51. Сучасний стан та перспективи розвитку наф­тової пром-ті України. Основні нафтопроводи.

Представлена нафтодобувною та нафтопереро­бною галузями, які виникли в Передкарпатті ще на початку ХЇХ ст. Наприкінці ХЇХ - на початку ХХ ст. цей район був відомим в світі центром нафтової промисловості. На сьогоднішній день його значення зменшується при зростанні ролі Донецько-Придніп­ровської нафтодобувної прові­нції. Причорномор­сько-Кримська провінція є найбільш перспектив­ною для видобутку нафти й газу в Україні.

На сьогоднішній день при необхідних 50-60 млн.т сирої нафти щороку власний видобуток стано­вить 4-5 млн т. Тому Україна є до­сить значним ім­портером нафти і нафтопродуктів (переважно з Ро­сії). Але за часів СРСР на Україні була побудована потужна нафто­переробна пром. Потужність НПЗ складає до 80-90 млн т сирої на­фти щороку. Недолі­ком є застарілі технології та обладнання цих заво­дів, що приводить до неповної (неглибокої) пере­робки нафти (50% в порівнянні з 90% в розвинутих країнах). НПЗ: Лисичанський, Кременчуцький, Херсонський. Бердянський. Одеський термінал (для надходження нафти морем вважається перспектив­ним), Львів­ський, Надвірнян-ський, Дрогобицький. Особливістю нафтової пром. є те, що сира нафта містить до 20% нафтових супутніх газів та деякі інші елементи. Для отрим нафтопродуктів (мастил, бен­зину, мазуту, керосину тощо) необхідні стабілізація та крекінг на­фти. Для видобутку нафти використо­вують свердловини, естакади, плавучі платформи.

Зараз перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній Україні (Гнідинцівське, Прилуцьке, Ох­тирське, Качанівське, Сагай­дацьке, Зачепилівське, Радченківське родовища). Тут виробл. по­над поло­вину нафти. Друге місце – Прикарпатська нафтога­зоносна провінція (Бориславнафтогаз і Долинанаф­тогаз).

Українська нафта має відносно високу собівар­тість, оскільки немає можливості видобув. фонтан­ним способом.

Транспортування нафти через Україну здійсн: підпр-во магіст­ральних нафтопроводів "Дружба" (із Росії в країни Центральної і Зах Європи) і Підпр-во придніпровських магістральних нафтопро­водів (у південні регіони Росії і на експорт через Одесу). У 1996 перекачано 65,199 млн. т нафти. На експорт було транспортовано 49,89 млн. т нафти, для по­треб українських нафтопереробних за­водів – 10,47 млн т.

53. Основні принципи розм. Електроенергетики України. Суча­сна структура вир-ва електроенер­гії

Принципи розміщення електроенергетики (Е.):

• концентрація вир-ва електроенергії внаслідок буд-ва великих ра­йонних електростанцій, що використо­вують дешеве паливо і гід­роенергоресурси;

• комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою тепло­постач міст та індустр центрів;

• широке освоєння гідроенергоресурсів з урах. комп­лексного виріш. завдань Е., транспорту, водопостач, іригації і рибництва;

• випереджальний розвиток атомної енергетики, особливо в райо­нах з напруженим паливно-енерг балансом.

Розміщення Е. залеж від наявності пал-енерг рес. і спож-в еле­ктроенергії. 1/3 електроенергії ви­робл. в р-нах спожив. і понад 2/3 спожив. в р-нах її вир-ва. Місце буд-ва ДРЕС вибирають на основі по­рівняння економічних показників транспортування палива та еле­ктроенергії з урахуванням еколог. об­становки.

Усі електростанції України поділяють на чотири види. В основу поділу покладено ознаку використо­вуваного ресурсу:

- теплові – працюють на твердому, рідкому і га­зоподібному па­ливі. Вирізняють конденсаційні і теп­лоелектроцентралі;

- гідравлічні – викор. гідроресурси. Поділ. на гі­дро, гідростиму­ляційні і припливні;

- атомні – збагачений уран або інші радіоактивні ел-ти;

- електростанції, що використовують нетради­ційні джерела енергії. Серед них найперспективні­шими є вітрові, сонячні тощо.

ТЕС-67%, ГЕС-4%, АЕС-29%.