Тема 9.Міжнародна політика.

УКРАЇНА В СУЧАСНОМУ ГЕОПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ

1. Міжнародні відносини як система: їх сутність та особливості розвитку.

2. Геополітичне становище України та його особливості.

3. Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світове співтовариство

Список літератури:

1. Теория политики: Учеб. пособие для студ. вузов / Б.А. Исаев (ред.). – СПб и др.: Питер, 2008. – 460с.

2. Політологія: Навч.посіб./ М.П. Гетьманчук, В.К. Грищук, Я.Б. Турчин, та ін.; за заг.ред. М.П. Гетьманчука. – К.: Знання, 2011. – 415с.

3. Василенко С.Д. Геополітика України: Моногр. / С.Д. Василенко, М.Д. Василенко. – Одес. нац. юридич. акад. – Одеса: Друк, 2007. – 360с.

4. Буряк П.Ю. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності. Навч.посібник / П.Ю. Буряк, О.Г. Гупало. – К.: Хай-Тек Прес, 2007. – 336с.

5. Політологія: підручник / В.Г. Антоненко, В.Д. Бабкін, О.В. Бабкіна та ін. – 3-тє вид., перероб, доп. – К.: Академія, 2008. – 567 с.

6. Прикладна політологія: Навч. посіб. / В.П. Горбатенко (ред.). – К.: Академія, 2008. – 472 с.

Методичні рекомендації

Міжнародні відносини – особливий різновид суспільних відносин. Вони формуються під впливом зовнішньої політики країн світу і регулюються міжнародними нормами й цінностями, виробленими впродовж історичного розвитку людства. Це продовження за умов міжнаціонального спілкування тих суспільних взаємин, що вже склалися на національному ґрунті в межах конкретної держави. Сучасні міжнародні відносини – це сукупність «міжнародних політик» окремих країн.

Головним суб’єктом міжнародних відносин є держава. За сучасних умов, на міжнародній арені активно виступають і недержавні, неурядові організації, громадсько-політичні рухи.

Кожна держава, проводячи зовнішню політику, має власні національні інтереси. Національний інтерес, який є головною категорією в теорії міжнародних відносин, реалізується в зовнішньополітичному курсі держави, в політиці її уряду, який визначає конкретні цілі щодо інших держав і шляхи їх досягнення. Держава має враховувати своє геополітичне положення, спиратися на економічний, демографічний, військовий, науково-технічний та культурний потенціал, що обумовлює її зовнішньополітичні можливості, визначає пріоритети у вирішенні конкретних проблем.

Організація та контроль за здійсненням зовнішньої політики покладені на спеціальні державні органи – міністерства закордонних справ, парламентські комітети з питань зовнішньої політики, посольства та представництва в інших державах, наукові й культурні центри за кордоном тощо.

На сьогоднішній день більшість фахівців поділяє міжнародні відносини на два типи:

• відносини, що спираються на баланс інтересів;

• відносини, які ґрунтуються на балансі сил.

Види міжнародних відносин розрізняють або за сферою суспільного життя (економічні, політичні, військово-стратегічні, культурні, ідеологічні), або за суб’єктами взаємодії (міжнародні, міжпартійні, відносини між різними неурядовими організаціями тощо).

При вивченні цього питання потрібно навести й визначення міжнародної політики. Це система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та інших зв'язків і відносин між народами, державами та групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами й організаціями, що діють на світовій арені. Поняття "міжнародні відносини" є ширшим, ніж "міжнародна політика".

Цілі міжнародної політики є наступними:

• участь у міжнародному поділі праці й пов'язаному з ним обміну товарами, сировиною, технологіями, науково-технічними винаходами та духовними цінностями;

• спільне вирішення глобальних проблем сучасного світу;

• захист прав людини, колективне забезпечення міжнародного миру та стабільності.

Розглядаючи тему далі, варто зазначити, що міжнародна політика тісно пов’язана з геополітичним становищем країни. Геополітика – це науковий напрям, який вивчає взаємозалежність зовнішньої політики держав, міжнародних відносин; система політичних, економічних, екологічних та військових – стратегічних взаємозв’язків, зумовлених географічним положенням країни (регіону) та іншими фізико - й економіко-географічними факторами.

Просторове розташування України, розміри її території, чисельність населення, природні ресурси в поєднанні з її потенційними можливостями в науковій, економічній та інших сферах суспільного життя, дають змогу і право мати статус великої європейської держави з відповідною геополітичною поведінкою та геостратегічною орієнтацією.

Для України, яка впродовж своєї історії перебувала в центрі геополітичних інтересів кількох наддержав, зовнішньополітичний вибір має не тільки внутрішню, а й міжнародну вагу. Стратегічна мета нашої держави полягає в інтеграції до європейських та євроатлантичних структур. За умов збереження багатовекторності зовнішньої політики України принциповий європейський вибір обумовлюється не сьогоденною кон'юнктурою, а національними інтересами. Об'єднана Європа вже перебрала на себе частину відповідальності за становлення України як стабільної демократичної держави. Пріоритетним тепер стає набуття повноправного членства у ЄС, який, певно, визначатиме образ Європи XXI ст. Такий стратегічний курс має усунути вагання потенційних партнерів, пов'язані з «невизначеністю» і «непередбачуваністю» України.

Аналізуючи міжнародні відносини, слід звернути увагу на існуючі глобальні проблеми сучасності та визначити їх вплив на світове співтовариство. Особливістю цих проблем є їхня комплексність, системність та загальний характер, зумовлені зростаючою єдністю сучасного світу, тенденціями до посилення взаємозв’язку і взаємозалежності існуючих економічних і політичних структур. Глобальні проблеми можна розділити на чотири основні групи:

• політичні (регіональні, міждержавні та міжнаціональні конфлікти, тероризм, гонка озброєнь);

• економічні (економічна відсталість та бідність, дефіцит природних ресурсів, демографічна криза);

• екологічні (глобальне потепління, забруднення навколишнього середовища);

• дотримання прав і свобод людини (боротьба зі злочинністю, корупцією; подолання голоду, епідемічних захворювань тощо).

Цілком очевидно, що, не вирішивши цих проблем, людство не подолає цивілізаційну кризу, не забезпечить своє виживання й подальший всебічний розвиток.