27. Рекреаційні ресурси України, іх структура, особливості розміщення, проблеми, охорона і раціональне використання.

Україна має великі запаси рекреаційних ресур­сів: бальнеологічних (мінеральних вод, грязей) клі­матичних, ландшафтних, пляжних, пізнавальних. У нас є мінеральні води основних бальнеологічних груп: води без специфічних компонентів та власти­востей (Миргород, Куяльник, Феодосія, Очаків); води вуглекислі (Поляна, Голубине, Сойми); води сульфі­дні (Любень-Великий, Синець, Черчого); води залі­зисті, миш'яковисті або миш'якові з високим вмістом марганцю, міді, алюмінію (санаторій "Гірська Тиса"); води бромні, йодні та з високим вмістом орга­нічних речовин (Трускавець, Березівські мінеральні води ); радонові (радіоактивні) (Хмільник).

Лікувальні грязі – відкладення боліт, озер та морських заток, які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і являють со­бою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепло­вими та іншими фізико-хімічними властивостями. Лі­кувальні грязі поділяються на торфові (прісноводні, мінералізовані), мулисті (сапропелі, сульфідні, міне­ральні, глинистий мул, глини) та псевдовул-канічні (сопочні та гідротермальні). В Україні експлуа­тує­ться сім торфових і десять сульфідних родовищ лі­ку­вальних грязей. Особливе місце займають уні­кальні ресур­си озокериту Бориславського родовища у Львівській об­ласті. Торфові грязі є у Львівській та Івано-Франківській областях. Серед мулисто-суль­фідних значними є Куяльницьке та Шаболатське (Одеська область), а також Чокракське (Крим) родо­вища.

Лісолікувальні ресурси в Україні поділені досить нерівномірно. Більше за все лісових ма­сивів у Пів­денно-Західному районі, де формування рекре­ацій­них територій спирається саме на цей фактор. У За­карпатській, Київській, Житомирській, Черкаській об­лас­тях ліси виконують функції водорегулювання, водоохорони, грунтозахисту.

Кліматичні ресурси – береги, моря, річки, водо­схо­вища, озера. Українські Карпати та Кримські гори, лісові масиви — для цих ландшафтів характе­рне сполучення чистого повітря, наповненого кис­нем, та високої вологості. Гірські долини, захищені хребтами, характеризуються спри­ятливим мікроклі­матом для розвитку кліматичних ку­рортів (Яремча, Ворохта, Космач та ін.).

28. Територіальна і галузева структура промис­ловості України та основні напрямки її вдоско­налення.

Промисловість – найважливіша структурна ланка господар­ського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% насе­лення, зайнятого у н/г. Вир-во засобів вир-ва (групи А) – 69,2%,частка вир-ва групи Б (вир-во предметів споживання) - 30,8 %.. Нині виділяють такі міжгалу­зеві генералізовані структурні під­розділи промисло­вості: паливно-енергетичний комплекс (паливна промисловість і електроенергетика); машинобудів­ний; комплекс галузей, які виробляють сировину й матеріали (хімічна промисло­вість, чорна і кольорова металургія, промисловість будівельних ма­теріалів та лісова промисловість); галузі, які виробляють предмети споживання (легка та харчова промисло­вість).Прикладом менших форм міжгалузевих комп­лексів можна на­звати виробничі (ВО) і науково-ви­робничі об'єднання (НВО). Традиційними міжгалузе­вими об'єднаннями є концерни. Також форму­ються різного рангу територіально-промислові об'єднання. Осн. особливість їх – спільність території, на якій вони знахо­дяться. Територіальна організація проми­словості зумовлена фор­муванням виробничо-тери­торіальних поєднань двох типів: промис­лових угру­пувань та промислових комплексів. Промисловими угрупування – сукупність кіль­кох під-в, не об'єднаних виробничо-технологічними зв'яз­ками, однак з харак­терним транспортно-географічним положен­ням, спі­льністю використання об'єктів інфраструктури і всієї си­стеми обслугов. Для промислового комплексу, крім зазначених ознак, харак­терні тісні виробничо-технологічні зв'язки на основі послідовної й компле­ксної переробки сировини, відходів виробництва і спільно­го випуску готової продукції. Промисловий район — складніше й ширше за територією фор­му­вання. Він виникає на основі комплексів, угрупувань або внаслі­док взаємодії цих форм. Промислові зони - сукупність пром районів або досить великих прос­торових ареалів з високою конку­ренцією в них про­мисловості.

Загальною проблемою розвитку промисловості України зали­шається потреба поліпшення структури пром вир-ва: зменшення частки виробництва групи А і збільшення обсягів, а також асортименту та яко­сті виробництва товарів народного спо­живання; зменшення частки ресурсо- і енергоємних вироб­ництв; впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробни­цтво і подальший розвиток нау­коємних, відносно трудомістких га­лузей промисло­вості (машинобудування, особливо електронної, приладобудування та ін.); впровадження екологічно безпечних тех­нологій та обладнання.