилась кількість учасників політичного процесу; зміни у соціальній структурі суспільства, що спричинили формування робітничого класу (пролетаріату) та усвідомлення ним своїх класових інтересів.

На сьогоднішній день існують два підходи до визначення сутності політичних партій. Перший пов'язаний з поглядами на цю проблему М.Вебера та М.Дюверже. Вони визначали партію як суспільну групу, члени якої об’єднані спільною ідеологією та організаційними принципами діяльності. Другий підхід пов’язаний з розумінням партії як репрезентанта класових інтересів і характерний для марксистсько-ленінської концепції (ґенеза і розвиток партії пов’язуються, в першу чергу, з класовою боротьбою пролетаріату).

Отже, сучасна політична партія – це спільність людей, об’єднаних ідеологічно та організаційно, з метою завоювання (в результаті виборів і т. ін.), утримання і використання державної влади для реалізації інтересів тих чи інших соціальних груп або класів. Спирається на добровільне прийняття членів, забезпечуючи найбільш активним з них різні вигоди чи особисті привілеї.

Порядок утворення й діяльності політичних партій регулюється законодавством. Основними документами для реєстрації в якості суб’єкту політичного процесу є статут та програма. Статут закріплює організаційну структуру партії, умови вступу і виходу з організації, періодичність та розмір членських внесків, можливість створення політичних блоків або об’єднань, періодичність проведення партійних зборів та з’їздів тощо. Програма містить основні цілі політичної діяльності, визначає їх пріоритетність.

Розглядаючи наступне питання, необхідно визначити наявні критерії типологізації політичних партій та охарактеризувати їх функції. Отже, партії можна класифікувати за наступними критеріями:

• за ідеологічним спрямуванням (радикальні, консервативні, ліберальні, соціал-демократичні, комуністичні);

• за соціальною базою (робітничі, селянські);

• за місцем у політичній системі (правлячі та опозиційні);

• за організаційною структурою (кадрові та масові);

• за політичним представництвом (парламентські, непарламентські);

• за місцем у політичному спектрі (праві, ліві, центристські).

Політичні партії виконують важливий ряд суспільно значущих функцій, зокрема: виявлення і узагальнення інтересів соціальних груп або класів; розробка ідеології та програми дій з метою їх реалізації; завоювання влади та забезпечення політичного представництва; формування громадської думки; політичне виховання населення; підготовка і висування кадрів для формування політичної еліти.

Слід зазначити, що пріоритетною серед перерахованих функцій для партії є саме завоювання, утримання та реалізація політичної влади, що забезпечує широке політичне представництво в органах влади та можливість впливати на офіційний політичний курс.

Політичні партії можуть виникати на основі громадських рухів, що являють собою об’єднання різних соціальних груп для реалізації поставленої мети. Останні не мають фіксованого членства, чіткої ієрархізованої структури та програмних документів. Розрізняють антивоєнні, антиглобалістські, екологічні, студентські, жіночі рухи тощо.

Переходячи до вивчення третього питання, слід зазначити, що партійна система – це частина політичної системи суспільства, сукупність існуючих політичних партій, що взаємодіють як між собою, так і з державними структурами.

Найбільш розповсюдженою є типологія партійних систем, що базується на кількісному критерії – кількості партій, які реально змагаються за владу або справляють вплив на неї. Відповідно, виділяють однопартійну, двопартійну і багатопартійну системи, кожна з яких також має свої специфічні різновиди. Однопартійна система характеризується існуванням лише однієї легальної партії за офіційної заборони інших, «зрощенням» партійного і державного апарату, домінуванням тоталітарного політичного режиму (Радянський Союз, Китай, Куба, Північна Корея). Двопартійна передбачає відсутність обмежень на кількість партій, дві найвпливовіші з них є головними конкурентами на виборах; партія-переможець отримує можливість формування уряду (США, Великобританія, Канада). Багатопартійна система включає до себе значну кількість політичних партій різного ідеологічного спрямування, характеризується наявністю двосторонньої (як лівої, так і правої) опозиції; формування парламенту та складу уряду відбувається за участю обмеженої кількості партій (Німеччина, Італія, Франція, Україна, Росія).