1. Природний приріст населення

Природний приріст - це перевищення народжуваності над смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він може бути додатним у разі перевищен­ня народжуваності над смертністю і від'ємним, коли смертність більша від наро­джуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення. Залежно від соціально-економічних умов життя людей, співвідношення показ­ників народжуваності, смертності та природного приросту складається по-різно­му. Для населення країн, що перебувають на низьких рівнях економічного роз­витку, характерні високі показники народжуваності і смертності, а відтак - низький природний приріст. Епідемії та стихійні лиха ще більше погіршують ситуацію.[5]

2.2. Вибухоподібні збільшення народонаселення

В наш час у світі переважають два типи відтворення населен­ня. Для першого типу характерні порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту (до 12 чоловік на 1000 жителів). Як наслідок - велика частка старших вікових груп у структурі населення. Цей тип характерний для більшості країн Європи, Північної Америки. Другий тип відтворення власти­вий країнам Азії, Африки та Латинської Америки. Для нього характерні порівня­но високі показники народжуваності, стабільні на певному (часто низькому) рівні показники смертності та високий природний приріст (понад 12 чоловік на 1000 жи­телів). У цій групі висока частка молодших вікових груп у структурі населення. Так, природний приріст населення в розвинутих країнах Західної Європи та Північної Америки становить відповідно 3 і 5 чоловік на 1000 жителів, тоді як, наприклад, у країнах Південної Азії - 22, Центральної Америки - 31 чоловік на 1000 жителів. У середньому за рік населення Землі зростає на 90 млн чоловік, насамперед за рахунок країн, що розвиваються, що дають понад 90% щорічного приросту населення.[11]

Швидкі темпи зростання приросту населення дістали назву демографічного вибуху й перетворилися в одну з глобальних проблем людства. Розв'язання цієї проблеми вбачається у проведенні певної демографічної політики системи адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, які здійснюються державою з метою урегулювання передусім народжуваності. В країнах з першим типом відтворення населення державні заходи спрямовані на збільшення народжуваності та природного приросту, а в країнах з другим типом - навпаки, на скорочення. Так, у багатьох європейських країнах (ФРН, Нідерланди, Швеція тощо) запроваджують грошові субсидії, певні міри соціального захисту та стимулювання, інші заходи соціально-економічного характеру для підтримки сімей та жінок, які мають дітей. В Китаї, навпаки, державного значення набула політика стримування народжуваності шляхом її обмеження.[9]

2.3. Зростання народонаселення Землі і екологічні проблеми

Протягом більшої частини людської історії зростання численності народонаселення було майже непомітним. Повільно воно набирало сили протягом XIX ст. і надзвичайно різко зросло після Другої світової війни (рис.2.1). Це дало привід говорити про "демографічний вибух". Динаміка чисельності населення протягом останніх століть показана у таблиці 1.[23]

Головним фактором зростання чисельності населення у XX столітті стало покращення харчування та санітарно-гігієнічних умов, що запобігали виникненню багатьох епідемій, а також заходи щодо зниження дитячої смертності. Висока чисельність населення Земної кулі виявилася новим явищем. Поряд з науково-технічною революцією вона стала головною причиною антропогенної зміни біосфери.[10]

Згідно даних ООН, основний приріст населення припадає на країни, які розвиваються. Швидке зростання населення у цих країнах різко загострило екологічні та соціальні проблеми.[5]

Таблиця 1. Динаміка чисельності населення протягом останніх століть

Роки	Чисельність, млн. чол.	Середньорічний приріст., млн. чол.
1200	348	0,36
1300	384	0,36
1400	373	-0,11
1500	446	0,73
1600	486	0,40
1700	600	1,15
1800	978	3,70
1850	1262	5,68
1900	1650	7,76
1950	2501	17,0
1980	4447	64,6
1988	5000	69,0
1999	6000	99,0

Рис. 1. Графік росту чисельності населення Землі після Другої світової війни (“демографічний вибух”).

Чисельність населення слабко розвинених країн становить 3/4 від населення планети, а споживають вони всього 1/3 загальносвітової продукції, до того ж розрив у споживанні на душу населення продовжує зростати.

Низька народжуваність у економічно розвинутих країнах —фактор у глобальному масштабі позитивний. Однак, і він може призвести до несприятливих соціально-політичних наслідків.[15]

Відбувається "постаріння" населення. Зростання числа пенсіонерів тягарем лягає на економіку країни. Постаріння населення породжує ще одну проблему. Менший динамізм більш старих вікових груп може викликати істотні розходження між поколіннями у питаннях суспільних і культурних нововведень. Внаслідок цього суспільство стане більш консервативним.

Не слід упускати з виду, що площа континентів не змінюється , а чисельність населення зростає. Чи здатна Земля витримати велику щільність населення? Людина для нормального існування потребує деякого визначеного простору і достатньо їжі. Перед суспільством стоїть непроста проблема визначення граничної щільності заселення планети людьми. За підрахунками А. Єлисєєва (1991р.), на суходолі площею в 149 млн.м², з яких для проживання придатні тільки 100 млн.м², може жити 5,7 млрд. чоловік. Це означає, що сучасна чисельність населення гранична. Інші автори визначають граничну ємність Земної кулі в 10-12 млрд. чоловік. Існують прогнози, згідно з якими чисельність населення планети у 2050 році досягне 10-11 млрд. чоловік, на кожного жителя буде припадати дуже мала кількість квадратних метрів площі. Висока щільність населення веде до руйнування середовища проживання та виснажування природних ресурсів.[14]

Зараз пропонуються різні шляхи вирішення проблеми перенаселення планети, але для вирішення протиріччя в системі "людина — біосфера" потрібна нова ноосферна ідеологія, навіть ноосферна "революція". В основу взаємовідносин людини з природним середовищем повинні бути покладені нові принципи зберігаючого гуманізму, перехід до ноосферної економіки, екологізація виробничої діяльності та людської свідомості.[15]

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ НА БІОСФЕРУ

Важливою проблемою в ряду проблем, пов'язаних з народонаселенням є урбанізація і зростання кількості міст. Міста є центрами економічного розвитку, але разом з тим в них концентруються тверді відходи, відмічаються високі рівні шуму, забруднення повітря і води, стреси і високий процент захворювання.[20]