5. Основні фактори розвитку та розміщення прод. Сил.

Фактори РПС – сукупність різних умов та ресур­сів, що зумовлюють вибір місця для рац. і еф. роз­міщ окремих підпр-в, або цілих груп підпр-в.

Основні фактори:

1) Природні передумови. Аналіз кількісних запа­сів і якісний склад ресурсів, умови їх експлуатації і використ, а також кліматичні, гідреологічні та ін при­родні ресурси: земельні , лісові, водні, мінеральні, агрокліматичні;

2) Економічні фактори. Строки буд-ва, вартість капіталовкл, призначеність та якість продукції, що буде виробл, рівень розвитку виробн та соц інфра­структури, транспорту, буд. індустрії, можливість здійсн виробн зв’язків;

3) Технічний фактор. Аналіз на даній території розвитку технологій, наявність наук-дослідної бази, що може сприяти розвитку наук-місткого вир-ва;

4) Соц-дем. фактор. Аналіз балансово-трудових ресурсів на даній тер. (аналіз загальних запасів, ві­ковий, статевий, фаховий, аналіз кількості незанятих труд. ресурсів, рівню розв. тут соц інфраструктури, аналіз місцевого ринку збуту продукції;

5) Екологічний чинник. Природо-охоронні і кон­структивні заходи з метою рац. викор. місцевих прир. ресурсів, можливість їх повної і безвідходної переробки

6. Економічне районування: суть і значення.

Економ районування - науково обгрунтований поділ країни або великого регіону на екон райони, що історично склалися або фор­муються в процесі розвитку прод. сил і об'єктивно відбивають те­рит. поділ праці.

Райони відіграють роль одиниць територ систе­матики прод сил, їх групування, класифікації щодо тер-ії. Районування це і процес, засіб просторового впорядкування екон-географ інформації і як ре­зуль­тат такої обробки.

Районування сприяє планомірному розвитку ко­жного з районів, раціональному природокористу­ванню і розвиткові всієї країни. Ос­новні види екон районув: заг. (інтегральне), галузеве, міжгалу­зеве.

7. Основні принципи економічного районування.

Принципи економ-го районування – науково обгрунтовані полож, виділення границь економ. ра­йонів.

Основні принципи:

1) Економічний. Кожний екон-й район є спеціалі­зованою територіальною частиною єдиного нар. госп-го комплексу країни з певним комплексом до­поміжних і сервісних вир-цтв. Спеціалізацію району визначають лише ті галузі, в яких витрати праці та засобів на вир-во продукції та її транспортув до спо­живача порівняно з іншими районами будуть найме­ншими. Отже, територіальна організація гос-ва у ви­ділених районах повинна сприяти досяненню най­вищого еконо-го ефекту в усьому нар гос-ві країни та в кожн. екон районі;

2) Принцип перспективності розвитку;

3) Національний;

4) Адміністративний, що визначає єдність екон райо-ня і територіального політ-адмін устрою країни;

5) Принцип терит. цілісності району

8. Економічний район, його суть. Спеціалізація і комплексний розвиток економічних районів.

Екон район – географічно цілісна терит. країни, яка має свою визначену спец., комплекс-й розвиток гос-ва, тісні внутрішньорайонні зв’язки і нерозривно зв’язана з іншими регіонами країни сусп. ТПП. Фор­мув-я екон. районів має об’єктивний хар-р: виникн-я екон. р-нів розпоч-ся з виникн тов. вир-ва і розвит­ком терит. поділу праці (ТПП), який сприяв концент­рації вир-ва високоефективної продукції у межах відповідних регіонів. Така концентрація спричинила спец. цих районів на вир-ві відповідної високотовар­ної продукції, яка вивозиться за межі даного регіону і визначає його місце в сусп. ТПП, в межах світ. госп. і в країні.

Спеціалізація екон р-нів сприяє економї сусп. праці. Галузі спеціалізації визнач місце району в ТПП, беруть участь у міжрайонному обміні продук­цією або послугами. Спец-ція пром-ті тісно пов’яз з технічн прогресом, розвитком прод. сил сус-ва, оскільки техн. прогрес поглиблює сусп. поділ праці в пром-ті завдяки виник-ню й розвитку спец. галузей, підпр-в, цехів, дільниць. Спец-ція тісно пов’язана з ТПП, спеціалізованим вир-ом на основі викор прир. ресурсів.

Умови виникнення спеціалізації регіону або кра­їни:

1) Регіони (країни) повинні мати переваги перед ін­шими регіонами для вир-ва відповідної продукції

• Наявність потужного прир-ресурсного потен­ціалу

• Наявність спец. агро-клім. умов

• Наявність розвинутої НДБі кваліф. кадрів

• Вигідність транспортно- економ. положення країни

2) Продукція повинна бути конкурентноспроможною, мати висоу якість і гарний дизайн

3) Повинні бути ринки збуту продукції (робіт , послуг)

Галузі спеціалізації не можуть формуватись і розвиватись автономно. Під впливом галузей спеці­алізації в межах регіонів формуються і розвиваю­ться:

• Обслуговуючі галузі, які визначають функціо­нальні галузі спеціалізації

• Галузі виробничої інфраструктуи ( будів. І ван­тажний танспорт, система матерільно- технічного постачання, зв’язку як обслуговучі галузі (ПЕК), декі галузі машинобудування, що виробляють устатку­вання для галузей спеціалізації

• Галузі місцевого значення, галузі соц. Інфра­структури, галузі легкої та харчової промисловості

Таким чином під впливом ТПП на данній території формується і розвивається ТВК, який лежить в ос­нові формування економ. районів.

ТВК - терит. зваємопоєдн підпр-в і організацій, які спільно використов. місцеві паливно-енерг, сиро­винні, трудові ресурси, мають комплексний розвиток гос-ва, тісні виробничо-технологічні і економ зв’яки між своїми підпр-вами і мають міжрегіон зв’язки з іншими.

ТВК можуть мати локальне і районоутворююче значення. В залежності від території яку обіймає ТВК і кіл-ті галузей спеціаліз, формується на базі них екон. р-ни різного рангу:

1) Мікроекономічні райони, які займають невелику територію, мають 1-2 галузі спеціалізації і в адмін. відношенні відповідають адм. районам.

2) Мезоеконмічні райони складаються з мікроеконо­мічних, мають більшу територію і більший набір га­лузей спеціалізаціїі.

3) Макроекномічні райони мають велику територію , мають значний набір галузей спеціалізції, удоскона­лену галузеву структуру і т/о ПС.Мікро- та мезорайони використ-ся для управл галузямиі для удосконал галузевої структури і т/о ПС.