- •1. Предмет і завдання курсу рпс
- •3. Закономірності розвитку і розміщення продуктивних сил.
- •4. Основні принципи розміщення продуктивних сил.
- •5. Основні фактори розвитку та розміщення прод. Сил.
- •6. Економічне районування: суть і значення.
- •7. Основні принципи економічного районування.
- •8. Економічний район, його суть. Спеціалізація і комплексний розвиток економічних районів.
- •10. Три групи галузей, що характеризують структуру твк економічного району.
- •Галузі місцевого значення
- •11. Мета та завдання державної регіональної економічної політики.
- •12. Сітка екон. Районів України, їх територіальна структура.
- •13. Територіальний поділ праці і його значення для економічного районування.
- •14. Наукові методи аналізу розміщення та територ. Організації продуктивних сил.
- •15. Населення України: динаміка чисельності, структура розселення.
- •19. Трудові ресурси України: поняття, особливості орозміщення, розподіл по видах зайнятості та галузях н/г.
- •15. Населення – основа розвитку та розміщ. Прод. Сил.
- •21. Природно-ресурсний потенціал України, його суть, структура і економічна оцінка.
- •17. Міське та сільське розселення України, особливості формування та динаміка чисельності.
- •24. Земельний фонд Укрїни та його структура. Проблеми охорони і раціонального використання земельних ресурсів.
- •18. Демографічна ситуація в Україні, її регіональні особливості та шляхи покращення.
- •25. Водні ресурси України.
- •45.Народно-госп. Комплекс України
- •27. Рекреаційні ресурси України, іх структура, особливості розміщення, проблеми, охорона і раціональне використання.
- •28. Територіальна і галузева структура промисловості України та основні напрямки її вдосконалення.
- •26. Лісові ресурси України.
- •30. Паливно-енергетичний комплекс: суть, структура, значимість в н/г.
- •49. Сучасний стан та перспективи розвитку газової промисловості України.
- •51. Сучасний стан та перспективи розвитку нафтової пром-ті України. Основні нафтопроводи.
- •53. Основні принципи розм. Електроенергетики України. Сучасна структура вир-ва електроенергії
- •54. Теплові електростанції України. Ії місце у вир-ві електроенергії, особливості розміщення. Основні тес України.
- •56. Гідроенергетика України, її місце в енергетичному балансі. Каскади гес в Україні.
- •55. Атомна електроенергетика України, особливості розміщ. Та місце в сучасному паливно-енергетичному балансі України.
- •59, 58. Чорна металургія України, сучасний рівень розвитку, металургійні райони та основні центри Укрїни.
- •62. Кольорова металургія України.
- •76. С/г машинобудування та тракторобудування.
- •65. Транспортне машинобудування України, його значення, галузева структура, особливості розміщення, основні центри, перспективи і проблеми розвитку.
- •66. Верстато- та приладобудування України, їх значення, принципи розміщення, основні центри, перспективи і проблеми розвитку.
- •67. Важке та енергетичне м/б України, його значення, принципи розміщення, основні центри, перспективи і проблеми розвитку.
- •68. Хімічна прмисловість України, її місце в нар. Госп. Комплексі, галузева структура, основні проблеми та перспективи розвитку.
- •72. Деревообробна пром-ть України, її галузева структура, принципи розміщення та центри основних галузей (лісопильної, меблевої та ін).
- •73. Целюлозно паперова пром-ть у., сучасний стан, особливості розміщ, проблеми та перспективи розвитку.
- •74. Цементна та скляна прм-ть у.: значення, структура, сучасний стан.
- •88. Залізничний транспорт України: значення, структура, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку.
- •89. Трубопровідний транспорт України: значення, сучасний стан, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку.
- •90. Автомобільний транспорт України: значення, суч. Стан, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку.
- •91. Водний транспорт України: передумови його розвитку, значення, проблеми та перспективи розвитку.
- •35. Апк України: суть, н/г значення, галузева структура, проблеми та перспективи розвитку.
- •77. Зернове гос-во України; суть, н/г значення, галузева структура, проблеми та перспективи розвитку.
- •79. Технічні культури України: сучасний стан і вплив на формування спеціалізованих апк. Проблеми та перспективи розвитку.
- •81. Тваринництво України: сучасний стан, роль у формуванні спеціалізованих апк. Проблеми та перспективи розвитку.
- •85. Текстильна прмисловість України: галузева структура, принципи розміщення та основні центри.
- •30. Паливна пром-ть Укрїни: галузева структура, принципи розміщення та основні центри.
- •92. Електроенергетика Придніпров’я: передумови розвитку, структура, основні електростанції.
- •93. Електроенергетика Донбасу.
- •94.Електро-енерг. Поділля і Полісся.
- •96. Донецький вугільний басейн, його місце у вугільній пром-ті України, особливості, основні проблеми та перспективи розвитку.
- •97. Чорна металургія Донбасу: передумави і особливості розвитку. Основні центри.
- •98. Чорна металургія Придніпрв'я: передумови і особливості розвитку. Основні центри.
- •99. Машинобудування Донбасу: особливості розміщення, галузева структура, проблеми і перспективи розвитку.
- •100. Машинобудування Придніпров'я: галузева структура, розміщення основних галузей, проблеми і перспективи розвитку.
- •103.Апк причорномор’я
- •105. Господ. Комплекс Центр.Регіону
- •106.Госп. Комплекс Карпатськ. Регіону
- •112. Рекреаційний комплекс Причорномор'я.
- •113. Рекреаційні ресурси Карпатського регіону.
- •113. Рекреаційні ресурси Карпатського регіону.
- •60. Металургійні райони України: передумови розвитку, проблеми та шляхи їх розв’язання.
- •30. Паливно-енергетичний баланс України, його суть та структура.
- •53. Місце і значення електроенергетики, її вплив на спуціалізацію і розміщення продуктивних сил.
- •32. Галузева струтура машинобудування України та принципи розміщення осн. Галузей.
- •71. Лісова пром-ть України: передумави розвитку та регіональні особливості розміщення.
- •34. Будівельний комплекс України: значення, галузева структура, принципи розміщення, основні проблеми та перспективи розвитку.
- •39. Транспортна система України: значення, структура і місце в н/г комплексі.
- •88. Соціальний комплекс України: значення, галузева структура, проблеми та перспективи розвитку.
- •58. Основні металугрійні підпр-ва України: принципи та особливості розміщ.
- •82. Харчова пром-ть України: значення, галузева структура, принципи розміщ., проблеми та перспективи розвитку.
- •136. Спtціалізація України у світовому тпп.
- •137. Основні форми зовнішньоекономічних зв’язків України та їх суть.
- •95. Науково-технічний потенціал України (сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку).
- •139. Імпорт України та його структура. Основні країни-імпортери України
- •143. Економічні зв’язки та співробітництво України з країнами Середньої Азії: сучасний стан, проблеми та преспективи розвитку.
- •144. Екон. Зв’язки та співробітництво з країнами Закавказзя.
- •141. Економічні зв’язки та співробітництво України з Білорусії.
- •142. Україна з країнами Балтії.
- •145. Україна з Казахстаном.
- •140. Україна з Російською Федерацією.
- •147. Україна з Центральною та Східною Європи.
- •76. С/г України. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку.
- •148. Зв’язки з країнами світу в галузях транспор.
- •147. Україна і найб. Розвинуті країни Європи.
81. Тваринництво України: сучасний стан, роль у формуванні спеціалізованих апк. Проблеми та перспективи розвитку.
Тваринництво не тільки постачає населенню високоякісні продукти харчування, цінну сировину для легкої, харчової та фармацевтичної промисловості, а й є цінним джерелом органічних добрив.
На розміщ тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і природні кормові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив'язані до м'ясної, м'ясо-молочної, цукрової, спиртової, крохмале-патокової промисловості.
У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше зна-чення робочого конярства, хутрового звірівництва, бджільництва, ставкового рибництва, шовківництва тощо.
Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є про-відною галуззю і має молочно-м'ясну спеціалізацію. Поголів'я ве-ликої рогатої худоби на початку 1996 р. становило 17,7 млн голів.
Свинарство набуло переважного розвитку в районах інтенсив-ного землеробства, зокрема картоплярства. промислової переро-бки сільськогосподарської сировини, фуражного зернового госпо-дарства. Поголів'я свиней в Україні становить 13,1 млн голів. У гос-подарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м'ясо-сальну, а у Степу — сальну спеціалізацію.
Птахівництво — одна з найвисокопродуктивніших галузей тва-ринництва, що постачає населенню м'ясо і яйця, а легкій проми-словості — пух та пір'я. Це найбільш механізована та автоматизо-вана галузь тваринництва, що дає змогу впроваджувати промисло-ву технологію, яка істотно впливає на територіальну організацію цієї галузі. У розміщенні птахівництва чітко простежується тенден-ція до наближення його до споживача будівництвом птахофабрик навколо великих міст. Виробництво яєць у 1995 р. становило понад 9,4 млрд шт. за рік.
Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тваринництва, що грунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачанням концентрованих кормів. В Україні виро-щується майже 4,1 млн голів овець і кіз (у 1995 р.). У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціаліза-цію, в лісостепових, поліських та гірських — м'ясо-вовняну.
Не втратила свого значення і така галузь, як конярство. Пого-лів'я коней становить в Україні менше, ніж 1 млн.
інтенсивне кліткове звірівництво найбільш поширене в лісос-тепових областях, зокрема в західних.
Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісостепу і Карпатах.
Ставкове рибництво має найвищу продуктивність у лісостепо-вих та карпатських областях.
Певного розвитку набуло шовківництво (розведення тутових і дубових шовкопрядів) в основному у степових і частково в лісосте-пових областях.
85. Текстильна прмисловість України: галузева структура, принципи розміщення та основні центри.
Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість ігідприємств були невеликими. Деяке пожвавлення їі розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові.
Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед гадузей текстильної промисловосгі. На неї припадає 50,1 % всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фар-бувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон. Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Терно-полі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний ком-бінат), Нововолинську (бавовняна фабрика). Полтаві (прядильна фабрика). Києві (ватноткацька), Чернівцях, івано-франківську, Ко-ломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (нит-кова фабрика).
Вовняна промисловість — одна з найстаріших підгалузей тек-стильної промисловості. Вона виробляє 7,0 % усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу. тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не зберегдося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську— тон-косуконна фабрика, Чернігові — камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика.
У Києві, Богуславі, Черкасах і ряді міст Чернівецької і Закар-патської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон.
Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних во-локон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20,5 % усіх тканин України. Шовкова промисловість зосе-реджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з нату-рального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штуч-ного і синтетичного волокон, у Луганську — меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовля-ють шовкові тканини технічного призначення.
Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський пе-ріод. Вона випускає 7,3 % тканин країни на Рівненському і Жито-мирському льонокомбінатах. Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках. ГИдприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозять за межі країни.
Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і влас-ної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод. повністю задовольняючи потреби України. Части-ну продукції експортують.
Трикотажною промисловістю України вироблено в 1995 р. 27,0 млн шт. трикотажних виробів. За 1985—1995 рр. виробництво зменшилося в 12 разів. Вона має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, До-нецьку, івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмель-ницькому, Прилуках (Чернігівська обл.). УХаркові, Житомирі, Чер-нівцях, Львові й Червонограді (Львівська обл.) працюють панчішні фабрики.