76. С/г України. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку.

У с/г використанні знаходиться близько 78% за­гальної земельної площі У (60,4 млн.га). Площа під зерновими культурами поступово зменшується, а під кормовими, технічними та овочевими — зростає. Під зерновими культурами — 14,1, технічними — 3,7, картоплею і овоче-баштанними — 2,1 і кормовими культурами — 10,9 млн. га. Площа чистих парів ста­новила 1,5 млн. га.

Україна займає провідне місце за рівнем терито­ріальної концентрації посівних площ технічних куль­тур. Їх частка становить 12,1% посівних площ. Осно­вними технічними культурами в Україні є цукрові бу­ряки, соняшник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кудряш, тютюн , хміль, ефіроолійні та лікарські рослини.

Україна є одним з найбільших виробників зерна в Європі, у цій галузі домінує суспільний сектор ( 93% валового збору), підсобні господарствва насе­лення виробили його близько 6, в селянські (фер­мерські) господарства - лише 1,2%. Зернові куль­тури займають провідне місце в структурі посівів (останніми роками 42 — 47%). В Україні вирощують майже всі зернові культури, але структура їх посівів має певні відмінності у зонах, що пов’язано з неод­наковими природно-економічними умовами. Основ­ними хлібними зерновими культурами України є озимі пшениця і жито, круп’яними — просо, гречка і рис, зернофуражними — ячмінь, кукурудза і овес, зернобобо­вими — горох. Зернове господарство в Україні в цілому розміщене раціонально, відповідно до особливостей її природно-економічних зон. На Поліссі найбільше висівать озимого жита, пшениці і зернобобових, переважно люпину, в лісостепу- ози­мої пшениці і кукурудзи на зерно повної стиглості та зернобобових, головним чином гороху, в степу ози­мої пшениці і кукурудзи на зерно повної стиглості, ячменю і рису. У передгірних і гірських районах Криму переважають озима пшениця і озимий ячмінь, а в передгірних і гірських районах Карпат – озима Пшениця, кукурудза і зернобобові. Найвища кон­центрація посівів зернових у степовій і лісостеповій зонах-відповідно 48 і 44%.

Цукровий буряк — основна технічна культура України. В країні знаходиться 192 цукрових заводи. При piвнi споживання 50 кг на одну людину в piк більше половини виробленої продукції країна мала б змогу експортувати. Оптимальні умови в Україні для вирощування буряків у лісостеповій зоні (Він­ницька, Черкаська, Хмельницька, Полтавська, Хар­ківська, Київська, Кіровоградська, Тернопільська, Рі­вненьська, Волинська, Львівська і Сумська області). Невеликі посіви цукрових буряків є в північному степу. В україні найбільший у світі масив посівів цук­ррових буряків, тобто вона має компактну сировинну зону.

Україні є зони гарантованого виробництва ово­чів, зокрема навколо великих міст зонального овочі­вництва. Спеціалізовані господарства навколо Ки­єва, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Львова, За­поріжжя, а також у Донбасі й Криму дають основну частину товарних овочів. Навколо Києва та iнших міст існує овочівництво закритого грунту (теплиці на штучному грунті та гідропоніці, парники всіх видів, шампінь-йонниці тощо), звідки надходить продукція взимку та навесні. На поливних землях України ви­рощують понад 70 % ycix овочів.Овочівництво в Україні поширене скрізь, але найбільше в степу.

Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є провідною галуззю і має в приміських зо­нах, особливо більших і найбільших міст, молочно-м’ясний напрям. На Поліссі традиційно розвивається молочно-м’ясне тваринництво, у південних районах переважає м’ясо-молочне. Поблизу крупних спожи­вачів розташовані потужні комплекси відгодівлі та первинної переробки великої рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока. Поголів’я великої рога­тої худоби становило на початку 1996 р. 17,7 млн. голів Найбільша густота худоби у Карпатах і Лісо­степу; далі йдуть Полісся і Степ. Розводять перева­жно червону степову, симентальську, білоголову українську, сіру українську, лебединську, чорно-рябу породи.Свинарство сконцентровано у великих вузь­коспеціалізованих господарствах приміських зон більших і найбільших міст. Поголів’я свиней в Укра­їні становить 13,1 млн. голів. У господарствах По­лісся і Лісостепу свинарство має м’ясо-сальну, а у Степу — сальну спеціалізацію.

Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тва­ринництва (4,1 млн.).У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціалізацію, в лісостепових, поліських та гірських — м’ясо-вовняну.

Високотоварною галуззю тваринництва за останні роки стало птахівництво (9,4 млрд шт.) За формальними ознаками через відсутність фосфор­них добрив і сировини для їх виробництва , урожай­ність наближатиметься до рівня природної родючо­сті грунтів, яка має тенденцію до падіння, з темпом двід 3,4 до 2,4 ц/га.Можливості щодо збільшення по­сівів продовольчого зерна у найсприятливіших ра­йонах є обмеженими.Галузі тваринництва, як і усі інші зазнали удару від дезінтеграції АПК , але все ж вони спроможні відновити вир-во своєї продукції при наявності відповідних зернофуражних ресурсів.