5.6.2Безпека при роботі гусеничного транспорту

Експлуатацію транспорту варто вести в строгій відповідності з «Інструкцією з безпечного застосування самохідного (нерейкового) устаткування в підземних рудниках», затвердженої Госгортехнадзором СРСР.

Керувати машиною в підземних умовах дозволяється особам, що пройшли спеціальне навчання й має посвідчення на право водіння. Швидкість руху машин не повинна перевищувати 20 км/год, а при розминовці їх у виробітку швидкість повинна бути знижена до 10 км/ч. Допускається рух машин зі швидкістю більше 20 км/год, однак при цьому повинне бути отриманий дозвіл головного інженера шахти, погоджене з місцевими органами госгортехнадзора. У виробітках, де дозволена така швидкість пересування, а також у похилих транспортних виробітках пішохідні доріжки повинні бути підняті або захищені відбійними брусами, що виключають наїзд на них машин. Безпека людей, не пов'язаних з обслуговуванням самохідних машин, забезпечується також дотриманням необхідних зазорів і вільних проходів і їхнім чітким позначенням (кольоровими смугами, рейками й т.п.).

Зазори між найбільш виступаючою частиною транспортного засобу й боком (кріпленням) виробітку або розміщеним у ній устаткуванням приймаються рівними 1,2 м з боку проходу людей і 0,5 м із протилежної сторони. Ширина проходу може бути зменшена до 1 м за умови, якщо пішохідна доріжка піднята на висоту 0,3 м, або при пристрої ніш через 25 м.

Для перевезення людей дозволяється використовувати тільки спеціально передбачені для цих цілей машини й причепи заводського виготовлення. Автопричепи оснащаются гальмовими пристроями й світловою сигналізацією.

5.6.3 Проммайданчик шахти

Промплощадка на шахтній поверхні повинна влаштовуватися так, щоб забезпечувалися:

• безпека переходу людей через рейкові шляхи, конвеєрні лінії й монорейкові або канатні дороги шляхом пристрою мостков або підземних переходів;

• під'їзд до кожного будинку й водойми пожежних машин не менш ніж із двох сторін по довжині будинку із шириною під'їзду не менш 6 м і відстанню від краю під'їзду до стіни будинку не більше 25 м;

• відвід атмосферних і поталих вод і запобігання влучення їх у стовбури, шурфи й поглиблені канали із трубами й кабелями;

• вогнестійкість надшахтних будинків і споруджень, тому що пожежа в них може викликати не тільки травми й втрати, але й супроводжуватися влученням продуктів горіння в підземні гірські гыработки й отруєнням людей, що перебувають там.

5.6.4 Породні відвали

Закладка й експлуатація породних відвалів на вугільних і сланцевих шахтах повинні здійснюватися у відповідності с Інструкцією з попередження самозаймання, гасінню й розбиранню породних відвалів. Положення цієї інструкції можна застосовувати до породних відвалів на інших шахтах, що добувають корисні копалини, схильні до самозаймання.

Для породних відвалів висотою більше 10 м установлюється захисна зона, який уважається територія, що примикає до проектного (для зупинених відвалів - фактичному) контуру відвала. Вона встановлюється тому, що породи можуть раптово сповзати, особливо при дощі на палаючих відвалах. Такі випадки відбуваються періодично й можуть з'явитися причиною травматизму.

Висота відвала, м....	10-30	31-40	41-60	61-81	81-100
Ширина захисної зони з боку лобовий і бічний частин відвала, м. . . . .	20	50	100	150	200

Гранична висота породних відвалів 100 м.

Для хвостових частин відвала ширина зазначеної зони становить 20 м.

Експлуатація палаючих відвалів забороняється. Вони підлягають обов'язковому гасінню. Палаючий відвал становить небезпеку для працюючих на ньому людей (можливі опіки й отруєння), а також загазовывает навколишню атмосферу. Забруднений отрутними газами повітря може попадати в шахту.

Неодмінною умовою успішного гасіння палаючого відвала є припинення подачі на нього нових порцій породи. Гасити відвал потрібно шляхом проілювання поверхневого шару глинистими й вапняними пульпами й суспензіями.